"Національне корпоративне управління: мають залишитися найефективніші"

http://www.ukurier.gov.ua/uk/articles/nacionalne-korporativne-upravlinnya-mayut-zalishit/

Державний реєстр випусків цінних паперів дасть змогу уточнити кількість акціонерних товариств і привести їхню структуру у відповідність до Закону «Про акціонерні товариства»

Протягом останніх десятиріч у світі відбулося значне переосмислення ролі приватного сектору в розвитку економіки, створенні робочих місць, управлінні заощадженнями громадян та гарантуванні пенсійного забезпечення. Корпоративне управління — це внутрішні засоби, що застосовуються для управління і контролю діяльності корпорацій. Ознакою різних моделей доброго корпоративного управління є пріоритетність інтересів акціонерів, які довіряють корпораціям розумно та ефективно використовувати їхні кошти.

За даними аналітиків, частка компаній з якісним корпоративним управлінням в Україні зросла за 2007–2011 роки з 6% до 13%, тоді як з посереднім — знизилася з 44% до 23%. Підконтрольність олігархам і державі збільшує ризики і знижує якість корпоративного управління, тоді як компанії, цінні папери яких котируються на західних біржових майданчиках, показують найкращі результати. Про реформування системи корпоративного управління в Україні, її стратегічні завдання і практичні кроки йшлося на «круглому столі», який провели у Ялті Держкомісія з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР), Центр комерційного права та газета «Урядовий кур’єр».

Стандарти для залучення капіталу

— У чому особливість національної моделі корпоративного управління в Україні?

Олексій ПЕТРАШКО,
член ДКЦПФР:

— Ніде в світі фінансові регулятори не ведуть питання корпоративного управління з точки зору компаній. В Україні, Росії та інших країнах пострадянського простору у зв’язку з відсутністю практики та традицій корпоративного управління регулювання цієї теми взяли на себе комісії з цінних паперів. На сьогодні ДКЦПФР забезпечує методологічну підтримку корпоративного управління. Тут Україна має позитивні зрушення. Наприклад, цього року Варшавська фондова біржа ввела індекс українських компаній. Вперше за межами країни східноєвропейський торговий майданчик виявив високий рівень довіри іноземних інвесторів до вітчизняного бізнесу. Найближчим часом Комісія розглядатиме можливість торгівлі акціями компаній, активи яких розміщені в Україні, на вітчизняних фондових біржах (нині вони торгуються лише на іноземних. — «УК»).

Стандарти корпоративного управління наших компаній, які залучають капітал на іноземних майданчиках, відповідають найкращим зарубіжним корпоративним практикам. Комісія буде модератором цього процесу. Очікуємо, що рейтинги корпоративного управління компаній, що отримаємо за результатами 2011 року, будуть включені в їхні річні звіти.

Дмитро ЛЕОНОВ,
ректор Українського інституту 
розвитку фондового ринку:

— Не можна йти у фарватері традиційних систем регулювання певних відношень або систем з довгою історією, тому що глобальна економічна фінансова криза свідчить, що ідеальних систем не існує. Кожна система має свої недоліки, і іноді старі багатовікові системи накопичують їх, перетворюючись на менш надійні. На сьогодні неефективно було б перенести центр тяжіння вирішення корпоративних конфліктів на судову систему. Ми живемо не в країні англосаксонського права, де з кожною дрібницею біжать до суду. І слава Богу, що у нас так склалося, що регулятору ринку цінних паперів — ДКЦПФР надані повноваження регулювання корпоративних відносин.

Табула раса корпоративного права

— Прийняття Закону «Про акціонерні товариства» є  значним кроком у розвитку корпоративного управління в Україні. Разом з тим, цей документ окреслив нові проблеми у вітчизняному законодавстві…

Дмитро ТЕВЄЛЄВ, 
голова ДКЦПФР:

— Наразі лише трохи більше ніж 50% акціонерних товариств (приватних, публічних, закритих, відкритих) з держреєстру суб’єктів підприємств-юросіб зареєстрували емісію цінних паперів. Незначна їх частина подає звітність відповідно до вимог законодавства, тобто має потенційну можливість залишитися в акціонерній формі власності, всі решта — баласт. ДКЦПФР закінчує створення держреєстру випусків цінних паперів, який дасть можливість привести кількість і структуру акціонерних товариств у відповідність до Закону «Про акціонерні товариства» («Про АТ»). Створення держреєстру випуску цінних паперів — перший крок до наведення порядку в регуляторному середовищі. Комісія готова до досить жорстких і, можливо, непопулярних заходів для того, щоб розчистити правове поле і регуляторне середовище. Результатом звірки з держреєстром нашого реєстру випуску цінних паперів повинна стати «розчистка» його бази. Наприклад, з Державною податковою адміністрацією (ДПА) звіряємо базу звітуючих компаній. І поки у Держкомісії немає права звернення до суду про припинення діяльності АТ (цю норму тільки заклали в законодавство), працюватимемо з ДПА, щоб вона ініціювала такі позови. Крім того, закон про АТ вводить багато обов’язків для акціонерних товариств, які потребують контролю ДКЦПФР. Наприклад, це наявність веб-сайту, звітність за стандартами МСФО. Комісія готує звідну модель вимог, що випливають із закону про АТ для того, щоб контролювати ці процеси.

Володимир КРАВЧУК,
суддя Львівського окружного
адміністративного суду:

— Табула раса сучасного корпоративного права України — це питання, пов’язані з ліквідацією АТ за позовом ДКЦПФР. Право на звернення до суду з таким позовом з’явилося у комісії з прийняттям закону «Про АТ», але реальної практики ще немає. В Єдиному держреєстрі судових рішень не зафіксовано жодного такого рішення. Відповідно до статті 110 Цивільного кодексу України, юрособа ліквідується зокрема за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом. Це так звана примусова ліквідація. Практичне застосування цієї норми комісією потребує відповіді на низку неоднозначних питань: які саме порушення слід вважати такими, що їх не можна усунути; коли комісія повинна застосувати ці повноваження, як вони співвідносяться з функціями ДКЦПФР; як правильно сформувати ліквідаційну комісію. Адже очевидно, що звернення з позовами про ліквідацію АТ може бути частиною рейдерських схем. Тому суд повинен з’ясовувати, в яких стосунках з АТ та акціонерами перебувають особи, запропоновані до складу ліквідаційної комісії, і призначати незалежних. ДКЦПФР може звертатися з позовами про ліквідацію лише АТ (відкритих/закритих, публічних/приватних), але не має права на позов про припинення інших юросіб, зокрема створених внаслідок перетворення акціонерного товариства. Повноваження комісії слід розширити. Примусова ліквідація за позовом АТ могла б стати дієвим засобом запобігання незаконній діяльності фіктивних АТ та звільнення ринку від цінних паперів, що мають ознаки фіктивних. ДКЦПФР зараз веде активну роботу в цьому напрямку. Загалом механізм реалізації повноважень комісії на звернення до суду з позовом про ліквідацію АТ потребує доопрацювання.

Валентина ДАНІШЕВСЬКА,
директор Центру  корпоративного права:

— Статистика Вищого адміністративного суду за попередні роки свідчить, що з розглянутих 20 тисяч позовів щодо припинення діяльності юридичних осіб… 20 фактично ліквідовано (виконано судових рішень). Тому є питання щодо доцільності застосування таких методів. Для ліквідації АТ податковою адміністрацією або ДКЦПФР бюджет не виділяє коштів. У міжнародній практиці, наприклад, з недіючими підприємствами… нічого не роблять. По-перше, сподіваються, що вони працюватимуть. По-друге, вважають недоцільним витрачати державні кошти на проведення цих процедур. Дешевше, коли такі підприємства перебуватимуть в реєстрі з позначкою, що їх немає за місцем реєстрації або вони не здають звіти (це попереджає суб’єктів цивільного обігу, що такі суб’єкти небезпечні). Якщо коштів у держави для ліквідації підприємств не з’явиться, то позови про ліквідацію нічого не дадуть. Як ліквідаторів можна залучати арбітражних керуючих, але хто їм платитиме?

Володимир КРАВЧУК:

— Інститут примусової ліквідації юридичної особи відомий давно і не викликає заперечень. Він широко застосовується в усьому світі як інструмент кримінальної та адміністративної відповідальності юросіб. В Україні теж приймають десятки тисяч судових рішень щодо ліквідації юридичних осіб. Але більшість з них не виконуються, і через це ліквідаційний процес не завершується: юридична особа не виключається з держреєстру і не припиняє існування. Чому у нас ліквідація не йде? Цивільний кодекс України передбачає, що орган, який ухвалює  рішення про ліквідацію (суд) призначає ліквідаційну комісію. У судах поширене хибне уявлення, що таку комісію можна не призначати. Це помилка. Не може бути ліквідації без ліквідаційної комісії. Її призначення — єдиний спосіб визначити осіб, відповідальних за ліквідаційну процедуру. З урахуванням недавніх змін до Кримінального кодексу України, її члени несуть кримінальну відповідальність за невиконання судового рішення і це є однією з гарантій, що процес ліквідації буде доведений до логічного завершення. Окрім того, законодавець вживає певних заходів, запровадивши так звану спрощену ліквідацію, яка фактично проводиться зусиллями державного реєстратора.

Олексій ПЕТРАШКО:

— Проблема не в тому, що ДКЦПФР намагатиметься огульно  застосовувати право ліквідації підприємств, у неї повинні бути правові підстави покласти край тому бізнесу, який комісія вважає небезпечним. У нас наразі є 1250 компаній, у яких в балансі є лише дві цифри, а їхній статутний капітал становить від 200 млн грн до кількох млрд, і їхні цінні папери обертаються на ринку. Кошти, що потрібно витратити на ліквідацію таких підприємств, непорівнянні з коштами, які втрачає держбюджет від їхньої діяльності. Якщо інструменти компанії задіяні в не завжди легальних операціях, ми застосовуємо штрафні санкції і різними методами боротимемося з такими явищами. Реалізувати новацію Податкового кодексу щодо фіктивності цінних паперів без права Комісії звертатися до суду з метою ліквідації підприємства буде складно. Доцільно було б узагальнити практику рішень судів щодо поновлення підприємства в держреєстрі та визначитися з відповідними рекомендаціями. Яким чином поновлювати реєстр власників АТ, діяльність якого була припинена, і як поновити органи управління?

Валентина ДАНІШЕВСЬКА:

— Як правило, «паперові» юрособи не мають коштів, аби сплатити арбітражному керуючому за ліквідацію. В країнах цивілізованих якщо у компанії немає активів для такої оплати, справи не порушують. Ми зайшли у глухий кут.

Олексій ПЕТРАШКО:

— Застосуймо практику адвокатури — адвокат, якого надає держава, працює практично безкоштовно.

Валентина ДАНІШЕВСЬКА:

— Міжнародна практика не підтримує безкоштовну роботу людини, тоді адвокату має сплачувати держава. Якщо не буде знайдено джерела фінансування процесів ліквідації підприємств, справа не зрушить з місця. Водночас намагання покращити статистичні показники можуть мати важкі наслідки при виключенні підприємства з реєстру. Наприклад, якщо така юридична особа взяла кредит у банку або має заборгованість, а ми задля гарної статистики виключимо її з реєстру, таким чином, гасимо її борги. Юрособа, яка створена відповідно до закону, може бути ліквідована з дотриманням процедури ліквідації, наданням змоги з’явитися кредиторам, пошукам активів. Надані ДКЦПФР повноваження щодо анулювання випуску акцій — більш адекватні заходи, ніж просто виключення з державного реєстру, тому що можна порушити права невизначеного кола осіб.

Перетворення  на всі смаки

Дмитро ТЕВЄЛЄВ:

— Акціонерна форма існування є доволі витратною для значної кількості товариств, що створені в процесі масової приватизації, і вони не завжди готові до такої форми функціонування. Це пов’язано з відсутністю досвіду стандартів корпоративного управління та відповідних фахівців з цих стандартів. Разом з тим, деякі процеси реорганізаціїі викликають серйозні сумніви у ДКЦПФР. Це перехід деяких товариств у командитну форму існування. Ми стикаємося з цим у Криму, Запорізькій області. Плеяда «акціонерок» перетворюється на командитні товариства, але при цих процедурах порушуються права міноритарних акціонерів. Часто спостерігаємо, коли частина акціонерів, які володіють мажоритарними пакетами, на своїх зборах легітимно більшістю голосів ухвалює рішення про перехід до командитного товариства, не враховуючи позицію меншості, яка голосувала проти або не брала участі у голосуванні. В результаті частина інвесторів стає ключовими акціонерами, а інші — учасниками, які не мають підстав для участі в управлінні. Позиція ДКЦПФР — перехід до інших форм товариств, який супроводжується різкою зміною прав акціонерів, не є прийнятним. Їхні права порушені, тому що без їхньої волі і бажання зачислили їх до іншої категорії товариства. Комісія має реагувати на те, що їхні права істотно змінені і скорочені. Перехід до форми командитних товариств має супроводжуватися письмовим підтвердженням усіх акціонерів про згоду на це. Хоча я розумію, що це дещо суперечлива позиція. Але  часто в історії ми рубали ліс, тріски летіли. А кожна тріска — це чиясь доля або інтерес. Не провина людей, що держава саме так в 1991 році розпорядилася власністю, яка залишилася у спадщину від Радянського Союзу, і 11,5 млн акціонерів отримали сертифікати. Ми повинні досягти того, щоб права міноритарних акціонерів не порушувалися, а процедури з їхньою  участю були коректними.

Володимир КРАВЧУК:

— Перетворення АТ у командитні товариства не суперечить закону і, на мою думку, не порушує нічиїх прав, зокрема так званих «пасивних» акціонерів. Тому з позицією ДКЦПФР, яка, м’яко кажучи, не схвалює такого перетворення, я не згоден. Кого ми повинні захищати: акціонерів, що жодним чином не виявили себе і мають «паперові» інтереси до АТ, чи тих реальних інвесторів, які шукають оптимальну організаційно-правову форму діяльності? Акціонери та інвестори чекають від ДКЦПФР не чергових заборон або обмежень, а чіткого легального шляху перетворення. Його зараз немає. А Комісія замість того, аби стати на бік мажоритарних акціонерів (читай — власників бізнесу), черговий раз дає їм по руках, бо теоретично хтось з акціонерів може бути ображений. Такий підхід мені видається незбалансованим. Якщо акціонер проти перетворення АТ у командитне товариство, то його акції мають викупити за справедливою ціною. Якщо за — він має право стати або учасником з повною відповідальністю, або вкладником. У нього є вибір. А якщо акціонер у жодний спосіб не виявляє свої інтереси, не з’являється на збори акціонерів, хоча його запрошують надцять разів, то чи може він стати на перешкоді іншим акціонерам? Хіба їхні права не будуть порушені? Хіба вони не потребують захисту До речі, майнові інтереси вкладника командитного товариства більше захищені, ніж акціонера. Вкладник має привілейоване, порівняно з повними учасниками, право на отримання вкладу в разі ліквідації товариства (ч.2 ст.139 Цивільного кодексу України). В умовах неоднозначності законодавства ДКЦПФР могла б запропонувати легальну схему перетворення АТ, щоб всі, хто обере цей шлях, могли сподіватися, що він завершиться успішно. Комісія — насамперед регулятор, а не караючий орган. Найважливішим є термінове врегулювання питань перетворення АТ в самому законі. Якщо цього не буде зроблено найближчим часом, нас чекають нові рейдерські історії.

Дмитро ТЕВЄЛЄВ:

— Можливо, ви в чомусь і маєте рацію, але мені цікава ситуація, якби Центральна виборча комісія позбавляла права брати участь у виборах тих громадян, які на них не ходять…

Олена КІБЕНКО, 
професор кафедри господарського права
Національного університету «Юридична академія України
імені Ярослава Мудрого»:

— Аби зробити зелений коридор для акціонерних товариств у їхніх перетвореннях, законодавець має концептуально розв’язувати проблеми, серед яких множинність зборів акціонерів (повинні відбутися збори акціонерів, що ухвалять рішення щодо припинення діяльності, обміну акцій на частки, інші збори мають затверджувати передаточний баланс, потім — установчі збори товариства-правонаступника) та проблема «мертвих душ», через які блокується 70 — 80% реорганізацій. Як відображати інформацію про «мертві душі» у статуті при створенні ТОВ або командитного товариства? Включати їх в склад нового товариства небезпечно. Реєстратори потребують підписання статуту, і «мертві душі» є каменем спотикання. Їх наявність в будь-який момент може заблокувати ті чи інші господарські рішення або інвестиційні операції. Означені проблеми розв’язуються, якщо відмовитися від погляду на перетворення як на форму припинення юридичної особи. Перетворення має відбуватися як внесення змін до статуту акціонерного товариства (до речі, така концепція вже втілена у законодавство щодо банків). При цьому мають зберігатися механізми захисту інтересів акціонерів, від захисту інтересів кредиторів слід відмовитися.

Сергій ЮРГЕЛЕВИЧ, 
консультант з юридичних питань
Центру комерційного права:

— З початку масової приватизації у багатьох акціонерних товариствах виникла значна кількість відсутніх акціонерів, яких з різних причин не цікавить реалізація корпоративних прав. Зокрема, вони роками не з’являються на загальні збори акціонерів. Найбільш очевидна проблема, з якою стикаються акціонери при проведенні загальних зборів, — відсутність кворуму. Значну частку серед відсутніх становлять померлі акціонери. Якщо спадкоємці відсутні, невідомі або не здійснюють переоформлення прав на спадщину, акції перебувають фактично без власника. Для розв’язання цієї проблеми акціонерному товариству слід подати відомості про акціонерів, яких є  підстави вважати померлими, нотаріусу за останнім місцем проживання померлого. Після одного року з дня відкриття спадщини акціонерне товариство звертається до органу місцевого самоврядування за місцем її відкриття щодо подання цим органом заяви до суду про визнання спадщини відумерлою. У разі ухвалення судом такого рішення та передачу її територіальній громаді орган місцевого самоврядування ухвалює рішення про залишення акцій в комунальній власності або про відчуження набутих територіальною громадою акцій (у тому числі АТ, що їх випустило). Деякі органи місцевого самоврядування систематизують виявлення відумерлої спадщини. Наприклад, така практика існує в Одесі, де в січні цього року затверджений Порядок поводження з відумерлою спадщиною в місті.

Залишаться найсильніші

— Які основні завдання для системи вітчизняного корпоративного упраління бачите найближчими роками?

Дмитро ЛЕОНОВ:

— Найбільша проблема — це половинчастість корпоративної реформи, яка почалася з прийняттям Закону «Про акціонерні товариства». Приймали і редагували закон настільки швидко, що частину необхідних для нього норм виключили. Недостатньо прорахували економічні юридичні вузькі місця, через що маємо найнегативніший варіант, який міг би бути: постійне намагання заморозити ситуацію в існуючому перехідному стані. Законопроекти з пропозицією залишити старі акціонерні форми (ВАТи і ЗАТи) означають, що ми працюватимемо в системі подвійних стандартів та різного ступеня захищеності інвесторів. Можливо, такій ситуації і перехідний період потрібно було подовжити, прорахувавши ті проблеми, які виникнуть у реально діючих підприємств при трансформації. Це можна вирішити певними юридичними моделями і нормами закону встановити, як діяти в тому чи іншому випадку, або дати певний термін, який би уможливив  загладити економічні гострі кути силами самих акціонерних товариств, що мають трансформуватися. У законі, на жаль, було випущено розпис трансформації детальніше «по кроках» і встановлення обмежувальних термінів для кожного з них. АТ, маючи два роки на перетворення, реально почали думати про це лише на другому році. Не можна в нашій системі м’якого аморфного корпоративного управління і виконавчої дисципліни на рівні суб’єктів господарювання давати такі тривалі терміни і ставити лише кінцеву мету.

Олександр ОКУНЄВ, 
директор Центру корпоративного управління
Міжнародного інституту бізнесу:

— Комісія має піклуватися про те, щоб залишилися тільки справжні акціонерні товариства, які вже розміщують цінні папери на фондовій біржі, або планують. Це має бути 400–500 компаній. Зусилля повинні бути зосереджені на тому, щоб іншим дати змогу цивілізовано перестати бути АТ, а «акціонеркам» допомогти стати привабливими, щоб їм довіряли іноземні інвестори. Тоді і рейтинги нашої країни підвищуватимуться.

ДЕЯКІ ВИСНОВКИ УЧАСНИКІВ «КРУГЛОГО СТОЛУ»

• звернення з позовами про ліквідацію АТ може бути частиною рейдерських схем, тому суд повинен з’ясовувати, в яких стосунках з АТ та акціонерами перебувають особи, запропоновані до складу ліквідаційної комісії, і призначати незалежних;
• примусова ліквідація за позовом АТ могла б стати дієвим засобом запобігання незаконній діяльності фіктивних АТ та звільнення ринку від цінних паперів, що мають ознаки фіктивних. Механізм реалізації повноважень ДКЦПФР на звернення до суду з позовом про ліквідацію АТ потребує доопрацювання;
• у міжнародній практиці на проведення ліквідаційних процедур  недіючих підприємств не витрачають державні кошти. Такі підприємства перебувають в реєстрі з позначкою, що їх немає за місцем реєстрації або вони не здають звіти (це попереджає суб’єктів цивільного обігу про те, що такі суб’єкти небезпечні);
• не може бути ліквідації юрособи без створення ліквідаційної комісії, призначення якої — визначити осіб, відповідальних за ліквідаційну процедуру;
• доцільно узагальнити практику рішень судів щодо поновлення підприємства в держреєстрі та визначитися з відповідними рекомендаціями: яким чином поновлювати реєстр власників АТ, діяльність якого була припинена, і як поновити органи управління; 
• намагання покращити статистичні показники можуть мати важкі наслідки при вилученні підприємства з реєстру:  якщо така юрособа взяла кредит у банку або має заборгованість, а ми задля кращої статистики вилучимо її з реєстру, таким чином гасимо її борги.