Приватизація по-новому: змінилися правила оцінки держмайна, - Нефьодов

Андрій Леденьов, Новое время, 28 липня 2017 року

http://biz.nv.ua/ukr/bizinterview/privatizatsija-po-novomu-zminilisja-pravila-otsinki-derzhmajna-nefodov-1565400.html

Перший заступник міністра економіки Максим Нефьодов розповідає, завдяки чому в Україні поліпшили економіку.

У першому півріччі 2017 року ВВП України зріс на 2,5%. Зростання інвестиційного попиту стимулювало розвиток таких галузей як текстильне виробництво, харчова промисловість та машинобудування.

Підтримку економіці надав і внутрішній споживчий попит, який відновлюється більш швидкими темпами, ніж очікувалось. Зокрема, активне зростання будівельних робіт на 25% рік до року у першому півріччі вказує на активну інвестиційну діяльність.

Що ж допомогло повернути країну на шлях активного зростання, та як зміниться ситуація запуском приватизації держпідприємств, НВ Бізнес розпитав першого заступника міністра економіки Максима Нефьодова.

– Які основні тенденції в економіці ви можете виділити за останній рік?

– Україна повернулася до економічного зростання. Це найголовніше. Україна пройшла дно кризи, яке пов’язане з військовою агресією, з ліквідацією дисбалансів в економіці, які були накопичені до 2014 року. Ми пройшли дуже складний етап торговельної агресії і була вимушені перебудовувати зв’язки з традиційних ринків країн СНД на ринки країн Європи, Близького Сходу, Азії і так далі. Ми бачили зростання вже у четвертому кварталі минулого року. За перше півріччя цього року ВВП зріс на 2,5%, незважаючи на блокаду на сході та інші явища. І це велике досягнення. І це, звичайно, результат важкої праці українського бізнесу, платників податків і урядовців, які теж доклали свою руку до цього процесу.

Такі ж самі тенденції можна побачити по іншим макроекономічним показникам. Сповільнюється інфляція завдяки жорсткій позиції НБУ. Вона вже становить 13,8% за перше півріччя (на противагу 18% за 6 місяців 2016 року). Ми бачимо також дуже позитивні тенденції, наприклад, у транспорті, будівництві, у роздрібній торгівлі. Для мене ці показники інколи навіть важливіші за інтегральний показник ВВП, тому що вони демонструють зростання споживчої і інвестиційної активності, які будуть поступово перекладатись у продовження економічного зростання.

– Є така точка зору, що незважаючи на зростання економіки, яке має місце, також є певний відкат назад. Система захоплює свої позиції. Навіть вашу ініціативу ProZorro намагалися переглянути у Верховній Раді, вносячи відповідний законопроект. Ви відчуваєте такого роду тенденції?

– Мені не подобається вираз "система". Це якесь уособлення хтонічного зла, з яким ми, такі гарні люди, боремось. Є якась така знеособлена система, яка нам протидіє. Насправді зрозуміло, що зміни – це завжди важко. Компанії, які звикли до тепличних умов і відсутності конкуренції, вони раптово починають відчувати, що на ринок заходять нові гравці і їхня ситуація погіршується. Звичайно, вони опираються. Те ж саме з публічними закупівлями. Так, держава на цьому економить, так, ми бачимо більше прозорості. Але хтось значно втратив через цю прозорість. Ті кошти, на які раніше купувались вілли чи дорогі автомобілі.

Певний опір все одно буде. В деякому сенсі я навіть цьому радію. Тому що це означає, що реформи справжні. Бо реформи, які абсолютно рожеві, викликають підозру, що там щось не те відбувається. Сама система ProZorro активно розвивається і рухається вперед, захоплює насправді більше територій. Ми, наприклад, запустили проект ProZorro.Продажі, який займається продажем надлишкового державного майна, майна Фонду гарантування вкладів, а дуже скоро стане і майданчиком для малої приватизації. Це теж є основою для економічного зростання.

– Який ефект на сьогоднішній день від ProZorro?

– По-перше, ми зменшили бар'єри доступу до торгів. Тепер бізнесу, особливо малому і середньому, значно легше прийняти участь у закупівлі. У результаті зростає конкуренція, знижуються ціни. Ефект економії, який ми бачимо, – це ж не якась магія. Це досить банальний процес. Більше людей приходять на торги, вони запекліше між собою змагаються. І в результаті ми всі з вами як платники податків виграємо. По-друге, це повна прозорість. Кожен день в ProZorro запускається близько 5 тис. тендерів. Ніхто з нас не знає, які з них хороші, які погані, де адекватні замовники, а де корупціонери, які пропозиції добросовісні, а які від фейкових компаній.

Всі дані видно онлайн і кожна людина, якщо вона вважає, що щось відбувається не так, вона пише мені: зрада, проблема, подивіться. Багато хто напружується від того, що люди активно висвітлюють проблеми. Для нас це насправді перевага. Для нас це означає, що ті речі, які раніше весь час були десь під ковдрою, невидимі, тепер ми можемо витягати. І ми дуже сподіваємось, що правоохоронні органи можуть на це реагувати і з цим боротись.

– А як бути з приватизацією? За останній час ми не змогли продати жодного великого об'єкту і цей рік не став винятком. Чи є шанс зрушити це з мертвої точки?

– Зрозуміло, що просто продовжувати цей процес таким самим способом – це абсолютно безглуздо. Те, що можемо зробити ми в Мінекономіки, – це дати Фонду держмайна більше повноважень і більше інструментів для правильної організації процесу. Ми розробили разом з Фондом, міжнародними експертами і різними організаціями новий законопроект Про приватизацію. Ми навчились на тих помилках, які були зроблені під час невдалої приватизаційної кампанії минулого року, і розшили вузькі місця, які повинні зараз спростити процес.

Наприклад, замість багатьох груп об'єктів, що приватизуються з різними правилами, у нас тепер будуть лише дві: великі і малі. Ми також відмовляємось від оцінки так званих незалежних оцінщиків, які часто ставлять нереалістичні стартові ціни, на які просто ніхто не приходить. Зрозуміло, що менші вони ставити бояться, тому що до них можуть прийти правоохоронні органи і почати питати, чому ви розпродаєте державне майно задешево. Тепер по великих об’єктах стартову ціну буде пропонувати інвестиційний банк зі світовим ім’ям. І всі вони мають подаватись тільки з радниками по приватизації.

А мала приватизація має проходити виключно у вигляді електронних аукціонів, де буде можливість за рахунок підвищення ціни отримати ринкову вартість. Ми зараз якраз закінчуємо оформлення документів для старту пілоту для інтеграції Фонду держмайна із ProZorro.Продажі. Я думаю, що ми побачимо перші такі аукціони вже восени. Крім того, зараз ми працюємо над тим, щоб передати на приватизацію значно більшу кількість об'єктів. І сподіваємось, що більш проста і сучасна процедура все таки дозволить перейти від приватизації як процесу до приватизації як історичного факту. Один раз зробили і пішли будувати Україну далі.

– Європейська бізнес асоціація провела нещодавно опитування своїх членів. З'ясувалося, що вони вперше з 2010 року поставили оцінку інвестиційному клімату України вище трійки. За рахунок чого, на вашу думку, цього вдалося досягти і в чому причина? Це зусилля реформаторів або це така випадковість?

– Такі опитування бізнесу надзвичайно важливі у кожній країні. І уряди приділяють їм багато уваги. Тому що від оптимізму інвесторів залежить, чи будуть вони вкладати кошти, чи будуть вони створювати робочі місця, чи будуть вони брати кредити і збільшувати обсяги виробництва. Чи вони будуть стискатись і переходити в антиризиковий режим, одягати каску, одягати бронежилет і думати, як пережити важкі часи. Звичайно, це дуже позитивний сигнал.

За рахунок чого він складається? Це і скасування купи ліцензій і дозвільних документів, це і мораторій на перевірки, зусилля по дерегуляції і скасування неактуальних і незаконних актів, це перегляд купи законодавства по секторальному принципу. Це реформа, яку провели стосовно відшкодування ПДВ, яке перестало бути найбільш болісною точкою, яка є в українській податковій системі.

Чи означає це, що у нас ситуація прекрасна? Точно ні. Добре, що у нас є позитив, але оцінка на трієчку мене особисто не влаштовує. Звичайно, ми будемо працювати над тим, аби рухатись далі, наприклад, в тому ж самому рейтингу Doing Business. Я дуже сподіваюсь, що ми додамо за результатами цього року десь близько десяти місць.

– За рахунок чого?

– За рахунок цілої низки речей, які вже втілені. Починаючи від стандартних підключень до електроенергії до 160 кВт, полегшення реєстрації бізнесу, зменшення витрат на податкове адміністрування. Нещодавно USAID проводив опитування серед малого бізнесу про вартість виконання регуляцій. І ця вартість суттєво знизилась за минулий рік. Тому ми очікуємо, що у нас буде близько плюс десяти місць у рейтингу Doing Business. Ми зараз 80-ті, було б дуже добре, якби ми були на 70-му місці. Плюс, ми розробили, вже провели через Кабмін і подали у Верховну Раду пакет з чотирьох законопроектів стосовно бізнесу-клімату. Якщо ми їх приймемо, то можемо піднятися ще вище – у топ-40. Але вже в рейтингу 2019 року.

– Самі обленерго, які належать часто не державі, а олігархам, вони ставлять штучні перепони, для того щоб приходили і за хабарі вирішували. Це приклад, коли корупція стосується не тільки державних органів, але ще і комерційних компаній.

– Я вірю, що жоден власник цих обленерго точно в цьому не зацікавлений. Вони зацікавлені, щоб у них було якомога більше клієнтів і аби вони платили за спожиту електроенергію. На жаль, це побутова корупція, з якою нам теж треба боротись, яка теж суттєво заважає жити. У більшості випадків у нас на це єдина відповідь. Якщо є людський фактор, тоді треба намагатись його позбавлятись, переводити максимально всі процеси в онлайн, будувати онлайн-сервіси по закупівлям, з продажу. Ми зараз хочемо побудувати таку саму електронну базу по всім перевіркам, результатам всіх перевірок. Чим більше процесів ми переводимо в онлайн, тим менше штучних бюрократичних бар'єрів, які, на жаль, корумпований держслужбовець або людина з приватного бізнесу може відкривати, закривати чи створювати якісь незручності.