Як Україні залучити інвестиції

Максим Нефьодов, Новое время, 15 листопада 2017 року

http://nv.ua/ukr/opinion/nefyodov/jak-ukrajini-zaluchiti-investitsiji-2206082.html

Зараз країні складно відповідати на запитання потенційного інвестора: «Чому ми?». У нас війна, пройшла девальвація, відносно маленький ринок і так далі

Експерти та аналітики часто критикують: мовляв, навіщо обманюєте людей? Doing Business – це не панацея. Не прийдуть до нас інвестори відразу, як ми піднімемося в рейтингу на п'ять пунктів. Он в Китай взагалі в рейтингу минулого року на 78 позиції був, а розмір FDI виріс на $118 млрд за один рік. Фікція цей ваш рейтинг. Фікція і профанація.

Хочу нарешті відкрити всім секрет Полішинеля: прокляті чиновники думають не так однобоко. Багатьом бюрократам, які працюють над поліпшенням інвестиційного клімату відомо, що компанії інвестують в країни, де бізнес робиться набагато складніше, ніж в Україні. Складніше, але прибутковіше. Наприклад, виробники споживчих товарів розміщують свої потужності в Індії, хоча б тому, що населення Індії щорічно збільшується на третину населення України. Їх ринок зростає, а ринок України не може розраховувати на таке колосальне зростання споживання.

Звичайно, ніхто не плекає ілюзій, що інвестиції потечуть рікою, коли Україна увійде в топ-50 будь-якого рейтингу. У той же час я впевнений, що будь-який світовий рейтинг – це хороший рекламний інструмент. Стаття в Financial Times про те, що Україна зростає у рейтингу Doing Business швидше ніж всі пострадянські країни, змусить звернути на нас увагу інвестора, який ніколи навіть не чув про таку країну. Більш того, існує безліч високозатратних виробництв – для них важлива легкість і дешевизна процедур (зокрема низькі податки).

Україні складно відповідати на запитання потенційного інвестора: «Чому ми?". У нас війна, пройшла девальвація, відносно маленький ринок і так далі. Зростання в рейтингу Doing Business – одна з позитивних новин.

Більш того, критерії Світового банку – це насамперед перевірені ефективні рішення проблем, з якими стикалися інші країни. Ми можемо і повинні працювати над точковими змінами, яких вимагає рейтинг для того, щоб поліпшити життя наших інвесторів. Для цього був розроблений пакет законопроектів #6540-6543.

На перший погляд – збірна солянка з технічних рішень. Так, наприклад, пропонується дозволити інвесторові не чекати присвоєння поштової адреси місцю майбутнього заводу, а вказувати в документах кадастровий номер і координати GPS. Здавалося б, нісенітниця. Навіщо змінювати таку дріб'язкову норму? Насправді ж: уявіть, скільки корупційних грошей можна висмоктати з умовної IKEA під страхом затягування будівництва.

Пропонується змінити й інші очевидно неефективні і корупційні норми. Наприклад, скасувати пайову участь в інфраструктурі міста. Зараз Україна займає 140 (!) місце в рейтингу за цим критерієм. Чому? Тому що за фактом це податок на інвестицію. У коридорі від 0 до 10% вартості будівництва або реконструкції, вона склала всього 1,35 млрд грн у 2016 році. Половину з цих мільярдів дав Київ. Чому ж інші міста отримали так мало від забудовників? Мало зводять? Можливо. Але швидше за все ці гроші просто осідають в кишенях чиновників. Крім того, Мінрегіон проводило аналіз : жодна гривня зі сплачених внесків пайової участі не була витрачена на будівництво садочків, шкіл або лікарень.

Нарешті, проект закону передбачає спрощення доступу до кредитів. Зараз банки, навіть коли мають достатньо грошей, дуже часто відмовляють бізнесу в їх наданні. У підприємства А немає кредитної історії, підприємство Б афілійоване з впливовим політиком (що значно ускладнює процедуру стягнення в разі чого). Нарешті, у підприємства В прибуток не дозволяє йому покривати відсотки за кредитом, забезпеченим іпотекою. В результаті всі три підприємства залишаються без кредитних коштів, не можуть розвиватись, створювати робочі місця і створювати додаткову вартість. Хто від цього виграє? Рішення є. Банк може використовувати надійну гарантію забезпечення зобов'язань – механізм довірчої власності. В такому випадку, майно боржника автоматично (на відміну від застави) стає власністю банку в разі невиплати кредиту. При цьому до набуття повного права власності банк ніяк не може розпоряджатися цим майном.

Дерегуляція – одна з тих реформ, де потрібно бігти, щоб залишатися на місці. Конкуренти не сплять. Білорусь уже на 38 місці в рейтингу Doing Business. Тобто, враховуючи схожість ринків, інвестувати в Білорусь в два рази привабливіше. Тим часом, в Києві законопроект №6540 вже рік узгоджується органами та лежить у стінах Верховної Ради, як і багато інших хороших ініціатив. Що з цим робити? Питання риторичне.