Кредит на замовлення

Ганна Сайченко, "Контракти", №42, 2009

http://www.kontrakty.com.ua/show/ukr/article/26/42200912012.html

Голова представництва Міжнародної фінансової корпорації (IFC) в Україні Олена Волошина впевнена в тому, що іноземні інвестиції в Україну збільшаться після виборів

Чи планує IFC збільшити інвестиції в українські компанії?

— Ми активно інвестуємо в Україну з 2000 року. До цього IFC займалася здебільшого консультаційними послуги та проектами технічної допомоги. До кризи ми взяли участь у 48 проектах на загальну суму понад $1,2 млрд. Минулого фінансового року (з липня 2008 року по червень 2009-го) IFC вклала в українську економіку $192 млн. Цього фінансового року ми маємо намір збільшити інвестиції більш ніж удвічі — до $0,5 млрд. Не секрет, що Україна постраждала від кризи більше за інші країни. Разом з іншими міжнародними організаціями — Міжнародним валютним фондом, Світовим банком та Європейським банком реконструкції і розвитку — ми спрямували наші зусилля на підтримку програми з відновлення української економіки. Однак якщо МВФ і СБ надають підтримку уряду, то ми працюємо із приватними компаніями.

Які сектори економіки найцікавіші для корпорації?

— Передусім фінансова система. IFC планує кредитувати українські банки, підтримуючи їхню ліквідність, вливати гроші в капітал, а також працювати із проблемними активами. Крім того, ми вивчаємо можливість впровадження нових продуктів з кредитування банків з метою підтримки реального сектору економіки. Йдеться про поновлення кредитування малого й середнього бізнесу, мікрокредитування, фінансування страхового бізнесу, зокрема страхування сільгоспризиків.

Продовольчий сектор — другий стратегічний напрямок інвестицій і консультаційної підтримки. В України величезний потенціал у сфері виробництва продуктів харчування. Однак і проблем у галузі вистачає: у багатьох компаній немає доступу до фінансування, немає потужностей для зберігання зібраного врожаю, відсутня міжнародна сертифікація продукції, що ускладнює доступ на зовнішні ринки. Ми можемо допомогти у вирішенні цих питань. IFC не просто дає гроші, а надає комплексну підтримку. Ми здійснюємо експертизу, консультуємо, допомагаємо із сертифікацією, сприяємо у вибудовуванні логістичних ланцюжків. Третій стратегічний напрямок — енерго- та ресурсозбереження. Україна — енергозалежна країна, що має одну з найменш енергоефективних економік у світі, і ми зацікавлені в поліпшенні ситуації. У рамках роботи в цьому напрямку нашими клієнтами можуть стати як приватні підприємства, так і муніципалітети. IFC концентрує свої зусилля на пошуку проектів саме в цих трьох секторах, але ми можемо зацікавитися і пропозиціями, пов’язаними з іншими галузями.

За якими критеріями IFC відбирає компанії для інвестицій?

— Сума, яку ми можемо вкласти у проект, залежить від сектору економіки. Для реального сектору мінімальна вартість проекту, з яким варто звертатися до нас, становить $7–10 млн. Щоб зрозуміти, хто може бути нашим клієнтом, досить згадати, хто вже став нашим партнером. Це, наприклад, такі компанії, як «Миронівський хлібопродукт», «Сандора». Зазвичай це підприємства — лідери свого сектору, із чіткою бізнес-стратегією і прозорою структурою власності, що надають консолідовану фінансову звітність за міжнародними стандартами.

У нас немає єдиної стандартної процедури, відповідно до якої ми добираємо клієнтів. Ініціатором співпраці може бути IFC, а можуть і самі компанії. Клієнти приходять до нас із вулиці, надсилають листи на e-mail, телефонують. Якщо компанія нам цікава, спільно розробляємо фінансову структуру проекту.

Бізнес меншого розміру ми не фінансуємо прямо. Об’єднуємо зусилля з банками, відкриваючи кредитні лінії для малого й середнього бізнесу, або вкладаємо гроші у фонди прямих інвестицій, які фінансують такі компанії. Цього року IFC розширила програму торговельного фінансування, що допомагає невеликим компаніям вийти на нові ринки збуту за кордоном. До кризи ми співпрацювали в рамках цієї програми в Україні тільки з «Райффайзен банком Аваль». А у 2009-му залучили до неї Укрексімбанк, якому IFC надала на ці цілі $40 млн, і ОТП Банк ($20 млн).

Які банки фінансуватиме IFC?

— Цього фінансового року ми плануємо реалізувати близько десяти проектів у банківському секторі, з огляду на вже започатковані проекти. Ми орієнтуємося на співпрацю із системними банками, а також із середніми фінустановами, які працюють у певних нішах або мають продукти, яких немає в інших банків. Так, з Мегабанком (у липні корпорація надала фінустанові кредити в розмірі $20 млн. — Прим. ред.) ми співпрацюємо з кількох причин: це один із перших банків, що впровадив правильні принципи корпоративного управління та призначив незалежного директора. Крім того, фінустанова має унікальний для вітчизняної банківської системи продукт — розрахунковий центр із прийому комунальних платежів.

Наша мета — розвиток фінансового сектору. Тому шансів стати нашими клієнтами немає, наприклад, у кишенькових кредитних установ, бо це не здоровий фінансовий інститут, а казначейство при певному бізнесі. На яких умовах ви фінансуєте своїх клієнтів?

— Ми будемо використовувати різні способи фінансування. Донедавна IFC надавала лише довгострокове фінансування, але в умовах кризи набір наших продуктів змінився й розширився, і зараз ми видаємо також короткострокові позики. Кредитні продукти різноманітні — від простого забезпеченого кредиту до субординованих позик, кредитів з елементами конвертації в капітал або участі в прибутку. Образно кажучи, ми шиємо костюмчик під кожного конкретного клієнта.

Якщо ми заходимо в капітал компанії або банку, то поводимося як класичний міноритарний акціонер — у щоденному управлінні компанією покладаємося на основного власника, але завжди зберігаємо за собою право мати представника в раді директорів. Ніколи не залишаємося в проекті довго, тому завжди заздалегідь домовляємося, яким чином будемо з нього виходити. У середньому в капіталі компанії IFC перебуває близько семи років.

У будь-якому разі ніколи не фінансуємо проект на 100%. По-перше, прагнемо розділити ризики. А, по-друге, хочемо, щоб підприємець, який пропонує проект, реально підтримував його власними ресурсами.

Раніше повідомлялося, що IFC має намір зайнятися в Україні викуповуванням проблемних боргів. Скільки коштів корпорація має намір вкласти в цей проект?

— Зараз ми шукаємо партнерів, готових фінансувати спеціальні структури з викупу поганих активів. Пошук ведеться як в Україні, так і за кордоном. Поки що зарано говорити докладніше про суму необхідних інвестицій, виходитимемо з попиту. Ринок поганих боргів тільки з’явився, колекторські агентства наразі працюють виключно зі споживчими кредитами — зазвичай на умовах комісії, а не купуючи погані активи. Тому поки що обсяг ринку оцінюється скромними сумами. Але частка проблемних кредитів, зокрема й виданих корпоративним позичальникам, зростає. Обсяги ринку також невдовзі збільшаться, і ми будемо готові реагувати на зростання попиту.

Викуповування проблемних боргів допоможе оздоровити банківську систему. Погані кредити — одна з головних проблем українського фінансового сектору. За різними оцінками, частка проблемної заборгованості в загальному обсязі наданих банками позик коливається від 6,8% (за даними НБУ) до 20–30% (за даними наших клієнтів) і зростає надалі.

Наскільки, на вашу думку, ефективною є політика НБУ з регулювання банківського сектору й валютного ринку?

— Я не беруся оцінювати політику Нацбанку. Гадаю, Україні вдалося впоратися з першим шоком спільними зусиллями. Дуже ефективно спрацювали всі: уряд, НБУ, парламент, банки, міжнародні фінансові організації. Відплив депозитів зупинився, довіра до банківської системи потроху відновлюється. Але не варто забувати, що ми лише на початку шляху відновлення і ще багато належить зробити. Варто завершити процес рекапіталізації банків, розробити правильну стратегію для націоналізованих фінустанов, не піддаватися спокусі використовувати їх у політичних або фіскальних цілях. Потрібно також впровадити механізм вирішення проблем несистемних кредитних установ, щоб остаточно відновити довіру до банківського сектору. Консолідація дій і узгодженість рішень — це головне, що зараз необхідно для подолання кризи в Україні.

Вихід із кризи буде непростим. Україна сильно залежить від ситуації на зовнішніх ринках, від іноземних інвестицій. Політична нестабільність і передвиборна метушня не роблять Україну привабливішою в очах іноземних інвесторів, тому вони поки що займають вичікувальну позицію. Але водночас у країні є величезний ринок і конкурентоспроможні галузі, які обов’язково рано чи пізно зацікавлять інвесторів.

Коли інвестиції почнуть повертатися в Україну?

— Гадаю, інвестуватимуть більше після президентських виборів, коли буде вирішено проблему політичної нестабільності і стане ясно, на якій стадії економічної кризи перебуває Україна. Зараз внутрішні й зовнішні інвестори пішли в кеш, але довго гроші під подушкою вони не зберігатимуть. Якщо ти підприємець, то рано чи пізно захочеш заробити не лише на відсотках у банку. Ця криза матиме й деякі позитивні наслідки для України, тому що ринок охолоне, минуть божевільна лихоманка й ажіотаж. Не буде перегрітих цін на нерухомість, на інші активи. Апетити інвесторів дещо стримаються: докризових величезних дивідендів вони вже не отримають, натомість працюватимуть в умовах здоровішої економіки.

Україна за рік піднялася зі 146-го на 142-ге місце в рейтингу Doing Business, який складають Світовий банк та IFC. Чи справді в Україні трохи покращилися умови ведення бізнесу?

— Огляд Doing Business показує лише позиції України порівняно з іншими країнами. На жаль, за словами наших клієнтів, нічого в умовах ведення підприємницької діяльності в Україні радикально не змінилося. Поліпшення позицій країни в рейтингу пов’язане з набуттям чинності нового законодавства про акціонерні товариства.

Зараз чиновник контролює бізнес, причому найчастіше неефективно, а повинен створювати умови для роботи, відстежуючи лише, щоб компанії не завдавали шкоди довкіллю та споживачу. Для ламання системи й зміни підходів потрібен час. А ми, зі свого боку, готові поділитися найкращими прикладами того, як це спрацювало в інших країнах.