Індустріальні парки і точки зростання

Олександр Шкурла, Новое Время, 27 грудня 2016 року

http://biz.nv.ua/ukr/experts/shkurla/industrialni-parki-i-tochki-rostu-371361.html

Індустріальні парки останнім часом стали актуальною темою для обговорення, багато експертів бачать у них інструмент прискореного розвитку економіки країни.

Дійсно, індустріальні парки можуть стати для України акселератором економічного зростання за прикладом розвинених країн. Для цього державна підтримка повинна бути спроектована без порушень рівних умов ведення бізнесу.

Досвід Словаччини

У Словаччині будівництво індустріальних парків почалося в 2001 році з прийняттям закону про промислові парки. Сьогодні вони становлять істотну платформу для іноземних і домашніх інвестицій. Закон був досить простим, без обов'язкової реєстрації таких зон та наявності керуючої компанії. Державна підтримка надавалася тільки тим промисловим паркам, де засновниками виступали місцеві органи влади.

Підтримка надавалася тільки на будівництво потрібних інженерних мереж, інфраструктури, на викуп землі або на зміну її цільового призначення населеним пунктом або самоуправлінською територіальною одиницею.

Само собою, приватні компанії також мають можливість засновувати парки, але вони не можуть на цю діяльність отримати державну підтримку і така діяльність не регламентується законом. Ніяких податкових канікул щодо будівництва промислових парків Словаччини застосовано не було. Єдиною податковою пільгою, якою можуть користуватися міста і села Словаччини, є місцеві податки, - в основному, податок на нерухомість, в тому числі, і на землю.

В Словаччині, як і деяких інших країнах Європи, для інвесторів існує можливість отримати податкові канікули, але вони не прив'язані до індустріальних парків, а відносяться до всієї території країни, крім Братислави (переступила 75% середнього ВВП ЄС). Для цього необхідно забезпечити виконання мінімальних вимог за обсягом інвестицій, кількості новостворених робочих місць, кількості працівників з вищою освітою, частки нових технологій. Міра державної підтримки зумовлена мірою безробіття в окремих регіонах Словаччини.

А що в Україні?

Інвестори, які розглядають Україну як потенційний ринок, потребують, насамперед, легкого та швидкого доступу до земельних ділянок та інженерних мереж. Вирішити цю задачу можна було б шляхом створення індустріальних парків в Україні. Але закон «Про індустріальні парки», прийнятий ще в 2012 році, так і не дав імпульс для швидкого будівництва промислових зон.

У чому ж справа?

У Законі занадто багато непотрібних вимог: мінімальний розмір парку повинен становити не менше 15 га; термін використання земельної ділянки - не менше 30 років; включення парку до Реєстру індустріальних парків; обов'язкове використання керуючої компанії; щоквартальна підготовка звіту про функціонування парку; замість підтвердження інвестицій потенційних учасників потрібно надати концепцію парку; якщо парк утворений на землях державної або комунальної власності, учасникам доводиться інвестувати на базі суборенди землі.

Але багато інвесторів бажають саме придбати земельну ділянку, а не орендувати або суборендувати. І таким чином непотрібна бюрократія приносить свої плоди: за чотири роки дії закону було зареєстровано лише 14 промислових парків, з яких лише деякі зуміли залучити учасників.

Бачачи ситуацію, у Верховній Раді з'являється нова версія закону, вже прийнята в першому читанні, яка замість усунення головного гальма розвитку парків - непотрібної бюрократії, що пропонує «формулу успіху»: податкові канікули на 10 років і розстрочку платежу ПДВ при імпорті технологій.

Ці пільги можна було б зрозуміти, якби вони стосувалися всієї економіки країни. Але якщо вони надаються тільки певній кількості зареєстрованих компаній в індустріальні парки, виглядає це як порушення рівних умов ведення бізнесу, або, іншими словами, деформація ринку.

Вже існуючі промислові підприємства України, що перебувають поза зоною індустріального парку, або нові підприємства, що бажають інвестувати повз території парку, потрапили б під податкову дискримінацію. У такому разі парки могли б стати не точками зростання, а точками напруги.

Яким може бути рішення ситуації?

На сьогоднішній день існує кілька факторів, на підставі яких можна припустити, що економіка України могла розвиватися високими темпами і без спеціальних податкових пільг.

Одним з таких факторів є ціна робочої сили, яка поки що істотно нижче, ніж в ЄС. Іншим фактором є наявність, ціна та доступність місцевої сировини і енергії. Третім - наявність досить великого місцевого ринку і спрощений вихід на ринки ЄС, ЄАВТ, Грузії, Македонії, Чорногорії, Білорусії, Казахстану, Азербайджану, Канади та інших країн через зони вільної торгівлі, що також є суттєвим фактором, що приваблює інтерес інвесторів.

Але повністю використовувати ці позитивні фактори для нарощування інвестицій в Україні можна тільки в умовах повного усунення корупції, бюрократії, рейдерства, складних адміністративних процедур, в умовах гарантії приватної власності, ефективного регулювання бізнесу, модернізації інфраструктури.

Для того, щоб парки стали можливістю для економічного зростання, більш доцільно будувати їх на рівні органів місцевого самоврядування, без обов'язкової реєстрації посередництва і керуючих компаній.

Державна підтримка може зосередитися на оформленні земельних ділянок під індустріальний парк, будівництві потрібної інфраструктури, приєднанні до інженерних мереж та ліквідації пайової участі для учасників всіх парків, не тільки від зареєстрованих.

Місцевий уряд повинен приділяти більше уваги і мотивувати до запуску так званих «коричневих» парків - існуючих непрацюючих промислових зон, які псують естетику і екологію населених пунктів; ніж «зелених» парків - для того щоб не займати марно урожайну сільськогосподарську землю і запобігати екологічним проблемам.

У рамках реформи децентралізації саме громади можуть стати двигуном розвитку промислових зон. Парки можуть істотним чином внести внесок у використання потенціалу і розвиток економіки України.