Маркер для інвестора: Україна – передостання у глобальному рейтингу конкурентоспроможності

Дарія Кравченко, Віталій Кравченко, Forbes.ua, 1 червня 2015 року

http://forbes.ua/ua/nation/1395370-marker-dlya-investora-ukrayina-peredostannya-u-globalnomu-rejtingu-konkurentospromozhnosti

Що робити країні, яка посіла 60-те місце за конкурентними умовами для бізнесу, обійшовши лише Венесуелу

Україна посіла 60-те місце у глобальному рейтингу конкурентоспроможності World Competitiveness, опустившись за минулий рік на 11 позицій. World Competitiveness – щорічне аналітичне дослідження конкурентоспроможності, яке проводить швейцарський Інститут менеджменту та розвитку. Рейтинг уже чверть століття складають у партнерстві з мережею інститутів і дослідних організацій по всьому світу.

Укладачі рейтингу ранжували країни за здатністю національної економіки створювати і підтримувати середовище, в якому виникає конкурентоспроможний бізнес. У першій трійці списку – США, Гонконг, Сінгапур. Як пояснив голова проекту IMD World Competitiveness Center Артуро Бріс, основні переваги цих країн – інновації, розвинений фінансовий сектор і ефективна інфраструктура. За його словами, протягом останнього року головними факторами, що впливають на конкурентоспроможність держав, були внутрішні політичні процеси, геополітика і зниження національних валют. Росія перебуває на 45-му місці в рейтингу. На 61-й, найнижчій, сходинці – Венесуела.

Вільне падіння

Володимир Дубровський, старший економіст «Case Україна», впевнений, що проведення ефективних, а не бутафорських реформ могло б запобігти втраті Україною своїх позицій у рейтингу. «Якби в Україні було проведено, наприклад, реальну судову реформу, і їх [суди] більше б не вважали одними з найкорумпованіших у світі, то це б загальмувало спад», – упевнений він. Податкова реформа, реформа правоохоронних органів – також якорі, які утримали б позиції України. «Багато чого не зроблено, що потрібно було зробити. Якою мірою це могло б запобігти макроекономічній катастрофі – велике питання, бо вже декілька років під економікою було закладено бомбу», – каже економіст.

Він нагадує, що у всіх показниках конкурентоспроможності завжди фігурує показник макроекономіки, яка в Україні різко погіршилася, і, як наслідок, понизилися і позиції в рейтингу.

Ще один фактор, який, на думку Дубровського, не дає змоги розвиватися в Україні конкурентоспроможному бізнесу, – це незавершеність і недомовленість у розстановці політичних сил, що дедалі сильніше відчувається в соціумі. «Ця напруженість зберігається не тільки у зв'язку з Донбасом, а й із тим, що революція не завершена; із розмовами про третій Майдан; із тим, що реформи або не проводять, або проводять не в інтересах середнього класу і дуже незграбно, як, наприклад, із підвищенням тарифів», – перераховує він, додаючи, що всі ці фактори не сприяють зростанню інвестпривабливості.

Олександр Рябченко, економічний експерт, колишній голова ФДМ, наводить топ-3 основних факторів, що зумовили спад: війна, девальвація національної валюти і відсутність виразних і дієвих механізмів захисту прав інвестора в державі.

Павло Різаненко, член Комітету Верховної ради з питань фінансової політики та банківської діяльності, нарікає на Кабмін, адже уряд є основним драйвером заходів щодо спрощення ведення бізнесу, дерегуляції та інших важливих для просування в рейтингу факторів. «Дерегуляція і новий Податковий кодекс, де має бути зменшення кількості податків і спрощення адміністрування, – називає він основні завдання. – Ніхто нічого нового не придумав, ми змушені будемо повторювати те, що проходили інші».

Були, на думку Різаненка, і об'єктивні чинники, які загальмували реформування країни: «Те, що податкова реформа досі так і не відбулася, пов'язано ще й із тим, що один уряд змінював інший. Цього літа мають подати пакет законопроектів, і з першого січня у нас буде можливість жити за новим податковим законодавством», – каже він.

Головне – участь

Чи є передостання сходинка у рейтингу вироком для інвестпривабливості та гарантією нульової динаміки ПІІ? Не обов'язково.

Олександр Рябченко зазначає, що 60-те місце не варто розуміти як передостаннє у світі, адже багато країн узагалі не увійшли до рейтингу. «Інші країни ще далі стоять», – обнадіює він.

Рейтинги – лише одна зі складових у прийнятті бізнес-рішень, і повністю орієнтуватися на них так само нераціонально, як і повністю ігнорувати. «Звичайно, на рейтинги звертають увагу. Але той, хто має намір ризикувати своїми грошима, проводить глибоке вивчення ситуації на місцях, – пояснює Дубровський. – Гадаю, інвестори, які керувалися виключно рейтингами, вже не раз про це пошкодували». Він наводить як приклад торішній рейтинг Doing Business, у якому Україна суттєво підвищила свої позиції, при цьому зумівши не поліпшити інвестклімату. «Деякі особистості нашої влади приписують цю заслугу собі. Інвестор, який переконався, що підвищення в рейтингу нічого не означає, розчарувався в рейтингах раз і назавжди», – упевнений експерт.

«Підприємець не прийматиме рішення тільки на основі рейтингу, він приймає рішення більше на конкретних можливостях заробити, зважуючи прибутковість із ризиком у конкретній ситуації», – погоджується з ним Павло Різаненко, зазначаючи, що основні споживачі рейтингів – політики і журналісти.

За словами Рябченка, інвестори звертають увагу на рейтинги, оскільки для інвесткомпаній позиція країни – один із показників для розрахунку формального нормативу при прийнятті рішення про інвестування. «Але є певні зони ризикових інвестицій», – каже він, даючи зрозуміти, що з цього погляду в України є шанс зацікавити інвестора.

Усі опитані Forbes експерти солідарні в тому, що поки не припиняться військові дії, інвестори будуть дуже обережні з вкладеннями в Україну. Але й після стабілізації найчеснішу пораду про доцільність вливань в український ринок дадуть не рейтинги, а відгуки представників зарубіжних компаній, які вже працюють у країні.