Пенсійна альтернатива

Лідія Погребняк, "День"

  Недержавна пенсія могла б стати гідним доповненням традиційної пенсії в Україні вже з 2009 року. Підприємці, в особі приватних фінансових установ, зі свого боку, роблять усе можливе для того, щоб ця система почала працювати. Держава, в свою чергу, наразі поводиться обачно, зволікаючи з ухваленням законодавства, яке б дозволило повноцінно запустити пенсійне забезпечення на комерційній основі. Така нерішучість є цілком виправданою — в умовах недосконалості державного контролю роботи фінансової системи додаткові запобіжні засоби в питаннях соціального забезпечення зайвими не будуть...
  Так звані недержавні пенсійні фонди (НПФ) активно працюють в Україні з 2004 року. 2005 року в державі діяло вже 54 НПФ, 2007 — 96, до кінця третьої декади поточного року на ринку було зареєстровано 105 фондів недержавної форми. З них всього 10% — професійні, 14% — корпоративні, і переважна більшість — 82% — відкриті НПФ. Щодо географічного розподілу НПФ на території України, то киянам в цьому аспекті пощастило більше за інших співгромадян — порядку 70% НПФ сконцентровані саме в столиці. Інші розміщені переважно в східних і центральних регіонах.
  Сумарна вартість активів НПФ, за даними державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, збільшилася з 137,4 мільйона гривень 2006 року до 552,1 мільйона гривень 2008, або майже вдвічі. Це, на думку експертів ринку, свідчить про те, що запропонована НПФ форма соціального забезпечення користується великою популярністю у населення, особливо в контексті недосконалості функціонування державної пенсійної системи. Цікаво, що близько 50% вкладників НПФ — громадяни віком від 40 до 65 років, тобто така вікова група, яка є більш інертною в питаннях впровадження фінансових новацій, ніж молоде покоління. «Це, в основному, ті люди, які або тільки вийшли на пенсію, і пізнали всю «чарівність» життя на пенсійні кошти, або ті громадяни, які готують собі гідну старість. Розуміючи перспективи та маючи в наявності сьогодні певні заощадження, вони намагаються максимально застрахувати себе від убогого пенсійного забезпечення вже завтра», — зазначив комерційний директор із розвитку одного зі столичних НПФ Анатолій Райков.
  Сьогодні НПФ «на міцність» перевіряються фінансовою кризою. Фонди складають іспит на якість інвестицій. Хто ставив на швидкий прибуток — уже підраховує збитки, хто ж дотримується консервативних поглядів на інвестування — не лише «тримаються на плаву», але є і свого роду надією держави в питаннях підвищення якості соціального забезпечення в майбутньому. Так, за даними Держфінпослуг, станом на кінець вересня поточного року 57% пенсійних коштів приватних вкладників НПФ розмістили на банківських депозитах, 21% інвестували в облігації підприємств, 12% — у акції, і всього по 1% — в іпотечні цінні папери та об’єкти нерухомості. Іпотека сьогодні, ясна річ, виявилася під найбільшим ризиком, тому ті, хто поставили на даний інструмент примноження капіталу, змушені прораховувати шляхи до відступу. Обвалився, щоправда, й фондовий ринок. Однак щодо останнього в Держфінпослуг висловлюють надії на його «найшвидшу поправку». «Ураховуючи те, що інвестиційні кошти недержавних пенсійних фондів є «довгими», а поточна криза, як і її попередники, — явищем тимчасовим, потрібно чекати, що, коли вітчизняний фондовий ринок вступить у чергову стадію зростання, «налагодяться справи» й у НПФ», — наголосив директор департаменту нагляду за недержавними пенсійними фондами Держфінпослуг Андрій Бахмач. Однак регулятора непокоїть низький рівень інвестування пенсійних активів у державні боргові цінні папери — всього 0,9% при максимально можливих 50%. Хоч, про привабливість даного інвестиційного інструмента для підвищення його популярності повинна була потурбуватися держава.
  Хто з НПФ не похитнеться протягом кризи, виявить гнучкість нарівні з належною відповідальністю, отримає у вигляді «бонуса» можливість участі в наступному — активному — етапі державної пенсійної реформи, коли буде повноцінно запущена накопичувальна система. До речі, запуск другого етапу реформи очікувався 2009 року. Однак раніше за 2010—2011 впровадження накопичувального механізму чекати не варто. І пов’язано це з тим, що влада, активно «пропіарив» реформу, досі належним чином не підготувала законодавчу базу. Разом із тим, представники ринку кваплять законодавців, вказуючи на те, що зволікання з реалізацією реформи обмежить у правах самих вкладників. Адже в залученні внесків приватних осіб у рамках впровадження загальнодержавної системи обов’язкового 7% накопичувального відрахування із зарплати працюючих передбачається вікове обмеження. Так, учасниками даної системи зможуть стати громадяни у віці до 39 років включно. Усі, кому на той момент виповниться 40 і більше, зможуть розраховувати лише на традиційну державну пенсію, власні заощадження та дивіденди від приватного інвестування. За словами віце-президента KINTO Ессет Менеджмент Анатолія Федоренка, дана система залучення внесків уже в перший рік роботи могла б акумулювати близько 100 мільйонів гривень інвестицій приватних осіб, які можна було б направити на розвиток економіки держави.
  А оскільки парламент сьогодні працює явно не над законами і навряд чи завтра пригадає про свої прямі обов’язки, в нової пенсійної нормативної бази поки що мало шансів на затвердження. Значить і «пенсійній реформі» поки призначено бути не більш ніж багатообіцяючим поняттям?
http://www.day.kiev.ua/290619?idsource=261956&mainlang=ukr