Заплатять не всі

Вікторія Руденко, Олена Шкарпова, "Контракти", №6, 2010

http://kontrakty.com.ua/show/ukr/article/45/06201012202.html

Торік українські компанії скоротили випуск облігацій більш ніж утричі. За даними Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку України, у 2009 році зареєстровано близько 200 випусків боргових цінних паперів вітчизняних емітентів на суму 9,55 млрд грн, що у 3,3 разу менше, ніж у 2008-му.

Максимальні суми торік залучили держкомпанії, на їхню частку припадає майже 20% суми емісій: 1,04 млрд грн залучив ХДАВП, 858 млн грн — Авіант і 300 млн грн — Укртелеком. Секрет залучення таких великих сум у кризу — державне поручительство і, можливо, частковий викуп емісій державними банками.

Муніципалітети знизили активність на ринку позик: протягом року ДКЦПФР зареєструвала лише три випуски місцевих бондів на загальну суму 380 млн грн, з яких Львівська міськрада залучила 300 млн грн, Донецька — 60 млн грн, Луганська — 20 млн грн.

А знаходити покупців облігацій внутрішньої держпозики Мінфіну вдавалося тільки завдяки високим ставкам (купонний дохід за короткими облігаціями у 2009-му сягав 30% річних).

Деякі компанії наважилися торік випустити облігації: знайти інвесторів на папери їм було б украй складно. До кризи облігації були досить дохідним і надійним способом вкладення коштів, тепер же він вважається надризиковим. Дохідність корпоративних облігацій здебільшого доволі висока, однак торік вітчизняні емітенти допустили понад 100 дефолтів, причому серед них — не лише технічні (затримка чергового платежу), а й фактичні (відмова платити за бондами у принципі).

У 2009 році, за словами учасників ринку, злісними неплатниками були мережа ТРЦ «Караван» і мережа магазинів електроніки «Сітіком». Умовами випуску облігацій Сітікому передбачалася щорічна оферта, якою у 2009 році скористалися інвестори, запропонувавши емітенту папери до викупу. Однак у липні 2009 року компанія відмовилася викупити облігації. Більше того, у листопаді минулого року президент холдингу Unitrade Group Володимир Колодюк запропонував власникам облігацій Сітіком особисто виплатити 10% їхньої вартості протягом 10 років. Таку непривабливу для інвесторів пропозицію він пояснив тим, що стосовно Сітікому як юрособи відкрито понад 60 судових проваджень із боку кредиторів і постачальників, відтак виплачувати гроші одним кредиторам на шкоду іншим нелогічно.

Ситуація з Караваном теж складна. Ще на початку 2009 року мережа прострочила виплату купона майже на два тижні, у березні ситуація повторилася. Пізніше компанія запропонувала власникам погасити облігації з 50%-м дисконтом. Отримавши від інвесторів відмову, Караван вчинив у такий спосіб: розрахувався всім своїм майном з одним зі своїх кредиторів, компанією «Адвентіс». Крім того, компанія «Караван» змінила своє місце розташування: спочатку з Києва перебралася до Вишневого, а потім — до Миколаєва. Борги перед власниками облігацій, як і раніше, не погашені.

Втім, ситуації навколо Сітікому та Каравану в цілому не характерні для нашого ринку. У 2009-му українські емітенти здебільшого зволікали з погашенням відсотків (купонного доходу), або несвоєчасно викуповували цінні папери, пред’явлені до оферти. Невчасно погашали борги навіть банки: Укргазбанк на два тижні прострочив виплати за купонним доходом. Однак, на щастя, у більшості випадків дефолти були технічними. Компанії згодом розраховувалися із кредиторами або реструктуровували заборгованість. «Після того, як від багатьох інвесткомпаній, що є власниками облігацій, почали надходити дані про невиплати за облігаціями, ми передали цю інформацію до відповідних структур», — розповідає генеральний директор Української асоціації інвестиційного бізнесу Андрій Рибальченко. У результаті боржників почали перевіряти ДЦКПФР, податкові органи. Такі рейди дали свої плоди: емітенти почали домовлятися з кредиторами.

Андрій Рибальченко вважає, що кількість дефолтів не збільшуватиметься суттєво. Багато компаній-емітентів налякані перевірками держорганів, тож намагаються завчасно домовитися з інвесторами про реструктуризацію випуску. Однак інтерес інвесторів до цього інвестиційного інструменту вже не скоро пожвавиться. Справа в тому, що в Україні відсутній механізм захисту інтересів власників бондів. ДКЦПФР, що регулює цей ринок, приймає рішення тільки при випуску цінних паперів — дозволяє або забороняє випуск. Після цього держкомісія вже не впливає на компанії-емітенти. Ситуацію з виплатами за облігаціями державні органи взагалі не відстежують, відтак інвестори, по суті, купують українські облігації на свій страх і ризик. І у випадку банкрутства компанії власники бондів можуть отримати свої гроші тільки в останню чергу. Після того, як майно компанії-банкрута розпродається на аукціоні, кошти в першу чергу спрямовуються на зарплату працівникам, на погашення боргів перед бюджетом і пенсійним фондом і лише потім задовольняються кредитори, зокрема власники облігацій.

До кризи інвестори розуміли, що існує ризик неповернення коштів, вкладених ними в облігації, але 2009 року вони зіштовхнулися з цим на практиці.