Навіщо ринку squeeze-out та sell-out

Максим Лібанов, Новое время, 25 листопада 2016 року

http://biz.nv.ua/ukr/experts/libanov/splachuvati-rahunki-ne-v-trendi-289570.html

Вже не вперше законопроект, що впроваджує процедури squeeze-out і sell-out опиняється у Верховній Раді.

В 2011-2012 роках така ініціатива базувалася в основному на бажанні регулятора імплементувати норми євродиректив, але акціонерні товариства її не сприйняли. В результаті президент скористався правом вето як раз через те, що частина учасників ринку не сприйняла запропоноване законопроектом вирішення проблеми.

Сьогодні ми маємо намір не лише привести національне законодавство у відповідність з європейським, але маємо й запит на впровадження механізму squeeze-out з боку значної частини акціонерних товариств, які хочуть ним скористатися.

Механізм squeeze-out дозволить їм скоротити витрати, пов‘язані з виконання вимог до публічних акціонерних товариств, зменшити об‘єм звітності, яка надається регулятору, послабити регуляцію, отримати більше можливостей захиститись від рейдерства та знизити загрози корпоративного шантажу.

В той же час міноритарні акціонери зможуть без додаткових витрат на листування з акціонерним товариством та відкриття рахунку в цінних паперах, скористатися процедурою sell-out, яка забезпечує захист їх інтересів, і отримавши за свої цінні папери ринкову ціну вийти зі складу акціонерів товариства.

Таким чином, на сьогоднішній день ми маємо законопроект №2302а-д щодо підвищення рівня корпоративного управління в акціонерних товариствах, який на 99% імплементує відповідну директиву Євросоюзу щодо процедур squeeze-out і sell-out.

Директива дає точні «інструкції» що робити, коли в одних руках концентрується домінуючий пакет акцій в розмірі, наприклад, 90%. У законодавстві європейських країн встановлені різні визначення домінуючого пакету, вони варіюються від 90 до 98%. Найчастіше в Європі використовується норма в 95%. Після концентрації мажоритарним акціонером такого пакета від міноритаріїв вже нічого не залежить, вони жодним чином не впливають на акціонерне товариство. Ми вирішили використовувати цей же підхід – ввели в законопроекті термін домінуючий пакет і визначили його розмір в 95%.

Після настання моменту концентрації директива досить докладно регламентує, що і як має відбуватися. По-перше, така концентрація повинна відбуватися публічно. Досягнувши позначки в 95%, мажоритарний акціонер повинен визначитися чи буде він витісняти міноритарних акціонерів з капіталу товариства. У міноритарних акціонерів, в свою чергу, в цей момент з'являється право примусово продати свої акції мажоритарному акціонеру і вийти зі складу акціонерів товариства.

І в директиві, і в законопроекті 2302а-д детально прописана механіка цього процесу - як відбувається повідомлення акціонерів, як відбувається процедура викупу і т.і.

Найбільш вузьким і чуттєвим є порядок визначення ціни викупу акцій. Директива вказує, що ціна, яка повинна бути запропонована міноритарним акціонерам, не може бути нижчою, ніж та ціна, за якою протягом останніх 12 місяців мажоритарій купував акції цього товариства. Таку ж вимогу ми передбачили і в законопроекті.

Неврегульованим директивою залишається питання – яким чином гроші потраплять від мажоритарного акціонера до міноритарних. Це питання залишено на розсуд національних законодавців. Намагаючись запропонувати найбільш збалансовану з точки зору інтересів мажоритарних і міноритарних акціонерів конструкцію, ми пройшли чотири етапи еволюції цього питання.

Спочатку була запропонована конструкція, згідно з якою всі гроші попередньо депонуються на депозиті нотаріуса, і далі міноритарний акціонер звертається до нотаріуса при розрахунку за акції. Але ця конструкція була обтяжена зайвими витратами.

Потім була запропонована конструкція, по якій розрахунки відбуваються через депозитарну систему за аналогією з процесом виплати дивідендів.

Наступний варіант – конструкція з відкриттям рахунків-ескроу самим мажоритарним акціонером.

І, нарешті, в нинішній редакції законопроекту №2302а-д запропонована найбільш оптимальна конструкція, згідно з якою мажоритарний акціонер перераховує всі гроші емітенту і вже емітент відкриває консолідований рахунок-ескроу на користь всіх міноритарних акціонерів.

Який механізм буде обраний в кінцевому рахунку - це питання дискусії всіх зацікавлених сторін, і пошуку оптимального балансу між інтересами мажоритарних і міноритарних акціонерів.

Саме баланс між захистом прав міноритарних акціонерів і стимулом розвитку акціонерних товариств лежить в основі цього законопроекту.