Інвестиції на довірі. Ще одна спроба відігратися на кризі

Артем Святенко, "Дзеркало тижня", № 18, 2009

http://www.dt.ua/2000/2040/66216/

Минув рік відтоді, як в Україні почали видавати ліцензії на довірче управління цінними паперами. Рік, скажемо прямо, не найбільш вдалий для розвитку нового напряму інвестицій, орієнтованого насамперед на заможних клієнтів. За підрахунками експертів, уже 2008 р. із сектору, який фахівці називають private banking, витекло майже 30—50% вкладень. І все-таки Закон України «Про довірче управління фінансовими активами», прийнятий нашими парламентаріями навесні минулого року, дуже прислужився вже тим, що легалізував і значно спростив роботу спеціалізованих компаній із фізичними особами, готовими вкладати гроші, але не готовими виконувати рутинну роботу, пов’язану з проведенням операцій.

Більше того, фінансові експерти прогнозують, що саме тепер приват-банкінг у нашій країні справді буде затребуваний. Хоча великі клієнти і втратили значну частину своїх грошей, але ту, що залишилася, вони хочуть якомога надійніше зберегти або навіть спробують відігратися на кризі. Без підтримки професійної команди приватних фінансистів сьогодні це зробити досить проблематично. Саме таку підтримку і покликаний забезпечити приват-банкінг на основі управління активами.

Нюанси термінології та сервісу
Спочатку багато хто ототожнював приват-банкінг із банківським обслуговуванням VIP-клієнтів, коли ті мали можливість користуватися банківськими сервісами на пільгових умовах чи обслуговуванням за методом персонального менеджменту. Але сьогодні умови істотно змінилися, і обслуговування VIP-клієнтів розглядається тільки як один із сегментів роботи приват-банкінгу. Значно більш затребуваними стали послуги фінансового планування та фінансового моделювання, які дозволяють клієнтам знайти найвигідніші варіанти побільшення свого капіталу. Як правило, до них входять інвестування в цінні папери, нерухомість, бізнес-проекти та інші фінансові інструменти. Таким чином, ми впритул наблизилися до того, щоб розглядати приват-банкінг у класичному, «західному» розумінні цього терміна.

Приват-банкінг — визнаний сервіс упродовж уже понад трьох століть. Його почали практикувати наприкінці XVII — на початку XVIII ст. у невеликих банках Великобританії та Швейцарії, які пропонували консультування багатим клієнтам і членам їхніх сімей. В атмосфері повної конфіденційності, свободи вибору та професійного сервісу вони допомагали своїм клієнтам робити довгострокові інвестиції, розумно берегти й витрачати свої гроші, планувати і давати раду податкам. Послуга управління активами (капіталами) виникла у світі порівняно недавно — близько 15 років тому, коли великі брокерські фірми США почали так називати консультаційні послуги в галузі інвестицій та фінансового планування, що пропонувалися клієнтам. Хоча фірми США не змогли запропонувати клієнтам швейцарський рівень конфіденційності, свободи та сервісу, бізнес-модель послуги, по суті, була аналогічною. Ці два терміни сьогодні часто взаємозамінні й у вітчизняній практиці. Хоча приват-банкінгом у нас, як правило, називають послугу, яку надають банки, а довірче управління капіталами виконують компанії з управління активами (КУА) і фондові брокери. Втім, різниця лише в нюансах сервісу. Суть одна — допомогти клієнтові грамотно розпорядитися своїм капіталом і отримати максимально можливий у даних умовах дохід.

Вибір фінансового посередника
Людині, не обізнаній із інвестиціями, але успішній у своїй професії та з чималим заробітком, потрібно пильно вивчити можливості інвестицій шляхом передачі капіталу в довірче управління. Причому слід дотримуватися певних критеріїв, вибираючи інвестиційного посередника, який повинен примножити ваші гроші.

Довірче управління активами досить відрізняється від управління активами інститутів спільного інвестування під керівництвом тих-таки КУА. Якщо ви вкладаєте кошти в інвестиційний фонд, то є пасивним інвестором. Інвестиційні сертифікати фонду можуть вільно обертатися, і фонд може мати велику кількість вкладників. Компанія при цьому самостійно вирішує, як ваші заощадження працюватимуть. Ви не витрачаєте свій особистий час на управління активами, проте й не можете вплинути на фінансовий результат. А що стосується довірчого управління — тут інвестор один, із ним і підписується договір про управління активами. Якщо фонди відкриті як для великих, так і для малих вкладників, то довірче управління передбачає операції з сумами від 1 мільйона гривень. Якщо ви вибираєте довірче управління, то рішення про купівлю-продаж акцій доведеться приймати самостійно. Вибираючи такий варіант, людина повинна сама оцінювати свої можливості, знання ринку й мати багато вільного часу.

Сьогодні послуги довірчого управління пропонують в основному банки, компанії з управління активами і торговці цінними паперами, які мають ліцензію ДКЦПФР на здійснення професійної діяльності на фондовому ринку — діяльності з торгівлі цінними паперами та з управління цінними паперами. Послуга з довірчого управління дозволяє цим компаніям значно розширити спектр пропозиції для клієнта. І КУА, і банки, і брокери для кожного клієнта формують інвестиційний портфель, який відповідає його індивідуальним вимогам, і пакет послуг приват-банкінгу, пов’язаний з індивідуальним обслуговуванням конкретного клієнта. Управляння активами при цьому, як правило, становить 90% цієї послуги.

Учасники ринку визнають, що сервіс приватних фінансових послуг в Україні тільки зароджується. Фінансові компанії в основному або не мають достатньо підготовлених персональних менеджерів, або не можуть організувати необхідного рівня комфорту. Причому ці вади однаковою мірою властиві як банкам, так і КУА. Тому комфорт обслуговування поки що не може бути головним критерієм вибору.

На думку експертів, основними критеріями, якими має керуватися інвестор, вибираючи фінансову компанію для своїх капіталів, є: рік її заснування, досвід роботи та можливість диверсифікації інвестицій. Сама собою кількість років на ринку може ні про що не свідчити. Важливіше — репутація засновників, які створили компанію. Сьогодні на вітчизняному ринку працює багато компаній з іноземними засновниками, чий досвід роботи в цьому бізнесі обчислюється десятками років. Але вони поступаються перед українськими фінансистами у знанні особливостей національного бізнесу. Консультації щодо схем оптимізації податків від них можна отримати не завжди. Тому вибір слід робити, насамперед виходячи з особистих переваг, потреб та досвіду.

Приват-банкінг має допомогти клієнтам координувати й управляти різними аспектами їхньої власності. Це стосується банківського сервісу, інвестиційних портфелів, взаємозалежних персональних та бізнес-питань, страхування і часто кредитів. Центр будь-якого приват-банкінгу — довірчі відносини між фінансовим професіоналом і клієнтом. Оскільки це дуже приватний сервіс, необхідно, щоб стосунки з самого початку базувалися на взаємній довірі та повазі.

Потрібно також усвідомлювати, що гроші, які переходять у довірче управління, не останні. Інвестор повинен бути абсолютно впевнений у двох речах: що повна втрата довірених в управління сум не зруйнує життєвих планів і що без переданих в управління сум він легко обійдеться, щонайменше, три-чотири роки.

Скільки це коштує
На довірчому управлінні інвестори заробляють не менше 30% на рік. Менша дохідність українським VIP-клієнтам поки що не цікава. Довірчий управляючий, як правило, заробляє близько 3% від суми довірених коштів. При цьому зазвичай компанія бере щорічну комісію, а також премію, що нараховується пропорційно отриманому прибутку.

За останні два роки приват-банкінг та управління власністю стали привертати увагу в Києві й інших великих містах України. Гальмує розвиток послуги те, що багато хто вважає її орієнтованою виключно на VIP-клієнтів вищого рівня. Проте, підрахувавши свої втрати в секторі приват-банкінгу, фінансисти в поточному році почали активно розширювати ряди потенційних клієнтів. Якщо раніше ввійти в цю групу могли вкладники з депозитом від 300—500 тис. дол., то з січня нинішнього року — від 100—300 тис. дол. Ще ліберальнішими виявилися КУА та фондові брокери: якщо раніше поріг входу в приват-банкінг у них становив близько 1 млн. грн., то сьогодні — це вже 200 тис. грн.

Хай як дивно, посилила увагу до управління активами й криза. Бізнесмени раптом виявили, що не всі проблеми вони можуть вирішити спільно з власним бухгалтером чи фінансовим директором, а є справжні фінансові професіонали, які можуть допомогти не тільки в купівлі облігацій та паперів інвестиційних фондів. Партнерство з професійною коман­дою фінансистів, як правило, може допомогти вийти з фінансової кризи з мінімальними втратами. Аналізуються, щонайменше, всі банківські операції, нерухоме майно, інвестування та страхування. Всебічний розгляд фінансової ситуації клієнта зрештою дозволяє йому побачити повну картину свого капіталу, а в банкіра з’являється більше корисної інформації, яку він зможе використати, розробляючи фінансовий план, побудований на індивідуальних потребах клієнта, нинішній фінансовій ситуації та бажаних результатах. Цей план може охоплювати широке коло питань, зокрема особисті цілі, тимчасові обмеження, диверсифікацію майна та інше.

***
Має минути певний час, перш ніж цей західний сервіс буде широкодоступний в Україні. Проте вже сьогодні банківські закони України надають унікальний набір можливостей для клієнтів, які шукають способи урізноманітнити й захистити своє багатство. Якщо ви ще не зустріли приватного банкіра вашої мрії і хочете пережити нинішнє лихоліття з мінімальними для себе втратами, є кілька речей, які варто зробити. Будь-який клієнт, навіть із невеликою власністю, має усвідомити для себе три моменти: визначити свій нинішній стан, визначити цілі, яких він прагне досягти, і створити план дій на шляху до мети. Після таких дій ви зрозумієте, в якому стані перебуває ваш капітал, чого ви насправді хочете, а також перед вами почне вимальовуватися план реального досягнення цього.