Втіха для акціонера

Вікторія Ковальова, "Урядовий кур’єр", №81, 2011

http://www.ukurier.gov.ua/index.php?articl=1&id=19779

В країні формується загальносвітова практика: перед очікуванням дивідендних виплат котирування акцій зростають

У пору проведення зборів акціонерів ЗМІ "рясніють" інформацією щодо виплати дивідендів. Крюківський вагонобудівний завод направить на виплату дивідендів близько 20% від чистого прибутку, що становить майже 0,52 грн на акцію. А "Миронівський хлібопродукт", один з найбільших агрохолдингів в країні, який збільшив минулого року прибуток на 35%, вирішив дивіденди не виплачувати. Прибуток спрямовуватиметься на інвестиції у виробництво.

Власники українських компаній не балують акціонерів дивідендами. На одному з кримських підприємств, що налічує близько 10 тис. акціонерів, кілька років тому відправили кожному з них по ...5 грн дивідендів. Обурені люди телефонували з інших міст, щоб висловити невдоволення. "Фінансово-економічний стан більшості підприємств далеко не найкращий. Тому акціонери відмовляються від виплати дивідендів і спрямовують чистий прибуток на розвиток виробництва та поповнення оборотних коштів", - констатує начальник аналітичного відділу інвестиційної компанії "Проспект інвестментс" Олена Євдоченко.

Премія для акціонерів

Втім, трапляються в українській практиці випадки, коли компанії виплачують значні дивіденди. Справжні мотиви таких рішень залишаються не відомими громадськості. "Раптове зростання дивідендів в українських умовах може відбуватися у кількох випадках. Якщо великі власники з певних причин втратили інші шляхи "фіксації" власних доходів від володіння підприємством. Коли підприємство готується до виходу на закордонні фондові ринки, де динаміка дивідендних показників аналізується доволі прискіпливо. Третій варіант - перерозподіл через виплату дивідендів у пільговому податковому режимі ліквідних активів між підприємствами, пов'язаними відносинами корпоративного контролю", - пояснює голова ради Української асоціації інвестиційного бізнесу (УАІБ) Дмитро Леонов.

Наприклад, значні дивіденди можуть бути виплачені у разі зміни власників, як це трапилося на "Дніпроспецсталі" (Запоріжжя), коли EastOne продавала свій 60%-й пакет акцій підприємства. Його акціонери на зборах 6 березня 2008 року вирішили направити 344,009 млн. грн на виплату дивідендів за 2007 рік. Сума виплат на 1 акцію становила 320 грн. А в травні 2008-го була завершена угода з продажу пакета акцій "Дніпроспецсталі", що перебував у власності "EastOne".

"Про стабільність дивідендної політики можна говорити тільки для підприємств державного сектору, але навіть у цьому разі вони мають певний примусовий характер, оскільки їх розмір встановлюється державою без врахування поточного фінансово-господарського стану емітента, а це стримуючі фактори для багатьох акціонерних товариств. Для інших підприємств, за незначними винятками, дивідендна політика є чи не останнім чинником у системі фінансових пріоритетів", - каже Д. Леонов.

Аналітики прогнозують посилення тиску на держпідприємства з метою максимізації надходжень дивідендів до бюджету. Є намагання держави втрутитися в дивідендну політику і ринкових структур. "Втручання держави допустимо тільки в компаніях з часткою державної власності. Але, і це принципово, - пропорційно з його часткою", - підкреслює директор з корпоративного управління SіgmaBleyzer Діана Смахтіна.

Як підвищити дохідність інвестицій

Згідно зі звітом ДКЦПФР за 2009 рік, абсолютне лідерство за часткою дивідендних виплат у їхній загальній кількості зберігає переробна промисловість. Далі йдуть підприємства торгівлі, транспорту та зв'язку, добувної промисловості, проте їхні показники є надто нестабільними, щоб говорити навіть про середньострокові тенденції. Водночас в Україні починає формуватися загальносвітова дивідендна практика: перед зборами акціонерів й очікуванням рішення щодо дивідендних виплат котирування акцій зростають. Інвестори їх скуповують. "Вони намагаються збільшити доходність власних інвестицій за рахунок отриманих дивідендів. На ефективних ринках цінних паперів зростають котирування акцій у періоди, які передують виплаті дивідендів, що певним чином "урівноважує" майнові інтереси покупця та продавця акцій. Покупець отримує цінні папери за вищою ціною, але потім компенсує це додатково отриманими дивідендами, а продавець, навпаки, - за рахунок збільшення ціни продажу компенсує дивіденди, право на які отримує вже покупець", - підкреслив "УК" Д. Леонов.

У США існує спеціальний індекс дивідендних "аристократів", до якого входять компанії, що стабільно підвищують виплати акціонерам протягом 25 років. "Порівнювати ситуацію з дивідендами в США та в Україні не зовсім коректно - навіть з погляду історичних чинників. У нашій країні навіть 3-4 виплати, що здійснюються підряд, потрібно розглядати в контексті певного "аристократизму", - пояснює Д. Леонов.

Аналітики вважають, що з метою підвищення ефективності дивідендної політики доцільно обмежити можливість отримання великими акціонерами та менеджментом так званих "доходів від контролю" (за рахунок впливу на їхню поточну господарську діяльність). Це дає змогу великим власникам опікуватися або нехтувати показниками дивідендної дохідності своїх акціонерних товариств. Слід звернути увагу на розвиток організованої торгівлі цінними паперами - адже негативна реакція курсу акцій на зміни в дивідендній політиці є одним із важливих превентивних чинників для її оптимізації. Не слід забувати про ефективну систему захисту прав міноритарних акціонерів, адже за встановленою в розвинених країнах практикою якраз ця група власників найбільше зацікавлена в регулярних дивідендах.