Офшори не в тренді, або Що нового в правовому полі?

Наталя Ульянова, Forbes, 09.01.2015

http://forbes.ua/ua/opinions/1385920-ofshori-ne-v-trendi-abo-shcho-novogo-v-pravovomu-poli

Підсумки та перспективи міжнародної кампанії за чистоту капіталів. Де знайде своє місце Україна?

Минулий 2014 рік ознаменувався новим етапом марафону під назвою «прозорість бізнесу», мета якого − боротьба з відтоком ресурсів з економік розвинених держав (Західної Європи, США, Канади і т.д.). Заклопотаність багатьох країн цією проблемою цілком зрозуміла, оскільки на сьогодні, за даними різних дослідницьких організацій, від $7 млрд до $19 млрд знаходиться в юрисдикціях, які надають комфортні умови для ведення бізнесу та захисту інвестованого капіталу.

Разом з тим світове співтовариство знаходиться лише на початку непростого шляху антиофшоризації, і його успішність досі під питанням, оскільки навіть прихильники цього процесу часто розходяться у підходах до виявлення прихованого капіталу. Починаючи з обміну інформацією про платників податків і закінчуючи розкриттям кінцевих бенефіціарів.

Все це, безумовно, посилює правила гри для бізнесу, але при грамотному підході до його структурування і вибору партнерів-нерезидентів дозволяє залишатися в зоні податкового комфорту, не привертаючи до себе зайвої уваги наглядових і фіскальних органів.

Вітер змін

Найкраще згадані тенденції проявляються завдяки ініціативам Старої Європи. Так, наприклад, на глобальному форумі, що пройшов у Берліні у жовтні 2014 року, представники 51 держави підписали документ, який передбачає автоматичний обмін даними про банківські рахунки нерезидентів із 2017 року. Серед країн, які підписали угоду, опинилися Люксембург, Ліхтенштейн, Сан-Марино, острови Мен і Гернсі, Кайманові, Британські Віргінські острови. І навіть Швейцарія погодилася приєднатися до системи автоматичного обміну, попросивши при цьому, як і багато інших юрисдикцій, відстрочку на рік.

Тим часом у ЄС вирішили поки що не поспішати з впровадженням публічно доступних реєстрів бенефіціарів. Причиною такого рішення багато в чому стала категорична позиція представників бізнесу, які резонно зауважили, що публічність реєстрів збільшує ризики рейдерства і ставить під загрозу стабільне існування компаній.

Дискусійним залишається і питання про впровадження спеціального податку на фінансові операції. Так, його ініціатори − Німеччина і Франція − пропонують обкладати операції з акціями і деякими похідними інструментами. Однак категорично проти даного податку виступає Великобританія і своєрідна коаліція ще з понад 10 країн Євросоюзу. До його обговорення сторони повернуться не раніше 2015 року.

До речі, такі протиріччя досить красномовно свідчать про силу лобізму з боку бізнесу. А також підтверджують той факт, що далеко не всі європейські країни згодні з політикою посилювання податкового законодавства. Один із прикладів цього − відмова в листопаді Народних зборів Болгарії від введення прогресивної шкали єдиного податку, що значно ускладнило б роботу бізнесу в цій країні, де досі всі види корпоративного доходу оподатковуються за єдиною ставкою в 10%.

По той бік океану боротьба з приховуванням капіталу теж знаходить чіткіші рамки. Наприклад, ще з 1 липня 2014 року набув чинності закон США «Про податкові вимоги до іноземних рахунків» (Foreign Account Tax Compliance Act − FATCA). Його вимоги дають податковому управлінню США (Internal Revenue IRS) право отримувати інформацію про фінансові рахунки резидентів США в іноземних фінансових інститутах. Відмова розкривати інформацію дозволяє утримати 30-відсотковий податок від суми будь-якого перерахування в доларах.

А трохи пізніше, у вересні, члени G20 схвалили перший етап плану, спрямованого проти розмивання транснаціональними компаніями оподатковуваної бази і виведення прибутку з-під оподаткування (т.зв. BEPS). Цей етап було розроблено Організацією економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР). Згідно з документом, передбачається уніфікація форм податкової звітності, відображення податкових надходжень від різних юрисдикцій, обмеження щодо застосування податкових пільг, посилення регулювання трансфертного ціноутворення.

Однак це лише початковий етап домовленостей. І для змін у законодавстві держав, що приєдналися до BEPS, знадобиться не один місяць, і навіть рік.

Бенефіціари і корупціонери

Україна, враховуючи все глибшу інтеграцію в світову економіку і торгівлю (мова і про нашу участь у СОТ, і про асоціацію з ЄС), не може залишатися осторонь загальносвітових тенденцій, що звуться в країнах пострадянського простору «деофшоризацію». Приміром, якщо повернутися до закону FATCA, українські банки теж зобов'язані виконувати його вимоги, і в разі виявлення американських платників податків серед своїх клієнтів відправляти в податкову службу США інформацію про рахунки та їх власників.

Ще одна спроба влади наслідувати зарубіжний досвід − закон №1701-18 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення кінцевих вигодонабувачів юридичних осіб та публічних діячів». Згідно з ним, вже з кінця листопада українські компанії зобов'язані розкривати дані про своїх кінцевих бенефіціарів. Тобто, відтепер має бути доступною інформація про всіх фізичних осіб, які мають можливість здійснювати вирішальний вплив на управління бізнесом.

При цьому зареєстровані в Україні компанії повинні протягом наступних шести місяців надати дані державному реєстратору. В іншому випадку з 25 травня 2015 року до них застосовуватимуться санкції.

Однак підходи до створення реєстру бенефіціарів поки що невідомі. Також неясно, чи виправдане утримання декількох органів, які контролюватимуть усі ці процеси. Більш того, слід зазначити, що у зв'язку з жорсткістю правил роботи для бізнесу, власників компаній, цілком можливо, поява так званого додаткового «корупційного вікна» не потішить. За неподання інформації, звичайно, існує відповідальність, але як перевірятимуть, чи достовірна вона чи ні, залишається таємницею. Це цілий оберемок невирішених питань, в яких владі рано чи пізно доведеться розбиратися. І швидше за все, що вже в 2015 році.

Ще однією нелегкою для України проблемою традиційно залишається корупція. Наприклад, у рейтингу міжнародної організації з протидії корупції Transparency International наша країна посіла «почесне» 142-е місце.

У підсумку тиск з боку міжнародних кредиторів (у першу чергу − МВФ) нарешті спонукав депутатів піти на компроміс і затвердити в жовтні 2014 року основи державної антикорупційної політики. Серед найважливіших пунктів − впровадження ефективних програм по боротьбі з корупцією в центральних органах виконавчої влади та в судочинстві; впровадження прозорої системи проведення державних закупівель; а також створення спеціального уповноваженого органу (так званого «антикорупційного бюро»).

Однак імплементація цих норм під великим питанням (хоча для цього й відведено термін аж до 2017 року). По-перше, незрозумілі механізми, за рахунок яких можна розгорнути якусь дієву боротьбу з корупцією. По-друге, те ж антикорупційне бюро досі не сформовано. А значить, приступити до виконання своїх функцій цей орган не може.

Тотальний апгрейд

У зв'язку з бурхливою реформаторською діяльністю руки нашого уряду дійшли навіть до податкового компромісу, який у побуті називають «явкою з повинною». Ця модель дозволяє платнику податків уникнути фінансової, адміністративної і часом кримінальної відповідальності, почавши все заново.

Відповідні законопроекти під №1071 і №1071-1 були зареєстровані на рубежі листопада-грудня 2014 року. Перший документ передбачав сплату 15% податку на прибуток, у той час як 85% суми податку вважатиметься погашеними. Згідно з другим документом, при досягненні податкового компромісу платнику доведеться внести в казну лише 5% від суми податку. При цьому будуть вважатися погашеними решта 95% суми. Причому компроміс поширюється навіть на ті податкові зобов'язання, які знаходяться в процесі судового оскарження.

У підсумку 25 грудня парламент підтримав все-таки більш радикальний проект. Право застосувати процедуру податкового компромісу платникам податків дадуть протягом 90 днів з дня набрання чинності цим законом. Однак складно судити, чи піде бізнес на поступки фіскалам. Все буде залежати як від кількості компаній, готових і здатних заплатити, так і від остаточної «ціни» компромісу.

До того ж залишається проблема нечітко прописаних процедур. Хто буде погоджувати податкові зобов'язання за весь цей час? Адже бізнесу потрібні гарантії та спокій. Тільки тоді він буде показувати прибуток. Зараз же немає ніякої впевненості в тому, що не повернеться стара добра традиція, коли приходять «листи щастя», а інформація, отримана від платника податків, використовується проти нього ж.

Паралельно влада заговорила і про докорінні зміни в Податковому кодексі. Мова і про скорочення кількості податків, і про впровадження прогресивної шкали оподаткування фізосіб, і про перегляд підходів до стягування податку на прибуток та обліку податкових різниць, і про диференційовану ставку єдиного соцвнеску, а також про перехід на електронне адміністрування ПДВ.

Правда, озвучені новації поки що не схожі на прагнення комплексно підійти до реформування податкового законодавства. Урядові ідеї швидше нагадують судомні спроби залатати державний бюджет на 2015 рік.

Підтвердження тому − спішне прийняття частини податкових новацій, незважаючи на опір представників бізнесу та Державної фіскальної служби. Так, 28 грудня Верховна Рада проголосувала за підвищення ставки податку на пасивні доходи з 15 до 20%, в тому числі і для дивідендів, а також за посилення контролю трансфертного ціноутворення. Відтепер буде застосовуватися стандарт «витягнутої руки»: ціни на угоди між пов'язаними особами повинні відображати умови, які мали б місце між незалежними партнерами.

Що завтра?

Все-таки схоже, що наступний рік стане дійсно переломним на шляху створення прозорої та зрозумілої системи для ведення бізнесу. А значить, і для покращення інвестиційного клімату. Принаймні, на цю думку наштовхує пильна увага до України з боку світової громадськості і тиск на владу зсередини з боку громадянського суспільства.

Торговельні зв'язки з Європою сприятимуть виходу українських компаній на нові ринки. Причому, ідеально працюватиме стара модель взаємодії з резидентами більш комфортних і зрозумілих бізнесу країн, які здатні забезпечити надійні інструменти для структурування торговельної діяльності українським партнерам.

І не виключено, що саме з приходом 2015 року у вітчизняних компаній з'явиться реальний шанс отримати чітке податкове і конкурентне середовище й рівні умови для розвитку. А також можливість створення зони з найкращими в Європі умовами для doing business, що поряд зі зняттям торговельних бар'єрів призведе до приходу великих транснаціональних компаній, притоку зовнішніх інвестицій і, відповідно, дасть такий довгоочікуваний поштовх для зростання національної економіки.

Водночас не варто забувати, що будь-які механізми і норми хороші не на папері, а тільки в разі раціональної та зваженої імплементації. Наприклад, закон «Про трансферне ціноутворення», прийнятий Верховною Радою влітку 2013 року, який передбачає контроль операцій між пов'язаними особами, на практиці так і не запрацював. Крім того, в грудні 2014 року в парламенті було зареєстровано цілих два законопроекти про денонсацію конвенції між урядами України та Кіпру про уникнення подвійного оподаткування. Але їхня доля давно вирішена, оскільки за всі роки незалежності України жоден із подібних документів не знайшов підтримки в парламенті.

Тому 2014 рік дійсно поставив нові завдання, які вимагатимуть все більш продуманого підходу в питаннях ведення бізнесу. Але це аж ніяк не вирок, а швидше додатковий стимул традиційним і зрозумілим інструментам захисту капіталу й управління податковим навантаженням.