Тимур Хромаєв: «Ми всі називаємо себе платниками податків, але далі цього ніхто не йде»

Олександр Мойсеєнко, Forbes, 26.02.2015

http://forbes.ua/ua/nation/1389347-timur-hromaev-mi-vsi-nazivaemo-sebe-platnikami-podatkiv-ale-dali-cogo-nihto-ne-jde

Голова НКЦПФР – про те, як домогтися якісних активів на ринку, чому пенсійна реформа стимулює фондовиків і де в регуляторі можна зіткнутися з корупцією

Комісія з цінних паперів та фондового ринку України – один із трьох фінансових регуляторів, що діють у країні. Незважаючи на те, що її не так часто згадують у пресі, як, наприклад, НБУ, вона є досить впливовим гравцем на фінансовому полі України.

До останнього моменту проблема полягала в тому, що цей орган не мав інституційної незалежності. Політики й олігархи завжди сильно впливали на Комісію. Після зміни влади в країні відкритим залишилося питання про те, хто очолить НКЦПФР. На рішення з цього питання ринку довелося чекати близько року.

Воно виявилося досить несподіваним: Комісію очолив бізнесмен Тимур Хромаєв. Він починав свою кар'єру в Мінфіні 1997 року, але пізніше пішов в інвестиційний бізнес. Через більш як 10 років Хромаєв повернувся на держслужбу – уже як чиновник 1-го рангу – на посаду голови НКЦПФР.

Минулої п'ятниці журналіст Forbes зустрівся з Тимуром в одному з кафе в центрі Києва, щоб поговорити про його найближчі плани в ролі держчиновника. Судячи з того, що зустріч було призначено на 8-му ранку, у Хромаєва досить насичений розпорядок дня. Під час інтерв'ю він розповів, як знову опинився на держслужбі і що має намір робити.

– Нове керівництво для регулятора вибирали досить довго. Коли вам запропонували його очолити?

– Моє призначення відбувалося доволі швидко. Буквально за день до нього мене запросили в Адміністрацію президента.

– Тобто ви навіть не знали про те, що є кандидатом на посаду голови НКЦПФР?

– Ні, мене запросили в четвер (29 січня. – Forbes), я поспілкувався з помічниками президента в Адміністрації. Вони запитували про те, як я бачу можливий розвиток ринку і все, що відбувається...

– І як ви його описали?

– Повне реформування. Підвищення прозорості бізнесу на фондовому ринку, повна зміна інфраструктури, підвищення вимог до бірж, до профучасників. Але на той момент я лише говорив про теорію. Потім пролунало запитання, чи міг би я і чи хочу працювати над цим безпосередньо. І рішення вже було за президентом. Він визначився, наступного дня мене запросили і сказали, що у глави держави є для мене відповідні завдання.

– Що це були за завдання?

– Про це вже багато говорили. У цілому президент поставив перед нами план-завдання: написати стратегію розвитку на наступний рік. Ми виноситимемо її на обговорення громадськості, а також погоджуватимемо з урядом і потім – реалізовуватимемо.

– Які основні фундаментальні зміни плануються найближчим часом?

– Наше завдання – це повна інтеграція українського ринку в глобальний фінансовий ринок. Хай як пафосно це пролунає, але це не так уже й важко. Просто нам потрібно перестати створювати «комунальну квартиру». Кожен будує те, що може, – і жодного генплану.

Наш генплан на першому етапі – це зміна інфраструктури, кліринг, розрахунки. Усе це має бути узгоджено з міжнародними нормами й відповідати всім традиціям та правилам, які є у світі. Це перше завдання. І в ньому ми бачимо похвальне бажання з боку донорів, фінансових організацій, яким це цікаво.

– Чи буде чим торгувати на вже «інтегрованому» ринку? Адже нині якісних інструментів за фактом, м'яко кажучи, замало.

– Облігації, ОВДП – найбільший ринок, 90% всього обороту. І він є. Це інвестори, іноземні банки. Хоч якийсь, але він склався за 20 років і дає змогу оцінити перспективи. У нас колосальні можливості в сегменті корпоративних облігацій. Зі зміною географії нашого банківського сектору їхня актуальність підвищиться.

Ми вже переглядаємо умови оформлення корпоративних облігацій, вводимо нові біржові облігації. Будуть муніципальні облігації з новою природою. Це робиться в рамках децентралізації – муніципалітети самі вирішуватимуть, куди вони направлять [отримані] гроші.

Також ми працюємо над посиленням прав кредиторів і власників облігацій. Це, зокрема, голосування, уникнення виведення активів із компаній емітента тощо. Такі механізми вже визначено, законопроекти подано.

Інший напрямок – деривативи. Яким далеким не здавався б цей ринок, утім, на деяких біржах ф'ючерси вже торгують, хоча поки що й безпоставкові.

Відповідно, деривативи – це цікавий новий сегмент, який дасть і можливість управляти ризиками, й об'єктивне ціноутворення на основні сировинні компоненти. Більше того, якщо ми створимо хороший механізм біржового клірингу, то зможемо стати регіональним бенчмарком, який формуватиме вартість аграрних культур чи, наприклад, енергетичних [ресурсів].

– У нас на ринку були факти маніпулювання з уже наявними ф'ючерсами... Чи готовий український ринок до таких інструментів і чи готовий сам нагляд?

– Маніпуляції є всюди й завжди. Якщо ми говоримо про нагляд, то, безумовно, це must have. І це наше завдання. З другого боку, потрібен нагляд за тим ринком, який у нас нині є. Наприклад, свопи: у цьому разі учасники розуміють, де перебувають. Можна сказати, що це випробувальний майданчик. Інвестори знають, у яких умовах вони працюють і хто їхній контрагент.

Безперечно, поки що ми дивимося, спілкуємося, враховуємо проблеми, працюємо з законом. І я впевнений: до кінця року ми проведемо закон про деривативи.

– В Україні функціонує десять бірж. Скільки з них реально приносить користь економіці? На деяких фактично торгують виключно «сміттям», яке, по суті, використовують фінансові піраміди. Що з цим робити?

– Проблема не тільки в біржах. Проблема у всіх нас. У наші дні ми переживаємо абсолютну кризу довіри всіх до всього. Тому якщо говорити про значну фіктивність ринку, яка не відображає реальної ситуації, то всі його учасники – заручники того порочного кола, в яке вони потрапили. Це й емітенти – суттєва їхня частина, і профучасники, біржі.

Безумовно, для багатьох торгівля «сміттям» – це інструмент для досягнення певної своєї мети. Але в цілому для ринку це згубно. Очевидно, що тут значна частка провини як регулятора, так і самих учасників ринку. У регулятора навіть буває недостатньо повноважень для розв’язання тих проблем, які ми бачимо як фінансисти. І ми це нині розуміємо.

Дуже часто ми можемо тільки виписувати штрафи. Але за порушниками стоять інші юрособи, яких ми не регулюємо, – і це для нас проблема. Ми хочемо мати доступ до інформації від усіх тих, хто бере участь в обігу цінних паперів, хочемо розглядати весь ринок за суттю, а не за формою.

Якщо ви – регульований торговець [цінними паперами], то це не означає, що я з вами говоритиму, а той, хто стоїть за вами і дав вам доручення це зробити, «махатиме нам ручкою». Тому тут ідеться про спільну відповідальність усіх: прямих і опосередкованих учасників, бенефіціарів, вигодонабувачів і регулятора.

– Чи знайдеться політична воля дати регулятору такі повноваження?

– Політична воля у президента є, і в нього є бажання підтримувати суттєві зміни. Глава держави підтвердив нам це. Комісії у всіх країнах мають такі ж повноваження. І багато комісій навіть не говоритимуть з нами, якщо в нас немає адекватних заходів [впливу]. Нам потрібно бути в цьому клубі, тоді й обмін інформацією відбуватиметься рівноправно.

– Нині основна шкода, якої Комісія може завдати реальним шахраям, – це передати інформацію до правоохоронних органів. Але ті потім, як правило, такі справи спускають на гальмах. Як ви з ними співпрацюватимете?

– У правоохоронців є свої обмеження в компетенції. Це не їхнє поле. У Комісії мають бути повноваження доводити факти маніпуляцій, злочинів на ринку ЦП своїми силами. Із координацією, безперечно, але своїми силами.

У кожного органу є свої параметри роботи. Для МВС це фізична шкода – хтось постраждав, комусь щось пошкодили. Якщо шкоди завдала держава, то це повноваження прокуратури, а якщо є невідповідна діяльність у банківському секторі, ми звертаємося в НБУ.

Що відбувається з цінними паперами? Тут випаровується і втрачається вартість. Нема факту, ніхто нікого не вдарив; тут навіть немає крадіжки предмета. Але цей папір мав одну вартість (ви, скажімо, купили його за 100 гривень), а наступного дня він раптом коштує нуль. Де тут правова межа?

Над цим має працювати не слідчий і не прокурор – це повинні робити ми, фінансисти, як люди, що розуміються в цьому. Коли є осмислене злодійство капіталу. З таким питанням [постраждалі інвестори] мають приходити до нас, і ми повинні мати можливість довести цю справу до кінця.

Прецеденти є, у різних країнах світу накопичено значний досвід. Але якщо Комісія не має таких повноважень, то до нас не прийдуть іноземні інвестори. Більше того, ми не зможемо і нашим внутрішнім інвесторам забезпечити належний супровід і впевненість у тому, що їхні інвестиції не буде ушкоджено.

Ми ініціюватимемо такі законодавчі нововведення, щоб НКЦПФР мала можливість спілкуватися з іншими сторонами в інших країнах, і це відповідає основам асоціації з ЄС. Тому ми тут не просимо нічого екстраординарного, все в рамках світового досвіду. Питання, безумовно, в тому, кому дають ці повноваження. Чи є довіра до влади? Над цим ми теж повинні працювати – щоб повернути її.

– У тому ж ЄС активи КУА, страхових компаній і банків сумірні. В Україні ж у всі часи банківський сектор був лідером, але не тому, що сильно розвинений, а через відставання фондового ринку. НКЦПФР завжди мала якийсь міфологічний KPI з залучення коштів в економіку через інструменти фондового ринку. Чи реально змінити цю ситуацію?

– Ми як регулятор плануємо створювати передумови для розвитку ринку. Одним із важливих моментів є інформаційне забезпечення, прозорість ринку. Розкриття інформації має бути значно якіснішим. Гадаю, всі прекрасно розуміють, які аудиторські звіти публікує чимало компаній. Фонди, у свою чергу, повинні будуть надавати вичерпні дані інвесторам: розкривати бенефіціарів, інформацію про інвестиційну стратегії, про діяльність компанії.

Більше того, Комісія серйозно планує взятися за пруденційний нагляд. Необхідно аналізувати ту інформацію, яку нам надає емітент. Це буде копітка робота аудиторів. І для цього ми повністю переглядатимемо наші технічні та людські ресурси.

Зараз інформація є, але її ніхто не дивиться, ніхто її не розуміє − відповідно, якість аналізу нульова. Необхідно підняти рівень нагляду та аналізу, тоді ми побачимо якісні зміни всього ринку.

Навіть більше: є віра в те, що наступного року почне працювати пенсійна реформа − і це той ресурс, який потрапить на ринок. Так, не з'явиться відразу якісь 100 млрд, все буде планомірно. Але необхідно привести ринок у таку форму, щоб він готовий був приймати ці кошти і правильно їх розміщувати, і потім можна буде говорити вже про зростання ринку.

− Про пенсійну реформу розмови ведуться вже давно. От ви кажете, що вона почнеться в наступному році... Які передумови, крім інфраструктури фондового ринку, для цього необхідні?

− Основна проблема завжди була в бажанні й ресурсі. Це фактори фундаментальні, але вони базувалуся на тому почутті патерналізму, яке жило в суспільстві. Ми тільки останні півтора року стали реальними господарями своєї долі, коли у людей є можливість і бажання говорити й робити те, що вони хочуть. І більше того − сміливість.

Останні 25 років ми всі сподівалися на державу. Зараз люди вибрали європейські цінності, а вони передбачають, що люди самі багато чого вирішують. І пенсійна реформа є певним відображенням цього: накопичення коштів з тією частотою, яку ви самі виберете, а не якийсь пенсійної фонд або знеособлений бюджет.

Так, ми всі платники податків, але окрім як називати себе платником податків, ніхто далі не йде, ніхто не вважає цей бюджет чимось особистим. Це завжди була якась каса взаємодопомоги. Перегляд цього концепту очевидний. Пенсійна реформа відбудеться, воля і бажання для цього є.

− Чи варто проводити наступну хвилю приватизації на фондовому ринку?

− Приватизація − це один з елементів появи нових активів на ринку інвестування. Наша позиція зараз у тому, що за весь час ринок з різних причин не був учасником цієї приватизації. Більше того, ми поки що не бачимо можливостей створити передумови для ефективного приватизаційного процесу.

Цим ринком зараз маніпулюють, він неефективний, і ми самі це розуміємо. Ринок повинен жити своїм життям. Якщо хтось хоче на ньому щось продати, нехай продає. Але ми не хочемо штучних ситуацій навколо приватизації. Не можна говорити, що фондовий ринок повинен брати участь у ній. Відповідно, я не бачу її суттєвої ролі, як і раніше. Але я не виключаю, що це можна робити.

− Як можна зняти ризики для населення, щоб залучати їх кошти в економіку через інструменти фондового ринку? Можливо, варто подумати про створення якогось фонду гарантування?

− Якихось комплексних фондів гарантування на ФР не повинно існувати, хоча, може, і є така можливість суто технічно. Це ринок підприємництва. На ньому не місце маленьким інвесторам. І не тільки їм. Наприклад, очевидно, що зараз на фондовому ринку не місце деяким акціонерним товариствам. А їх там під 10 000.

Вчора, наприклад, була бесіда з одним АТ, де два акціонери вже три роки намагаються за обопільним бажанням повернутися в формат ТОВ, їм виписують штрафи і т.д. Вони кажуть: «Відпустіть нас, будь ласка», а я кажу: «То йдіть з Богом, ви не наш клієнт. Ми витрачаємо більше свого часу і зусиль на те, щоб домогтися від вас якихось звітів». І таких − тисячі.

Завдання комісії зараз − якщо немає ніяких спірних питань щодо власності, взаємин між акціонерами чи конфліктів − таких відпускати. Так ми спростимо дуже багатьом життя і почистимо ринок. Навіщо нам такі емітенти? Я впевнений: коли вони доростуть і їм знадобиться [акціонуватися], вони прийдуть і скажуть: «Ми хочемо бути АТ». Тоді − ласкаво просимо. А поки що нехай майбутні IBM попрацюють у формі ТОВ. А в Україні нехай поки що буде 100 акціонерних товариств, але вони повинні бути якісними. Такі аналогії можна застосувати й до інвесторів.

− Для того щоб «спростити» життя АТ, потрібен сквіз-аут. Ви плануєте його вводити?

− Сквіз-аут і селл-аут ми вже відобразили в проекті закону, який буде прийматися парламентом у цьому році. Ми вважаємо, що захист міноритаріїв − наше ключове завдання. У тому числі і для того, щоб мажоритарії були зобов'язані вирішувати питання з міноритаріями.

− Але питання вартості акцій, навіть при наявності біржового котирування, часто досить спірне. Що з цим робити?

− Так, я розумію, що тут є певне поле для маніпуляцій − як з одного, так і з іншого боку. Тому нам потрібно нівелювати цей ризик, підвищити нагляд за такими маніпуляціями. Можливо, розтягнути термін торгів на папері, але це не єдиний показник. Фактор маніпуляції − це суб'єктивний фактор. Ми повинні ефективніше працювати в питанні суб'єктивності рішень. Так, ми зараз бачимо маніпуляції, але в рамках закону не можемо собі дозволити нічого зробити. Ми мусимо залишатися в правовому полі й супроводжувати свої дії публічними дискусіями.

− Є вже розуміння того, що треба спростити для АТ, що б їм стало легше піти в ТОВ?

− Це суто процедурні питання. Там можливі зміни в законі про ТОВ, про АТ. Нехай акціонери вирішують самі, яким повинен бути рівень розкриття. Ці питання 20 років не вирішувалися, а накопичувалися. Ще одна проблема − це мільйон «сплячих» АТ, у яких є цінні папери, але навіть немає рахунків. Це тягар для депозитарної системи, для ринку.

Ми будемо пропонувати комплексні рішення цієї проблеми. Можливий продаж усіх цих часток на аукціоні, якщо власники не ідентифіковані й не дали про себе знати. Отримані гроші будуть зберігатися на позабалансових рахунках. Якщо раптом вони або їх родичі з'являться і скажуть, що хочуть отримати ці кошти − вони їх отримають. А тримати ці акції − це дорого для тих же депозитаріїв. Тоді як вартість самих паперів незначна.

− В НКЦПФР планується скоротити штат. Зараз у Комісії багато зайвих функцій чи співробітників?

− Скорочення − це необхідність. Ринок істотно змінився. Враховуючи нові підходи, нові види діяльності, потрібно буде змінити організаційно і саму комісію: додати більше функцій нагляду, можливо, потім залучити нових співробітників. Зараз відбуваються планові скорочення, вони стосуються в основному територіальних управлінь. У нас було 575 осіб, а зараз буде 460. З цим колективом ми будемо йти далі вже за новою програмою і з новою організаційною структурою.

− А як набирати фахівців при такій зарплаті? Багато говорять про можливе фінансування Комісії профучасниками. На що це буде схоже?

− Ніхто не буде забирати гроші в учасників ринку для того, щоб утримувати на них Комісію. Тут ідеться швидше про автономність Комісії у прийнятті рішень, в т.ч. фінансової незалежності. У нас достатньо джерел, які можна було б використовувати для наповнення бюджету. Безумовно, фінансування з держбюджету передбачає повну залежність від політики уряду.

Автономність − це одна з умов, за якими працюють міжнародні Комісії. Там бюджети наповнюються штрафами, є певні податки з паперів, а окремої плати за утримання немає. Тому джерел досить багато. Автономність важлива, і ми розуміємо, що необхідно підвищувати зарплати співробітників. Зараз найкращий час це передбачати: коли активність зросте, зростуть і трудовитрати, і це все має бути адекватним і рівнозначним. Звісно, ми не зможемо швидко відмовитися від бюджетного фінансування, але працювати в цьому напрямку треба.

− Звучали заяви про боротьбу з корупцією. Як з нею боротися? Де в Комісії корупція?

− У нас сьогодні реалізується спільна програма з USAID. Вони провели анонімне опитування ринку і визначили ТОП-10 моментів із корупційною складовою. З них перші три складають понад 60-70%.

Це, в основному, все, що пов'язано з реєстрацією, перереєстрацією і т.д. У результаті цієї програми ми будемо переглядати наші положення, пов'язані з кожною з цих функцій. Там, де виникають якісь [корупційні] моменти під час зустрічі людей, будемо вводити електронний документообіг, щоб все було відкрито. В цілому, ми поки що виходимо з того, що усунемо основні проблеми, які існують при наданні послуг, і забезпечимо неупередженість та прозорість прийняття рішень.