Яких реформ не вистачило фінансовому сектору

Маргарита Ормоцадзе, Forbes Україна, 6 січня 2016 року

http://forbes.net.ua/ua/nation/1408658-yakih-reform-ne-vistachilo-finansovomu-sektoru

І з якою банківською системою ми прожили б 2015 рік у разі виконання обіцянок

Forbes продовжує публікацію серії матеріалів, присвячених реформам, які українська влада так і не провела в 2015 році, але які могли спрямувати розвиток України в кращий бік. Forbes уже розбирався в тому, що потрібно було зробити венергетичній галузі. Тепер на черзі другий найменш розвинутий сектор української економіки − фінансовий.

На тлі так званої «банківської чистки» фінансовий сектор у 2015 році продемонстрував відсутність ключових реформ, обіцяних як українському бізнесу і громадянам, так і міжнародним партнерам, таким як МВФ і ЄС. Відсутність реформ призводить до того, що фінансовий сектор України залишається «сірою зоною» Європи, працювати з більшою частиною якої пересічним громадянам і бізнесменам − ризиковано. Forbes розбирався, з яких реформ потрібно було починати, щоб виправити ситуацію.

Очевидно, що реформування будь-якої галузі української економіки має супроводжуватися глобальними виправленнями недоліків, які перешкоджають розвитку держави. До таких важливих реформ належать судова реформа; так звана «деолігархізація», або впровадження сучасної антимонопольної практики, почати яку держава мала б із самої себе − включаючи НАК «Нафтогаз», наприклад; пенсійну реформу, яка усунула б злочинні дисбаланси в соціальній системі. Без реалізації цих важливих реформ точкові зміни в тій чи іншій галузі будуть малоефективними.

Одним із ключових документів у банківському секторі з 2014 року є угода про асоціацію між Україною та ЄС. Згідно зі 127-ю статтею документа, кожна сторона угоди повинна докласти максимальних зусиль для забезпечення введення міжнародних стандартів регулювання та нагляду у сфері фінансових послуг та боротьби з ухиленням від сплати податків по всій території. У тому числі йдеться про такі міжнародні стандарти, як «Основні принципи ефективного банківського нагляду» Базельського комітету, рекомендації FATF і так далі.

Насамперед звернемо увагу на ситуацію в сфері боротьби з легалізацією та відмиванням. Юридично, Україна виконала зобов'язання в лютому 2015 року, коли набуло чинності нове законодавство в цій сфері. Але на практиці вимог FATF дотримуються тільки частково. Банкіри зазначають, що немає списку так званих «політично ефективних осіб», за яким можна було б верифікувати клієнтів. Очевидно, що останнє слово в цьому питанніміг би поставити НБУ − однак досі банківський регулятор не зробив цього.

Частина вимог Базеля не поширюється на банки, українські «дочки» яких − у передпродажному процесі. Якщо офіційно українська «дочка» знаходиться в стадії підготовки до продажу, материнський банк у ЄС може не враховувати цей український банк при обчисленні нових вимог до капіталу. Отже, процес передпродажної підготовки економить гроші материнському банку в ЄС

Декларуючи активну боротьбу з відмиванням грошей, ухиленням від сплати податків і так далі, НБУ до кінця не бере участі в перекритті схем, а силові органи й чиновники часто стають співучасниками подібних правопорушень. Після закриття того чи іншого банку ліквідовані схеми переходять в інші банки.

«Важливою подією 2015 року стало очищення банківської системи. Вихід з ринку схемних банків призвів до того, що тіньовий бізнес із переведення в готівку, відмивання коштів шукає шляхи в хороші банки, і нам необхідно посилено перешкоджати цьому», − нагадує голова правління ОТП Банку Тамаш Хак Ковач.

Посилення якості боротьби з тіньовими операціями у фінансовому секторі, наприклад, формування списку «політично ефективних осіб» з їх обов'язковою верифікацією призвело б до більш активної роботи з Україною міжнародних структур. Україна хоча б частково позбулася б свого іміджу «сірої зони» міжнародних фінансів, зате отримала б нових міжнародних партнерів, готових працювати з місцевим ринком.

Під питанням − реалізація захисту прав кредиторів, про які Валерія Гонтарєваговорила ще влітку 2014 року. Одним із важливих механізмів такого захисту повинен стати реєстр кредиторів, який повинен мінімізувати ризики банків при роботі з різними групами позичальників. Формування даного реєстру зафіксовано в 11-му пункті меморандуму про наміри між Україною та МВФ. Згідно з документом, сам реєстр мав бути створений до вересня 2015 року. Але в підсумку відповідний законопроект було... відкликано з парламенту в листопаді 2015 року.

Аналітик банківського сектору ICU Михайло Демків вважає, що створення і початок повноцінної роботи подібного реєстру в 2015 році призвело б до пожвавлення на банківському ринку і до зниження кредитної ставки, внаслідок того що ризики стосовно багатьох осіб стали б значно очевиднішими. «Ми б побачили зниження кредитної ставки. Бізнеси, які раніше не мали можливості кредитуватися, тепер отримали б доступ до кредитного ресурсу», − вважає Демків.

На думку Forbes, такий реєстр має бути загальнодоступним, і будь-яка юр- і фізособа могли перевірити банківську репутацію того чи іншого підприємства, перш ніж почати співпрацю з ним. Також НБУ міг би в 2015 році довести до розуму формування відкритої інформації про власників банків, у тому числі в цілях національної безпеки. Деякі з власників банків, які збанкрутували в 2014-2015 роках і були закриті, завдавши збитків як громадянам, так і бізнесу, зараз або продовжують вести діяльність на фінансовому ринку, або ведуть переговори про придбання банків.

Стандарти звітності

В угоді про асоціацію з ЄС і меморандумі з МВФ закріплено обіцянку про імплементацію нормативів Базеля і міжнародних стандартів фінансової звітності. Вважається, що зараз українська банківська система не готова до переходу на актуальні стандарти Базеля. Більше того − імплементація цих стандартів у Європі йде повним ходом, що частково служить причиною для західних фінансових груп говорити про вихід з України − адже робота у високоризиковій українській економіці вимагає від них підвищеної капіталізації.

Банки та інші фінансові установи повинні бути готові до загострення конкуренції між собою, інтернет-технологіями та іншими можливими конкурентами, наприклад, мобільними операторами

Тут на допомогу приходять передпродажні процеси, в яких деякі «дочки» європейських банків перебувають роками. Такі процеси, як раніше писав Forbes, проходять «дочки» «Райффайзен», Unicredit і т.д. На практиці частина вимог Базеля не поширюється повною мірою на банки, українські «дочки» яких знаходяться в передпродажному процесі. Якщо офіційно українська «дочка» знаходиться в стадії підготовки до продажу, материнський банк у ЄС може не враховувати цей український банк при обчисленні нових вимог до капіталу. Отже, процес передпродажної підготовки економить гроші материнському банку в ЄС.

Якби питання з міжнародними стандартами і Базелем були вирішені ще на початку 2015 року, ми би побачили більш стрімку і гармонійну концентрацію банківського капіталу. На ринку залишилася б обмежена кількість гравців, акціонери яких гарантовано змогли б докапіталізувати свої фінансові установи.

«При реалізації основних реформ в економіці вкладникам банків стало б набагато простіше вибирати установу, оскільки кількість банків суттєво зменшилася б. Частина держбанків і банків з іноземним капіталом істотно зросла б. Відбулося б переформатування стратегії західних банківських груп на Україну, і деякі західні гравці змінили б стратегію виходу − на стратегію роботи в Україні. Вони показували б прибуток, оскільки їм завдяки працюючій банківській системі вдалося б стягнути майно з боржників. Також банки організовували б продаж цього майна. Купують це майно інвестори із Заходу, в тому числі Польщі», − розповідає Михайло Демків.

НБУ мав би запустити з початку 2015 рокуможливість отримання обмежених банківських ліцензій − припустимо, якщо установа хоче спеціалізуватися тільки на банківських гарантіях або тільки інкасо. Це вирішило б і питання з кількістю установ, оскільки банкіри в розмовах із Forbes підкреслювали, що була б можливість отримати ліцензію, наприклад, тільки на інкасо − багато хто надав би перевагу цій можливості замість повної банківської ліцензії.

Мегарегулятор і нові технології

Дві наступних ключових зміни, в очікуванні яких фінансовий ринок живе роками:формування мегарегулятора і вирішення питань із новими технологіями на фінансовому ринку. Так, підопічні Національної комісії регулювання ринків фінансових послуг − страховики, приватні пенсійні фонди, кредитні спілки, фінкомпанії і т.д. − готуються до перепідпорядкування Нацбанку і Мінфіну. У НБУ в тому числі готується відповідний департамент страхового нагляду, очолити який можуть такі фахівці, як президент ЛСОУ Олександр Залєтов або глава Федерації убезпечення Галина Третьякова.

Після перепідпорядкування небанківського фінансового сектору Національному банку в цьому секторі також розпочнеться «велика чистка», масштаби якої можуть обчислюватися сотнями закритих гравців − вистачало б рук у самому НБУ. Це призведе до того, що частина фінансових потоків, які сьогодні концентруються в небанківському фінансовому полі, у тому числі фінкомпаніях, може піти в сектор нових технологій. Саме так розвивалися події при «зачистці» й посиленні нагляду у фінсекторі в розвинених країнах, таких як США. Там частина фінансових потоків сконцентрувалася на новітніх фінансових технологіях, таких як криптовалюта, найвідоміша з яких − Bitcoin.

У свою чергу, банки та інші фінансові установиповинні бути готові до загострення конкуренції між собою, інтернет-технологіями та іншими можливими конкурентами, наприклад, мобільними операторами. Це підштовхнуло б розвиток прозорих правил гри в секторі нових технологій, включаючи вирішення питань електронно-цифрового підпису, електронної комерції та інших правил, необхідних для цивілізованого розвитку української економіки.

Тут найрозумнішим кроком була б лібералізація правил гри як для фінансових установ, так і для інших гравців, що дозволило б як перестрахуватися від виходу частини транзакцій у тінь, так і динамічно розвивати нову українську економіку.