Велика приватизація. Що і навіщо продає Україна

Олександр Пасхавер, Новое Время, 2 березня 2016 року

http://nv.ua/ukr/opinion/paskhaver/velika-privatizatsija-shcho-i-navishcho-prodaje-ukrajina-101078.html

Державні активи повинні потрапити в руки великим транснаціональним корпораціям

У 2016 році Фонд державного майна планує виставити на приватизацію 450 держпідприємств. Їх можна умовно розділити на дві підгрупи:

З приводу другого пункту: тут приватизація, перш за все, є засобом боротьби з корупцією. Ми визнали, що не в змозі забезпечити некорупційний менеджмент у великих державних підприємствах; ми безсилі перед корупцією у цій сфері та іншого виходу, крім як продати їх у приватні руки, не бачимо. У нас немає можливості оновити бюрократію і менеджмент, немає можливості протистояти тим, хто експлуатує держпідприємства і приватизує їх доходи.

Для викорінення корупції нам, безсумнівно, потрібна зовнішня допомога. Адже велика частина країни занурена в корупцію, і ми не можемо, як Мюнхгаузен, витягнути себе з болота. Тому держпідприємства потрібно продати великим транснаціональним корпораціям. Віддавши їх у руки українських капіталістів, ми лише перетворимо одну корупцію в іншу. Перед цим, звичайно, слід проаналізувати, як забезпечити безпеку країни після продажу тих чи інших підприємств, а також свободу від монополістичних зловживань.

Ми не можемо, як Мюнхгаузен, витягнути себе з болота

Якщо ми не в змозі припинити корупцію на державних підприємствах, давайте боротися з нею, доручивши їх великим, відомим транснаціональним корпораціям. Це, на мій погляд, принесе користь державі. Інше питання, чи захочуть вони придбати ці підприємства та чи візьмуть на себе зобов'язання експлуатувати їх, а не знищувати.

Згідно з новим законом, влада знову впроваджує інститут радника з питань приватизації. Ця гра триває вже 25 років: то впроваджують, то прибирають. Є багато плюсів і мінусів щодо радників. В першу чергу, все залежить від того, наскільки чесним є такий радник, чи не захоче він отримати хабар за свою роботу.

Тому повинна бути створена конкуренція, причому серед відомих в усьому світі і шанованих корпорацій, а не серед невідомих власників, які нещодавно з'явилися і вже готові придбати державне підприємство. Більш того, якщо ви продаєте підприємство серйозним людям, то і ціни будуть серйозними.

Тим не менш, зараз головна мета – не заробіток, а подолання корупції. Коли в країні триває війна, становище нестійке, то ціни на її активи, очевидно, будуть низькими. Негативну роль відіграє і низький рівень захисту прав власності в Україні. Все це в сукупності знижує вартість українських підприємств. Буде добре, якщо міжнародні корпорації захочуть їх придбати.