Уляна Штибель: «Україна залишатиметься країною невичерпного потенціалу»

https://www.stockworld.com.ua/ru/news/uliana-shtibiel

Ексклюзивне інтерв'ю виконавчого директора Представництва Варшавської фондової біржі в Україні для StockWorld.

... Дивлячись на пані Уляну, складно повірити, що вона закінчила Львівський національний університет ім. Івана Франка зі ступенем магістра банківської справи та кандидата економічних наук – зважаючи на її молодий вік. Проте в її портфоліо – робота в Альфа-Банку, активна громадська діяльність, в тому числі на міжнародному рівні, стажування в ООН та активне просування реформи фінансового сектору на посаді координатора Комітету банківських та фінансових послуг Американської торгівельної палати та згодом координатора Форуму Провідних Іноземних Фінансових Інституцій. У лютому 2016 року була призначена на посаду виконавчого директора Представництва Варшавської Фондової Біржі в Україні. Уляна розказує нам про свій інтенсивний графік, але все ж наголошує, що їй подобається такий ритм життя. Вона весь час усміхнена та повністю відповідає на наші питання. Що вона думає про інвестиційний потенціал українських компаній, про запоруку успіху українського фондового ринку та свої плани у якості очільника київського представництва майданчика? Читайте в нашом тексті. 

StockWorld: Останнє публічне розміщення акцій українських компаній на Варшавській фондовій біржі відбулося в серпні 2012 року. Як Ви оцінюєте ці кроки вітчизнянх підприємств, в тому числі для формування іміджу України на міжнародній інвестиційній арені?

Уляна Штибель: Дійсно, після 2012 року українські компанії більше не проводили як первинного публічного розміщення акцій, так і вторинного. На це є кілька причин: у 2012 - 2013 роках була ліквідність та сприятливі умови для використання боргового капіталу – порівняно дешеве валютне кредитування, а також спостерігалась переорієнтація з IPO на активне залучення коштів за рахунок боргових інструментів на фондовому ринку. Свої єврооблігації розмістили Миронівський хлібопродукт (МХП), Укрлендфармінг і агрохолдинг Мрія. В таких умовах українські компанії дивились також на порівняно нижчу витратність та часоємність самого процесу. Крім того, західні фондові біржі були перенасичені українськими аграрними компаніями, у свою чергу українські компанії потребували додаткового часу для того, щоб підготовувати компанії до виходу на IPO, особливо коли стало очевидним з досвіду першопрохідців, що IPO – це не одноразова трансакція чи екзамен, про який можна забути після здачі, а це зміна філософії бізнесу, бізнес-процесів, корпоративного управління, повна орієнтація компанії на розвиток і виконання заявлених планів. Українськії компанії у силу своєї приналежності до макроекономічної та політичної ситуації в країні мають бути не просто хорошими компаніями, а найкращими компаніями. У свою чергу, ці додаткові виклики за рахунок ефективного управління капіталізуються у можливості стабільного зростання. Українцям, як не крути, завжди доводиться старатись удвічі краще, щоб досягти успіху у міжнародному середовищі.

Так, з 19 українських компаній, які вийшли на IPO на західних фондових майданчиках у період з 2006 по 2012 рік, 12 компаній показали падіння котирувань.  Українські компанії Астарта та Кернел, що зробили лістинг на ВФБ, успішно подвоїли свою капіталізацію і з незначним падінням утримали позиції та довіру інвесторів у дуже складних умовах, в яких опинилась Україна у 2014 році.

Така статистика серед українських компаній, а також історії успіху Астарта, Кернел та Овостар на ВФБ та МНР а Лондонській фондовій біржі  швидше є стимулюючим фактором для українського бізнесу, адже IPO – це етап зрілості компанії, а зрілість передбачає як «премію за підвищення кваліфікації»,  так і публічність та додаткову відповідальність.

SW: Коли може відбутися наступне IPO українських компаній на Варшавській фондовій біржі? Може бути, є компанії, які вже зараз готуються до розміщення?

УШ: Якщо дано природою, то таланту не позбудешся, так і з Україною – скільки хто б не намагався шкодити, а Україна залишатиметься країною невичерпного потенціалу.  Реалізації потенціалу українських компаній чекають польські та міжнародні інвестори. Тим часом як малий, середній бізнес та старт-апи доводить життєздатність ідеї і тестують обрані бізнес-моделі, великий бізнес використовує час очікування для того, щоб вийти із кризи сильнішими: з більшими потужностями, з напрацьованою базою лояльних клієнтів, з довірою і позитивною репутацією, зі сформованою прозорою структурою компанії, ефективним корпоративним управлінням, привабливою кредитною та інвестиційною історією, бізнес-планом, зрозумілою фінансовою звітністю за МСФЗ і аудитом фінансових результатів. Ми бачимо компанії в Україні, які мають чітку мету вже сьогодні бути успішними, інноваційними та конкурентоспроможними у довготерміновому періоді – це SoftServe, Allseeds, Нова Пошта, GlobalLogic, Ciklum, Київстар, Nibulon, державний Ощадбанк та ін. Позитивну динаміку нарощення потужностей, нових напрямів збуту, модернізації і технологічного розвитку показують компанії аграрного, ІТ- та телекомунікаційного, фармацевтичного та біоінженерного сектору. Відкладена перспектива терміном в два  - п'ять років виходу українських компаній на IPO все ж не змінює того факту, що для більшості компаній саме цей спосіб залучення капіталу залишається найбільш фінансово та репутаційно привабливим у довгостроковій перспективі. Саме тому, навіть в умовах нестабільності компанії продовжують готуватися до виходу на IPO, і українські підприємства, що довели свою життєздатність у важкі часи і готовність до послідовного зростання, без сумніву, зможуть привернути увагу та зацікавити інвесторів.

SW: Як Ви вважаєте, як відбилися на ставленні до українських компаній скандали, які мали місце кілька років тому – щодо маніпуляції даними, надання звітності?

УШ: Не лише в Україні, а й у розвинутих економіках світу після кризи 2008 року зростають вимоги до підтвердження звітності, кредитних рейтингів, економічної доцільності операцій, з метою боротьби із спекулятивно-ризикованими та фіктивними інструментами у банківській системі та на фондовому ринку. Трансформується не лише українська економіка, але й еволюціонує світова ринкова економіка, саме тому все менше інвесторів хоче брати на себе ризики довгострокової нестабільності заради одноразових фінансових вигід. Низький рівень довіри до менеджменту українських компаній та відсутність довіри до превентивної ефективності українських регуляторних та судових органів ставить інвестора у складне становище щодо вибору об’єкту інвестиції в Україні, покладаючи на нього непритаманні у західних юрисдикціях для нього функції варифікатора та слідчого. Підірваний мандат довіри, на жаль, сьогодні додає роботи українським компаніям щодо управління їх репутацією та налагодження комунікацій з західними ЗМІ, інвесторами, а часто єдиним виходом стає залучення  боргового та акціонерного капіталу від міжнародних фінансових інституцій (EBRD, IFC, OPIC ін.) як штампу якості та надійності підприємства.

SW: Можете сказати, представники якого сектора зараз цікаві інвесторам, що працюють на WSE?

УШ: Інвестори хочуть розуміти краще, чим живуть українські компанії, не усі інвестори готові приїздити в Україну, але є ті, які готові слухати і оцінювати українські компанії, які приїздять на road-show у Польщу, країни Європи, Скандинавію та США.  Наразі більшість фінансових інвесторів мають обмеження чи навіть заборони на інвестування в Україні, тому українські компанії привертають увагу хіба що індивідуальних інвесторів та приватних фондів, які обирають компанії з економічно привабливою бізнес-моделлю, менеджментом з перевіреною репутацією та стабільним майбутнім грошовим потоком, що мінімально залежний від внутрішніх чинників (девальвації, внутрішньої купівельної спроможності, територіальних ризиків та державного регулювання галузі). Такими, як правило, є експортно-орієнтовані компанії. Відтак, цікавими для інвестора залишаються аграрний, фармацевтичний, ІТ-сектори.

SW: Не так давно наш портал писав про те, як ВФБ завершила попередній «робочий рік» – зростання спостерігалося по всіх фронтах. Назвіть, будь ласка, фактори, що стимулюють його.

УШ: Польща продовжує бути найбільш динамічно зростаючою за рівнем ВВП країною у Європі, а польські відкриті пенсійні фонди (OFE) є активними учасникаим фондового ринку разом із зростаючим числом іноземних та індивідуальних інвесторів. Світовий ринок IPO у 2015 році зростав за рахунок первинного публічного розміщення індустріальних компаній, а також компаній сектору ІТ та охорони здоров’я, фінансового та fintech-сектору у США і Китаї. На ВФБ у 2015 році

Факторами зростання стали також створення додаткових трейдингових переваг на ринку деривативів та розвиток товарного ринку ВФБ: ліквідність ринку електроенергії склала 138 % (це третій найбільший ринок після Німецького/Австрійського та Скандинавського); ліквідність ринку природнього газу – 62 % (також третій найбільший ринок Європи після Великобританії та Нідерландів); зріс також обсяг торгівлі правами власності на ресурси.

ВФБ за результатами 2015 року залишається третьою біржею у Центральній та Східній Європі за обсягом капіталізації лістингованих компаній та обсягом торгівлі акціями після Московської  біржі та Borsa Istanbul, а також першою біржею за кількістю компаній в лістингу – 905 компаній, акції, яких розміщені на WSE Main Market та NewConnect. Польша продожує бути хабом для розвитку малого та середнього бізнесу – 95 % компаній, лістингованих на ВФБ, мають кожна капіталізацію менше 500 млн дол. – це також стало можливим через наявність альтернативної платформи для приватного розміщення акцій на WSE – NewConnect, з мінімальними вимогами щодо входження на цей майданчик та торгівлі через Alternative Trading System.

SW: У той же час, маємо опубліковані підсумки роботи українського фондового ринку. Як і інші сегменти, біржовий демонстрував спад. Скажіть, будь ласка, чому київським майданчикам ніяк не перевершити не те що сусідів, а хоча б самих себе?

УШ: Український ринок акцій не може бути успішним на разі, в першу чергу, через відсутність інвестора на цьому ринку. За умови відсутності якісної процедури лістингу, відсутності якісних емітентів та відсутності інвестиційної активності та доступного капіталу для залучення – такий ринок можна назвати хіба що фікцією. Попри потенціал макроекономічної стабілізації, потенціал відновлення економічного зростання та приватизацію державних підприємств, український фондовий ринок залишається дуже фрагментарним і роздрібненим. Тому ринок визнає потребу консолідації фондових майданчиків в Україні, при цьому єдиного сприйнятого усіма сценарію консолідації наразі немає, і навряд чи він з’явиться, адже у стратегії реформування фінансового сектору, затвердженій Національного Радою Реформ, нічого про формат консолідації не сказано, і стратегічна участь міжнародних фінансових організацій на даний момент у цих процесах  теж наразі не задекларована.

Враховуючи вагому роль НКЦПФР та опосередковано роль самої біржі як регулятора фондового ринку, є доцільним розглянути в Україні також сценарій розвитку консолідованого фондового майданчика за участі держави як акціонера та регулятора, представленого у структурі управління біржею – так, як це діє у Польщі, де ВФБ є публічною компанією  – 60 % її акцій знаходиться у лістингу та у власності міноритарних акціонерів, а 40 % з привілейованим правом голосу належить державному казначейству Польщі. Для того, щоб фондовий ринок Україні був ефективним і забезпечував потреби у торгівлі ОВДП, корпоративними облігаціями, акціями і деривативами, оптимальна структура власності консолідованої фондової біржі має збалансувати інвестиційні інтереси різних груп (мінорітаріїв), а також стратегічну та превентивну роль держави.

SW: Українському фондовому ринку часто в приклад ставлять польський, для вітчизняного інвестиційного сегменту це якийсь бажаний об'єкт, але недосяжний зразок. Назвіть, будь ласка, кілька «чому» – чому українському ринку ніяк не стати польським?

УШ: Відповідь – в процесі ринкової трансформації України, який триває вже 25 років. За цей час лише укорінились групи олігархів та корупція, відсутність надійного інституту права власності, захисту прав інвестора та справедливості у суді. Швидка ринкова трансформація, яка розпочалась у Польщі у 1989 році і розгорталась, послідовно реалізовуючи основні ринкові принципи. Я маю на увазі демонополізацію, приватизацію, ефективне корпоративне управління державною власністю, впровадження другого рівня пенсійного забезпечення через приватні фонди, делегацію інших функцій держави бізнесу, посилення індивідуальної відповідальності та правозастосування. Все це передумови розвитку фондового ринку в Україні. Домашня робота у цьому напряму виконана прогресивними представниками державних органів, міжнародними організаціями та асоціаціями бізнесу, але, на жаль, «вікно можливостей», яке було відкритим для технократичного уряду Лешека Більцеровича у Польщі, ще не є відритим в Україні.

SW: Проте, не зважаючи на такий «смуток», «якщо зірки запалюються, значить, це комусь потрібно». Відповідно, представництво Варшавської фондової біржі не може безцільно працювати в Києві. Які завдання стоять перед Вами на найближчий рік?

УШ: Я вже згадувала про те, як інвестори тримають руку на пульсі потенціалу України. Отож, для ВФБ Україна завжди була і залишається партнером, і я ставлю перед собою ціль підтримувати і розвивати це партнерство з усіма стайкходерами:

• з існуючими та потенційними емітентами акцій для первинного та вторинного розміщення акцій/облігацій на ВФБ, в т. ч. приватного розміщення і розвитку сектору МСБ України, а також паралельного розміщення акцій (dual listing) між Польщею та Україною, між Польщею та провідними світовими біржами;
• з регуляторами фондового та фінансового ринків для кваліфікованого консультування щодо розвитку інфраструктури фондового ринку та інструментів ринку капіталів в Україні;
• з міжнародними фінансовими організаціями, з якими ВФБ може формувати ефективний тандем в підтримку прозорого процесу приватизації, впровадждення корпоративного управління.

З професійних та патріотичних міркувань мені важливо ділиться знаннями та досвідом, щоб більше компаній розуміли процедуру, вимоги та бізнес-планування для виходу на IPO; щоб більша частина населення розуміла механізми ринкової економіки; щоб сприяти інтенсивному зростанню класу інноваторів-підприємців та роздрібних інвесторів в Україні.

SW: Які Ви поставили цілі перед самою собою на новій позиції – як особисті, так і професійні? Яким чином і в які терміни будете їх реалізовувати?

УШ: Я звикла працювати у дуже динамічних умовах, потреба у динаміці та жага впроваджувати найкращий світовий досвід в Україні стали ключовими у моєму рішенні переїхати зі Львова до Києва у березні 2014 року і очолити роботу Комітету Американської торгівельної палати з реформування фінансового сектору, зважаючи на вже значний досвід роботи у НГО-секторі, банківському секторі та Департаменті економічної та соціальної політики в ООН (Нью-Йорк). Я продовжую супроводжувати деякі законодавчі ініціативи, які були напрацьовані раніше, маю кілька власних проектів щодо поширення ринково-економічної грамотності, що зараз знаходяться на стадії реалізації. У рамках ВФБ планую долучитись до організації кількох інвестиційних конференцій в Україні, реалізувати road-show для українських компаній у Польщі та їх участь у Warsaw Capital Market Summit у 2016 році, продовжую ділитись досвідом та презентувати IPO для учасників програм МВА kmbs.

Також сподіваюсь у 2018 - 2019 роках реалізувати дебют наступної української компанії на ВФБ і забезпечити український уряд практичними порадами та підтримкою, в т.ч. у процесі часткової приватизації державних банків до 2018 року, а згодом і щодо публічного розміщення акцій Ощадбанку (за вдалим прикладом найбільшого банку Польщі PKO Polska у 2004 році).