Виконання інформаційних обов’язків АТ

Леся Костенко, "Правовий тиждень"

  У вересні 2008 р. ВР України прийняла ЗУ "Про акціонерні товариства" (далі - Закон), який вносить багато нового в правове регулювання діяльності АТ, але в цій публікації зупинимося лише на одній стороні - інформаційній. Питання, кого й про що має інформувати АТ, розглядаються в розділі XV й деяких інших статтях Закону.

  Право акціонерів на інформацію
  Відповідно до ст. 9 ЗУ "Про інформацію" усі громадяни України і юридичні особи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання й використання відомостей, необхідних для реалізації прав і законних інтересів, здійснення завдань і функцій. Для реалізації своїх прав як власників акцій акціонери будь-якого АТ мають право на інформацію, яка стосується цього АТ. На сьогодні це передбачено всіма законодавчими актами, які регулюють діяльність АТ. Так, ст. 116 ЦК України зазначає, що "учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом ... одержувати інформацію про діяльність товариства". А ст. 88 ГК України та ст. 10 ЗУ "Про господарські товариства" - "Учасники господарського товариства мають право ... одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов’язане надати йому для ознайомлення річні баланси, звіти про фінансово-господарську діяльність товариства, протоколи ревізійної комісії, протоколи зборів органів управління товариства тощо".
  Власне, Закон суттєво у цьому формулюванні права на інформацію нічого не змінює. У переліку прав власників простих акцій, встановлених ст. 25 Закону, передбачено, що "кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику-акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи право на ... отримання інформації про господарську діяльність акціонерного товариства". Щодо власників привілейованих акцій, які мають особливий статус і не беруть участі в управлінні АТ, то п. 2 ст. 26 Закону встановлено, що обсяг прав, які надаються таким особам, в т.ч. і порядок отримання інформації про АТ, визначається в статуті. Таким чином, це питання віддається повністю на розсуд самого АТ.

  Процедура надання акціонерам інформації про АТ
  Відповідно до ст. 78 Закону кожному акціонеру має бути забезпечений доступ до певних документів (див. Довідку "ПТ"). Винятки становлять документи бухобліку. Ті, які належать до категорії значних правочинів і правочинів, у вчиненні яких є зацікавленість, мають надаватися акціонерам. Усю іншу бухгалтерську документацію АТ надавати акціонерам не зобов’язане. Значним правочином згідно із ст. 2 Закону визнається правочин (крім правочину по розміщенню товариством власних акцій), учинений АТ, якщо ринкова вартість майна (робіт, послуг), що є його предметом, становить 10% і більше вартості активів товариства за даними останньої річної фінзвітності. Правочини, у вчиненні яких є зацікавленість, розглядає ст. 71 Закону, яка дає визначення осіб, що можуть бути віднесені до категорії зацікавлених, і їхні ознаки.
  Закон встановлює два способи доступу акціонерів до документів: ознайомлення з документами в місці їх зберігання та отримання ксерокопій документів. Щодо першого способу отримання інформації, то будь-який акціонер, за умови повідомлення (краще письмового) виконавчого органу АТ не пізніше ніж за 2 робочі дні, має право на ознайомлення з документами з переліку, вказаного вище. Виконавчий орган зобов’язаний забезпечити реалізацію процесу ознайомлення з документами в приміщенні АТ за його місцезнаходженням, причому виключно в робочий час. Стосовно другого способу отримання інформації, то для його використання акціонер має звернутися до АТ з письмовою вимогою про надання копій документів, які його цікавлять. Таку письмову вимогу приймає корпоративний секретар, а за його відсутності - виконавчий орган АТ (правління, дирекція, директор тощо).
  Закон не встановлює обов’язкової норми, що в письмовій вимозі акціонер має вказати мету запиту конкретних документів. Він має право її вказати, але не зобов’язаний це робити. Тому не можна відмовити акціонеру в задоволенні його вимоги з причини незазначення мети звернення. У цьому випадку буде діяти загальне правило, яке зумовлює мету звернення: будь-який акціонер як власник корпоративних прав АТ має право знайомитися практично з усіма документами, які опосередковують і фіксують фінансово-господарську діяльність.
  Протягом 10 календарних днів корпоративний секретар чи виконавчий орган зобов’язані надати акціонеру, який звернувся, завірені належним чином копії документів, про які йшлося в письмовій вимозі. Закон дозволяє встановлювати плату за надання копій документів. Розцінки на виготовлення копій має затвердити уповноважений орган АТ; при цьому вони не можуть перевищувати вартості витрат на виготовлення копій і поштових витрат (якщо акціонер просить копії вислати поштою). Крім того акціонери можуть отримувати додаткову інформацію про діяльність АТ за згодою виконавчого органу АТ або у випадках і в порядку, передбачених статутом чи рішенням загальних зборів.
  Слід зазначити, що норми Закону викладені так, що, виходячи з них, АТ не має права відмовляти акціонеру в задоволенні вимоги надати документи для ознайомлення чи у виготовленні з них копій, мотивуючи це тим, що всі ці документи є на веб-сайті АТ в інтернеті й із ними можна ознайомитися саме там. Закон про АТ чітко встановлює обов’язок АТ надати саме документи (у паперовому вигляді, а не їх електронне відтворення) чи зняти, на вимогу акціонера, із них копії, завірені належним чином (тобто з "живими" підписом і печаткою). Тому навіть якщо ці документи дійсно розміщені на веб-сайті АТ, це не знімає з АТ обов’язку надати їх для ознайомлення акціонерам, які звернулися з відповідною вимогою.

  Надання інформаціі про афілійованих осіб
  Згідно з п. 4 ст. 78 Закону з моменту набрання ним чинності кожне АТ (і публічне, і приватне) зобов’язане надати на вимогу акціонера чи ДКЦПФР інформацію з переліком афілійованих осіб і відомостями про належні їм акції товариства. З такою вимогою до АТ може звернутися будь-який його акціонер, незалежно від кількості акцій, власниками яких він є, чи інших чинників. У ст. 2 Закону визначається термін "афілійовані особи". До них відносять три категорії осіб: а) юридичні особи, за умови, що одна з них здійснює контроль над іншою чи обидві перебувають під контролем третьої особи; б) члени сім’ї фізичної особи - чоловік (дружина), а також батьки (усиновителі), опікуни (піклувальники), брати, сестри, діти та їхні чоловіки (дружини), які спільно провадять господарську діяльність; в) фізична особа й члени її сім’ї, які спільно провадять господарську діяльність, і юридична особа, якщо ця фізична особа та/або члени її сім’ї здійснюють контроль над юридичною особою.

  Веб-сторінка для кожного публічного АТ
  Ще одна новела Закону - із набранням ним чинності відповідно до п. 3 ст. 78 кожне публічне АТ зобов’язане мати власну веб-сторінку в мережі Інтернет. Там має бути розміщена інформація, яка підлягає оприлюдненню відповідно до законодавства (наприклад, річні корпоративні звіти чи інформація про скликання загальних зборів акціонерів), й інформація, визначена в ч. 1 ст. 77 Закону, за винятком документів, які підтверджують права АТ на майно; матеріали, із якими акціонери мають (мали) можливість ознайомитися під час підготовки до загальних зборів; протоколи засідань наглядової ради й колегіального виконавчого органу, накази й розпорядження голови виконавчого органу; протоколи засідань ревізійної комісії, рішення ревізора АТ; документи бухобліку. Якщо є бажання чи необхідність, а також технічні можливості, то публічне АТ може розмістити на веб-сторінці й таку інформацію, але законодавством дозволяється її не розміщувати. Причому веб-сторінка вже має бути готова з 30 квітня 2009 р., тобто зразу з набранням чинності Законом.

  Повідомлення про виплату дивідендів
  Згідно з п. 4 ст. 30 Закону товариство зобов’язане повідомити осіб (акціонерів), які мають право на отримання дивідендів, про: дату виплати; розмір дивідендів; порядок виплати; строк, протягом якого відбуватиметься виплата. Яким чином повідомляти акціонерів про виплату дивідендів і в які строки, Закон не говорить. Тому, щоб уникнути непорозумінь, слід визначити це питання або в статуті, або в іншому внутрішньому документі. Можна також визначити строки й порядок виплати на тих загальних зборах, на яких приймається рішення про виплату, і зафіксувати це в протоколі. Крім того, у строк, який не перевищує 10-ти календарних днів після прийняття рішення про виплату дивідендів, кожне публічне АТ зобов’язане повідомити про дату, розмір, порядок і строк виплати дивідендів у фондову біржу (чи біржі), у біржовому реєстрі якого (яких) знаходиться АТ. Закон не говорить, що таке повідомлення має бути обов’язково у письмовому вигляді. Але виходячи із суті повідомлення й адресата, воно дійсно має бути письмове, причому на паперовому носії. Оскільки інформація повідомлення є офіційною, то завірятися вона має підписом уповноваженої особи й "мокрою" печаткою АТ.

  Довідка "ПТ"
  Закон про АТ встановлює доволі великий перелік документів, які в обов’язковому порядку АТ зобов’язане зберігати в себе. Як бачимо, перелік досить об’ємний і містить як конкретні документи (статут, свідоцтво тощо), так і дуже узагальнені назви цілих блоків документів (документи звітності, бухобліку тощо). Більше того, перелік не є вичерпним і може бути доповнений іншими документами. Тобто в п. 1 ст. 77 Закону про АТ встановлений лише мінімум обов’язкових документів, які мають бути наявними в кожному АТ. Щодо місця зберігання документів, то законодавець надав право вибору для АТ. Це може бути: офіційне місцезнаходження АТ (за статутними документами) або інше місце, відоме й доступне акціонерам АТ. Частиною 3 ст. 77 Закону про АТ встановлено, що всі перелічені вище документи мають зберігатися в АТ протягом усього терміну його діяльності, тобто, по суті, до ліквідації (закриття) АТ в установленому порядку. І якщо АТ функціонує багато років, то, зважаючи на об’ємний перелік обов’язкових для зберігання документів, на підприємстві треба створювати цілий архівний відділ (кімнату), де можна було б розмістити всі ці документи. Виняток становлять лише документи бухгалтерського обліку, строки зберігання яких визначаються відповідно до законодавства (як правило, 3 роки).

http://smi.liga.net/articles/IT090404.html