Що здатне відродити і наповнити український фондовий ринок

Сергій Янпольський, Forbes Україна, 22 жовтня 2015 року

http://forbes.net.ua/ua/opinions/1404047-shcho-zdatne-vidroditi-i-napovniti-ukrayinskij-fondovij-rinok

І чому «вибіркова чистка» не розв’яже усіх проблем

Кілька останніх тижнів фондовий ринок України гуде, як потривожений вулик. Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР) з інтервалом у декілька днів ухвалює резонансні рішення, які бурхливо обговорюють на ринку. Ухвалені рішення про збільшення вимог до учасників ринку, анулювання ліцензій мали неоднозначну оцінку. Головна причина такої реакції – нерозуміння кінцевої мети. А тут ще й рекомендація МВФ щодо переходу НКЦПФР на самоокупність посилила настрої. Отже, ринку треба готуватися до додаткових витрат.

Що таке український фондовий ринок сьогодні? Це декілька тисяч акціонерних товариств та інших емітентів, кілька сотень компаній-професійних учасників ринку, на яких працює кілька тисяч фахівців, один регулятор ринку і декілька мільйонів інвесторів, точніше власників цінних паперів, більшість із яких здивувалася б, що вони, виявляється, інвестори.

Останнім часом ринок, м'яко кажучи, неактивний. Здебільшого через пасивність інвесторів та емітентів. Перші розчаровані в результатах інвестування, другі не наважуються на залучення коштів через цінні папери, побоюючись рейдерських атак, реального захисту від яких державна машина так і не створила (або не створювала). Питання, чи сприятиме активізації ринку анулювання ліцензій групі професійних учасників, у цій ситуації лунає риторично. Можна радше говорити про виникнення преференцій на цьому маленькому, але все ж ринку для компаній, котрі не потрапляють під регулятивний вплив НКЦПФР.

Фондовий ринок придумали не ми. Він має багатовікову історію. Головні його учасники – це не регулятор ринку, не біржі, не депозитарні установи, не брокери, не банки. Головний – інвестор. І емітент – той, хто отримає від інвесторів кошти, збереже і примножить. А перелічені вище покликані забезпечити цивілізовані відносини в першу чергу між інвестором і емітентом, у другу – між собою, тобто сформувати нормальний інвестиційний клімат, забезпечити постійне надходження додаткових коштів в економіку.

Інвестиції – це те, що так необхідне нашій країні. Значна їхня частина могла б надійти через механізми фондового ринку. Але для цього потрібно створити сприятливі умови, іншими словами – забезпечити захист інвестицій, повернути довіру інвесторам і відновити інтерес емітентів до ринку. У цьому не все залежить від НКЦПФР.

Правоохоронні органи, судова система, Національний банк та інші вносять свою лепту, але координувати їхню діяльність, формувати й забезпечувати реалізацію єдиної державної політики в питаннях фондового ринку, а також сприяти його розвитку, зокрема розробляти пропозиції щодо вдосконалення законодавства, – це завдання НКЦПФР, визначені законом. Тільки розв’язання всієї сукупності проблем навколо ринку цінних паперів здатне зрушити його із застиглого стану приватизаційного і постприватизаційного перерозподілу, розведеного бюджетними запозиченнями. Щоб пішли інвестиції. Не кредити, які віддавати дітям і онукам, а інвестиції в підприємства, які створюються чи модернізуються. Це залишиться тут назавжди.

Якщо вдасться створити інвестиційний потік у потрібних для країни обсягах, тоді можна буде повернутися і до збільшення вимог до учасників ринку, і до самофінансування НКЦПФР за рахунок послуг на ринку. Тому що неодмінно частина інвестицій зайде і в капітал професійних учасників ринку, і частина інвестиційного потоку зможе бути спрямована на функціонування ринку.

Не потрібно забувати і про кадровий потенціал. Найуспішніший випускник вишу стає повноцінним фахівцем фондового ринку через один-два роки. При цьому, незважаючи на постійну зміну нормативної бази та інформаційно-технічної інфраструктури ринку, рівень кваліфікації фахівців залишається адекватним, враховуючи безперервне залучення працівників у реагування на всі зміни. Система перепідготовки та сертифікації певною мірою дає змогу удосконалювати і контролювати рівень знань фахівцями нормативної бази. Проте, враховуючи різноманітність спеціалізацій учасників фондового ринку, значну частину необхідних знань і навичок фахівці здобувають безпосередньо в роботі.

Як показує досвід, ті, що з певних причин пішли з фондового ринку, назад не повертаються. Велика частина працівників компаній шукає себе в інших сферах. Наприклад, після реорганізації депозитарної системи та ліквідації реєстраторів як виду професійної діяльності на ринку цінних паперів переважна більшість працівників колишніх реєстраторів залишила фондовий ринок. А особлива цінність цієї групи фахівців для реалізації інвестиційних проектів була в їхній територіальній роззосередженості по всій країні.

Звичайно, можна сказати, що в нас через N років ринок цінних паперів буде таким, як у США, Німеччині чи Японії. Нехай хоча б як у Польщі. Хто проти? Тільки спочатку потрібно визначити мету такого ринку, провести аудит того, що є, узгодити заплановані дії з учасниками ринку – і тільки потім ухвалювати доленосні рішення.