Що слід змінити в законі про трансфертне ціноутворення

Вадим Медведєв, Forbes, 22.01.2015

http://forbes.ua/ua/opinions/1387045-shcho-slid-zminiti-v-zakoni-pro-transfertne-cinoutvorennya

І чому прийняття цього документа тільки ускладнило життя бізнесу

У нових правилах контролю трансфертних цін держава відчутно посилила вимоги. Щоб послабити в деяких місцях надто сильно «закручені гайки», не потрібно проводити кардинальний перегляд усього закону − достатньо кількох точкових правок, для того щоб вирівняти ситуацію й усунути перегини.

Новий Закон про вдосконалення трансфертного ціноутворення в Україні, прийнятий у пакеті нової податкової реформи наприкінці 2014 року, кардинально переглядає «філософію» контролю трансфертних цін − перехід від правил розрахунку ціни за старою версією до правил перевірки ринкового характеру ціни в чинній.

Закон все ще має чимало спірних питань. Наприклад, проблеми щодо біржових товарів, з точки зору економіки та правил розрахунку ціни. Але, незважаючи на це, він не такий вже й поганий. Тут присутній і принцип «витягнутої руки», і рекомендації щодо пріоритетності застосування методів, і багато інших правильних речей. Деякі проблемні питання, до того ж, цілком можна згладити, внісши невеликі корективи в законодавство. Куди більше критики викликають питання процедури та юридичних формальностей. Коротенько позначимо основні з них.

Фінансові пороги для контролю

Фінансові пороги для визнання операції контрольованою опустили до «непристойно» низького рівня. Контролювати імпортні чи експортні операції для компаній із загальним річним оборотом у 20 млн гривень (включаючи обіг пов'язаних осіб) та обігом з одним контрагентом в 1 млн гривень (що при нинішньому курсі НБУ ледве перевищує $60 000) − це не тільки надмірний тиск на середній бізнес. Це ще й нераціональне використання державного ресурсу.

Навіть якщо припустити, що ціну за імпортною угодою було завищено вдвічі (і митниця успішно стягнула з цього імпорту вдвічі більше мита, якщо така є), податкові втрати держави від такого ухильника будуть становити всього $5400. Водночас ресурс, необхідний для обробки величезної кількості звітів, їх моніторингу, а також, можливо, перевірки такого платника податку, може виявитися значно вищим за вигоду від такого контролю.

Згадаймо основне твердження, озвучене в рамках даної реформи: «Олігархи повинні платити справедливу частку податку». Невже власника бізнесу з обігом (навіть не прибутком) у 25 млн гривень на рік можна вважати тим самим олігархом, який повинен платити більше? Збільшення фінансового порогу зможе істотно зменшити адміністративне навантаження на обидві сторони процесу − бізнес і податкову службу. При цьому досить підняти поріг загального річного доходу групи пов'язаних осіб, щоб вивести із зони контролю середній бізнес. Чи є сенс після цього перевіряти у великих компаній порівняно невеликі операції − це вже питання для обговорення.

Підстави для проведення перевірки

Закон передбачає, що тепер перевірка трансфертних цін може проводитися у разі якщо:

а) платник податків подав звіт про контрольовані операції (тобто сам визнав, що він здійснював контрольовані операції);

б) платник податків не подав звіт про контрольовані операції або подав його з порушеннями встановленого порядку;

в) платник податків не подав документацію про трансфертні ціни або подав її з порушеннями встановленого порядку;

г) податковий орган у ході перевірки звіту та документації встановив наявність порушень.

Звісно, при таких повноваженнях уникнути перевірки трансфертних цін як безпідставної просто неможливо − подав ти звіт чи ні, податковий орган має право провести на підставі цього документальну перевірку. Дуже цікавий метод зниження адміністративного навантаження на бізнес.

Подив при цьому викликає те, чим не влаштовувало колишнє формулювання підстав для перевірки − перевірка проводилася при неподанні звіту та при встановленні в рамках моніторингу відхилень від ринкової ціни. Адже якщо компанія подала звіт і документацію, і немає підстав вважати, що ціна встановлена неправильно − навіщо тоді проводити перевірку? Повернення попередніх правил буде тут дуже доцільним.

Термін перевірки

У законі встановлено нові терміни перевірки − 18 місяців. Нагадаємо, що при введенні контролю трансфертного ціноутворення в 2013 році всі обурилися через термін у 12 місяців із правом продовження на 6 (разом ті ж 18 місяців), після чого вдалося зменшити цей термін до 6 місяців з продовженням ще на 6 (разом 12 місяців перевірки).

Фахівці з трансфертного ціноутворення в один голос підтвердили, що питання ціноутворення дуже складні, і перевірити їх швидше на практиці не можна. В цьому дійсно є раціональне зерно. Але ж ніхто не змушує податківців рахувати швидше, ніж це практично можливо. Суть проблеми в тому, що закон не розділяє виїзну та невиїзну частини перевірки. Цього не вдалося досягти ні в 2013 році, ні в новому законі.

Радує те, що в ньому хоча б простежується сама ідея того, що податківці не повинні весь час сидіти в офісі у платника податків (передбачена процедура запитів копій документів для аналізу та інше). Однак, знаючи наші реалії, хотілося б побачити в законі чітке обмеження терміну, протягом якого податківці можуть перебувати на виїзній стадії перевірки. Це забезпечило б додатковий комфорт бізнесу, який у сформованих обставинах йому не завадить.

Опитування співробітників

Один з цивілізованих методів визначення того, яку роль займає компанія в загальній структурі бізнесу групи, − опитування її співробітників. Дізнавшись у людей на місці, що саме вони реально роблять у рамках свого робочого дня, можна зрозуміти, який набір завдань виконувала така компанія. І кожне таке завдання в рамках спільного бізнесу має бути оплачене за ринковою вартістю. Однак у законі дане питання вирішується занадто радикально:

а) Опитування співробітників податківці можуть проводити не в процесі перевірки, а в рамках моніторингу. Тобто захотілося їм поспілкуватися з генеральним директором − отже, будьте ласкаві прийти. І ніякої перевірки для цього починати не потрібно.

б) У ході перевірки податківці також можуть проводити опитування службових осіб і співробітників контрагента. Більше того, платник податків зобов'язаний забезпечити перевіряючих можливістю опитування таких осіб. Генеральний директор іноземного покупця буде «дуже радий» запрошенню для опитування в Україну (особливо якщо цей покупець був непов'язаним швейцарським трейдером, що теж трапляється).

Обидва цих положення, навіть якщо вони й не будуть застосовуватися для тиску на бізнес, мають досить загрозливий вигляд. Їх можна було б змінити, прописавши можливість опитувань тільки в рамках перевірки (або в режимі надання письмових пояснень при моніторингу). Також бажано дещо пом'якшити положення про обов'язок забезпечити можливість опитування співробітників контрагента. Зокрема необхідно обмежити це тільки пов'язаними особами платника податків і встановити можливість опитування в режимі відеоконференції.

Відповідальність

На довершення всього закон повернув відповідальність за нерозкриті у звіті контрольовані операції в розмірі 5% від їх суми та збільшив штраф за неподання документації до 3% від суми операції, за якою не подано документації (але не більше 200 мінімальних зарплат за всі незадекларовані операції).

Коли аналогічні розміри штрафів, прийняті ще в 2013-му, скасовувалися в травні 2014 року, це було сприйнято як значний крок назустріч бізнесу. Адже, враховуючи складність питання визначення трансфертних цін, стягувати такі штрафи за формальні порушення було б надмірним тиском на бізнес. Однак не минуло й року, як ці штрафи повернули. При цьому в поєднанні зі зниженням порогів для контролю. Будемо сподіватися, що до моменту подання звіту за 2015 рік щось із цих критеріїв переглянуть у бік зменшення.

Тож можна констатувати, що з точки зору економіки та встановлення правил розрахунків закон дійсно не так вже й поганий. Також зрозуміла необхідність надати податковій службі певні додаткові повноваження для контролю трансфертних цін, щоб весь механізм не залишався нереалізованим положенням у Податковому кодексі.

Та все ж у деяких місцях вимоги виявилися занадто суворими − їх усе-таки необхідно трохи послабити. Для цього не потрібно проводити кардинальний перегляд всього закону − достатньо кількох точкових правок, для того щоб вирівняти ситуацію й усунути перегини.