Його універи: як інвестбанкіру перетворити азарт на прибуток

Тетяна Писаная, Forbes, 17.04.2015

http://forbes.ua/ua/magazine/forbes/1391887-jogo-univeri-yak-investbankiru-peretvoriti-azart-na-pributok

Тарас Козак управляє далеко не найбільшими інвестфондами на українському ринку. Зате він вивів їх в лідери за прибутковістю

Майже 12 років тому, будучи вже досвідченим фінансистом, власник групи компаній «Універ» Тарас Козак вирішив пограти на біржі власними грошима. За перший же тиждень він заробив $100 000. «Зупинитися було складно. Трейдинг − боротьба страху і жадібності, це як наркотик, − згадує бізнесмен. − Я практично перестав їсти і пити, спілкуватися з сім'єю». Але вже наступного тижня він програв більшу половину заробленого, зміг взяти себе в руки й зупинитися. Проаналізувавши збиткові угоди, Козак зрозумів, що піддався азарту. Відтоді він намагається зайвий раз не ризикувати ні власними грошима, ні грошима клієнтів.

«Сьогодні «Універ» − одна з найкращих за темпами розвитку компаній на українському фондовому ринку», − зазначає керівник аналітичного департаменту інвестиційної групи «ТАСК» В'ячеслав Іванишин. Компанія Козака управляє шістьма пайовими інвестиційними фондами (ПІФ), вартість чистих активів яких становить 10,5 млн гривень. За підсумками минулого року п'ять із них увійшли в десятку лідерів за прибутковістю в країні. Наприклад, «Скіф: фонд золота» заробив 74,28% річних, ставши другим за цим показником. А в сегменті облігаційних ПІФи «Універу» «Михайло Грушевський» і «Тарас Шевченко» показали прибутковість у 39,8% і 58,6%, обігнавши постійного лідера ринку − компанію ICU з фондом «Інвестиційний капітал − фонд облігацій». Як Козаку вдається робити непоганий бізнес на ринку, обсяг якого зменшився за останні кілька років у сотні разів?

У 1987-му уродженець Львівської області Тарас Козак поїхав вступати до Московського державного університету. На свій подив, він з першого разу пройшов на факультет обчислювальної математики і кібернетики. На випускному курсі влаштувався працювати за спеціальністю в одну з московських інвестиційних компаній, де мав автоматизувати систему бухгалтерського обліку. Хочеш не хочеш довелося у всьому розбиратися. «Про акції я знав тільки те, що прочитав у книзі «Незнайко на Місяці» в 10 років: якісь буржуї-капіталісти намагаються обдурити простих людей», − згадує Козак із посмішкою. Поступово новий напрямок захопив молодого програміста, і його зробили експертом з цінних паперів.

У 1995 році Козак вирішив, що цілком може працювати на себе, звільнився і разом з університетськими друзями заснував у Москві інвесткомпанію. Всі вони були вихідці з МГУ, тому назвали компанію «Універ» (імена співзасновників Козак не називає). Заробляли в основному на торгівлі векселями. У перший же рік компанія стала приносити Козаку кілька десятків тисяч доларів на місяць. До кінця 1997-го обіг виріс до $500 млн. Дохід становив 0,5-1% від суми угоди. Заробітки співвласників «Універу» обчислювалися мільйонами доларів.

У 1996 році Козак із партнерами вирішили розширити бізнес, купивши банк у відомого радянського хокеїста, воротаря Владислава Третяка. «Банк був потрібен для зручності роботи. У нього практично не було активів. Нам принесли пакет документів, за який ми заплатили $200 тисяч», − розповідає 44-річний Козак. Фінустанову перейменували в УніверБанк. З часом банк став не тільки супроводжувати угоди з купівлі-продажу цінних паперів, а й обслуговувати корпоративних клієнтів.

За дев'ять років його активи зросли до $120 млн, фінустанова увійшла до групи 350 найбільших. Після чого, за словами Козака, привернула увагу певних людей із Центробанку Росії. «Нам пригрозили відкликанням ліцензії у разі відмови сплатити суму з шістьма нулями. Але ми відмовилися», − згадує бізнесмен. У серпні 2006 року в УніверБанку ліцензію відкликали. Офіційна причина − порушення законодавства про протидію відмиванню грошей і неправильний облік клієнтських операцій. Судитися з Центробанком було марно. «Я зрозумів, що не хочу працювати в Росії, тому що завжди може прийти людина, яка забере бізнес», − каже Козак. Він вирішив повернутися в Україну.

Плацдарм уже було підготовлено заздалегідь. За рік до цього Козак створив в Україні дочірню компанію з тією ж назвою − «Універ». Але часу для її розвитку не вистачало. Після історії з банком підприємець домовився з партнерами про розділення бізнесу. Йому дісталася українська компанія і активи в Україні приблизно на $1 млн.

Повернувшись, бізнесмен зміг повністю присвятити себе новому «Універу». Першим ділом Козак набрав персонал і створив два відкриті інвестфонди: «Ярослав Мудрий: фонд акцій» і «Володимир Великий: фонд збалансований». Імена не випадкові. Інвестиційний комітет вирішив, що «гроші липнуть до грошей», і фонди називали на честь великих людей, зображених на українських купюрах.

Фондовий ринок тоді був на підйомі, і особливої реклами не було потрібно. Сертифікати продавалися через банки і «Мережу фондових магазинів» − роздрібну структуру, створену інвесткомпаніями «Кінто», ТЕКТ, «Інеко-Інвест» і «ITT-Менеджмент». За рік у «Ярослав Мудрий» вдалося залучити 4 млн, а під «Володимир Великий» − 1,7 млн гривень. «Ми вибирали найбільш ліквідні на ПФТС акції з різних галузей економіки. Намагалися створити максимально диверсифікований портфель», − згадує директор КУА «Універ Менеджмент» Михайло Грицько. У перший рік кожен із фондів заробив до 100% річних.

Але в 2009-му криза обвалила фондовий ринок. «Ярослав Мудрий» показав збитковість у 33,7%, а «Володимир Великий» − в 20,14%. Тоді Козак вирішив запропонувати інвесторам іншу стратегію. Він створив фонд паперів другого ешелону «Отаман: фонд перспективних акцій». Його відкрили, коли ринок досяг дна. Напередодні створення ПІФу папери другого ешелону практично знецінилися. «Якщо ми бачили, що підприємство оцінюється, наприклад, у 40 млн гривень, але вартість його навіть як металобрухту більша, ми включали такі акції в фонд «Отаман», − розповідає Козак. У перший рік прибутковість фонду перевищила 80% річних. За два роки йому вдалося заробити 250%.

Паралельно Козак став розвивати брокерський напрямок. У цьому йому допомагав колишній віце-президент російської біржі РТС, а потім перший заступник голови правління Української біржі (УБ) Олексій Сухоруков, якого Козак запросив партнером у свою компанію наприкінці 2010 року. Тоді «Універ» був лише 36-м за обсягом оборотів на УБ.

«Ми зробили акцент на технологічність і запустили додаткові сервіси, які ніхто з конкурентів на той момент не пропонував в Інтернет-трейдингу», − розповідає Сухоруков, який організовував інтернет-торги ще на РТС в 2000-х. Коли угода проводиться в «паперовому» режимі, її супровід коштує досить дорого. Операція на суму менше $10 000 виявлялася невигідною, так як комісія не покривала витрат на бек-офіс, страхування, послуги нотаріуса і т. д. «Інтернет-трейдинг дозволяє максимально знизити навантаження на брокерську компанію шляхом автоматизації роботи з клієнтом», − пояснює Сухоруков.

«Універ» знизив собівартість проведення угод буквально до копійок і зробив рентабельними для себе трансакції на суму 1000-10 000 гривень. Інтернет-трейдинг незабаром з'явився в інших КУА. Але для більшості конкурентів цей напрямок бізнесу не став профільним. За словами Іванишина, у компанії Козака набір сервісів з Інтернет-трейдингу залишається одним із найширших на ринку. Клієнти стали проводити через «Універ» сотні тисяч трансакцій на день. Компанія вийшла в лідери за обсягом торгів на фондовому ринку, заробивши в 2010-2011 роках на комісійних до 4 млн гривень.

Восени 2011-го почалася лихоманка на ринках Європи і США. Індекс ПФТС впав на 45%. На кілька місяців зупинилися торги акціями деяких емітентів, включаючи одну акцію з індексу УБ − «Ясинівський коксохім». «Інвестклімат став не просто менш привабливим, він почав розганяти навіть тих, хто вже був на ринку», − зазначає Сухоруков. Кількість угод «Універу» з 2011 по 2013 впала в десятки разів, а прибутковість фондів знизилася на 15-40%. Козак відреагував на це створенням найменш ризикового фонду «Михайло Грушевський», який зосередився на державних облігаціях.

В «Універі» старанно підійшли до формування структури своїх облігаційних фондів, особливо в сегменті корпоративних паперів. «Ми жорстко відрубували потенційно кризові речі. До банків ставилися максимально критично, не дивилися їх вітрини і баланси, а намагалися зрозуміти, що всередині», − розповідає Козак. Папери банку, що знаходилися в портфелі, повністю продавали, якщо приходила інформація, що у того проблеми з виплатою депозитів чи проведенням платежів.

Наприкінці 2013 року основні активи обох облігаційних фондів «Універу» розміщувалися в гривневих інструментах: державних, муніципальних та корпоративних паперах. Але після початку заворушень на Майдані в компанії вирішили вийти в кеш, де це було можливо, і збільшити частку валютних ОВДП. Багато конкурентів «пересиділи» в облігаціях і згодом не змогли їх продати. У корпоративному сегменті універівці сконцентрували увагу на паперах підприємств з істотною держчасткою як більш надійних.

У гонитві за прибутком

Облігаційні ПІФи «Універу» показали минулого року одні з найкращих результатів на ринку, обігнавши лідера сегмента облігацій − компанію ICU. Прибутковість фонду «Тарас Шевченко» склала 58,6% річних, а «Михайло Грушевський» заробив 39,8%. Для порівняння: фонд «Інвестиційний капітал − фонд облігацій», який є найбільш прибутковим фондом облігацій в ICU і найбільшим на ринку, приніс інвесторам 31,8% дохідності за рік.

За словами гравців ринку, на руку «Універу» зіграли незначні обсяги коштів в управлінні. Для порівняння: вартість чистих активів фонду «Тарас Шевченко» становить 2,8 млн гривень, «Інвестиційного капіталу − фонду облігацій» ICU − 410 млн гривень. «Фонд із маленькою вартістю чистих активів більш мобільний у швидкості прийняття рішень. Він ефективніше може експлуатувати незначні неефективності (перекоси у цінах на облігації) на борговому ринку і тим самим більше заробляти», − пояснює переваги «Універу» Іванишин.

Козак продовжує удосконалювати свої стратегії інвестування і розвивати Інтернет-трейдинг. «Універ» залишається в лідерах за обсягами торгів на Українській біржі за її власними даними. Правда, щоденний обсяг торгів на УБ становить 20-40 млн гривень, що в сотні разів менше, ніж, наприклад, на РТС. А суми угод на українському ринку в порівнянні зі світовими біржами залишаються взагалі крихітними. Проте Козак не має наміру змінювати професію. «Інвестиційний бізнес − найцікавіше в світі заняття. Може, нарівні з програмуванням», − вважає бізнесмен.