Сфера вливання

Іван Компан, Forbes, 21.08.2014

http://forbes.ua/ua/magazine/forbes/1376167-sfera-vlivannya

У країну з часом прийдуть фонди прямих інвестицій, здатні зміцнити стабільність гривні й залучити капітал для економіки, що розвивається

Аналізуючи структуру прямих іноземних інвестицій в Україну, можна помітити одну особливість − у ній майже не працюють такі значущі представники світової фінансової системи, як фонди прямих інвестицій (Private Equity, PE).

За останніми даними Bloomberg, у світі зараз близько 200 000 таких фондів. Вони керують приблизно $3,5 трлн, із яких понад $1 трлн нікуди не інвестовано. Найбільш знамениті й успішні PE − Blackstone, Carlyle, KKR − зуміли стати невід'ємною частиною світової фінансової історії. У чому суть такого бізнесу? Фонд купує компанію, частково або повністю, виводить її на новий етап розвитку, додає їй вартості і продає за вищу ціну. Формула успіху проста: «дешево купив − створив вартість − дорого продав». Усе засновано на вмінні інвестора формувати вартість за рахунок найвищого професіоналізму співробітників, які по праву вважаються елітою фінансової галузі.

Яка частка з тих грошей, які обертаються в глобальній PE-індустрії, припадає на Україну? На жаль, цей показник − на рівні статистичної похибки. PE-фонди не поспішають вкладати гроші в нашу країну. Багато чого пояснюється рівнем ризику і, як наслідок, високими вимогами інвесторів до прибутковості. Навіть до кризи 2008 року, щоб залишатися прибутковими, PE-фонди мали демонструвати прибутковість на рівні 30-35% на рік, а це не багато й не мало означає подвоєння вартості об'єктів інвестицій протягом кожних трьох років. Такі правила гри. Але чи реальними є такі прибутки на практиці?

Компанії з необхідним потенціалом зростання в Україні, звісно, є. Хоча їх небагато і, як правило, вони невеликого розміру − до $50 млн. Це значно нижче від мінімально прийнятного розміру інвестиції для великого PE-фонду, який оперує десятками мільярдів доларів. Тому нікого з грандів даної індустрії в нас ніколи не було і найближчим часом не очікується.

Які ж перспективи невеликих за розміром фондів, для яких операції в Україні обсягом $10-15 млн є цілком прийнятними? І в чому цінність і значимість таких фондів для українських компаній? Звісно, останнім потрібні гроші, але ще більше вони потребують декларованого фондами вміння створювати вартість. Тут, по-моєму, і ховається головна проблема. Чи в змозі кілька десятків талановитих освічених фахівців, що становлять штат великого інвестиційного фонду в Україні, ефективно створювати вартість десятків компаній із різних галузей, щоб забезпечити прибутковість на необхідному рівні?

Практика показує, що на розвинених ринках така модель працює. Прозора і зрозуміла структура західного корпоративного світу дозволяє навіть професіоналу-початківцю «брати з місця в кар'єр» і демонструвати результат. Разом з тим, як показує український досвід, навіть найталановитіші гарвардські випускники не в змозі домогтися результатів без багаторічного досвіду практичної діяльності в наших реаліях. Напевно, одним із рецептів могла б стати більш вузька галузева спеціалізація фондів і зосередження на окремих типах проектів, але це значно зменшить і без того невелику кількість потенційних угод.

Схоже, найближчим часом фондам прямих інвестицій не судилося зміцнити стабільність гривні. Ризики великі, а завдання надто складні, щоб впоратися з ними у термін, відведений правилами гри. Однак у міру того як українські підприємці ставатимуть усе більш цивілізованими, ситуація обов'язково повинна змінюватися. PE-фонди, безсумнівно, стануть одним із важливих джерел експертизи і капіталу для молодої української економіки.