Як у країнах ЄС домагаються прозорості бізнесу

Наталя Ульянова, Forbes.ua, 03 липня 2015 року

http://forbes.ua/ua/opinions/1397567-yak-u-krayinah-es-domagayutsya-prozorosti-biznesu

Європа вчергове посилює вимоги до боротьби з відмиванням грошей

Поки українська влада намагається запустити кампанію з виявлення бенефіціарів власників вітчизняного бізнесу, Європа продовжує посилювати вимоги до прозорості місцевих компаній. Так, тиждень тому, 26 червня, набула чинності Четверта директива Євросоюзу, спрямована на протидію відмиванню грошей, отриманих злочинним шляхом. Країни-члени ЄС зобов’язані імплементувати її положення в локальне законодавство упродовж найближчих двох років.

Нагадаємо, що 20 травня 2015 року Четверта директива ЄС про протидію відмиванню коштів (4th Anti-Money Laundering Directive, AMLD) була підписана президентом Європейського парламенту та президентом Європейської ради. Текст було опубліковано в Офіційному журналі Європейського союзу (The Official Journal of the European Union), а набуття чинності відбулося через 20 днів після публікації.

Серед цілого переліку змін, які вводяться цією директивою, одна з ключових вимог – вести централізовані реєстри бенефіциарних власників європейських компаній. Такі реєстри мають бути сформовані всіма без винятку країнами ЄС до кінця червня 2017 року. У них буде міститися інформації про фізичних осіб, зокрема, ім’я, дата народження, їхнє резидентство і громадянство.

Нові правила спрямовані на посилення прозорості тіньових структур. Важливо зазначити, що вимоги про ведення реєстру бенефіціарів стосуються не тільки бенефіціарів юридичних осіб, але й кінцевих вигодонабувачів структур без утворення юридичної особи – трастів і фондів.

Реєстри бенефіціарів будуть недоступними широкій публіці. Доступ до даних, що містяться в реєстрах, зможуть отримувати особи (фізичні та юридичні), які зможуть довести наявність у них «законного інтересу» (Legitimate interest) для ознайомлення з наявною інформацією. Необмежений доступ до реєстрів матимуть особи, які виконують свої законні обов’язки (obliged entities).

Водночас не потрібно забувати, що будь-які посилення долинають й до України. І насамперед, впливають на той бізнес, який має партнерів у Європі, планує мігрувати в цей регіон або користується послугами європейських банків.

Як усе починалося

Боротьба з легалізацією в Європі ведеться вже не одне десятиліття. Ще в далекому 1991 році Рада Європейського союзу ухвалила знамениту директиву 91/308/EWG. Згідно з цим документом, країни-члени ЄС зобов’язані були визнати легалізацію доходів кримінально караним злочином і скорегувати з урахуванням цієї вимоги своє законодавство.

Саме з цього моменту європейські фінансові установи почали ретельніше ідентифікувати клієнтів, а також відстежувати підозрілі фінансові операції. Крім того, ця директива заклала фундамент для розкриття банківської таємниці, та й у принципі основні стандарти протидії доходам, отриманим злочинним шляхом.

Через 10 років, Рада ЄС прийняла нову директиву 2001/97/ЄС, яку заочно охрестили «другою». Вона значно розширила коло організацій, на яких поширювалася вимога інформувати про підозрілі операції. Крім цього, регуляторні органи країн-членів Євросоюзу зобов’язувалися відстежувати розвиток способів відмивання грошей та інструментів боротьби з ними, а також доносити цю інформацію до відповідальних осіб.

Водночас, наростання боротьби з економічною злочинністю та тероризмом у міжнародному масштабі, яке виражалося в розробці та ухваленні різних конвенцій ООН, а також у публікації нових рекомендацій FATF, спровокувало досить швидку появу нової, третьої директиви 2005/60/ЄС.

По-перше, цей документ запровадив нові категорії заходів обачності під час взаємовідносин з клієнтами. Так звані customer due diligence measures. У підсумку, з’явилася можливість застосовувати спрощені, стандартні або посилені заходи залежно від ступеня ризику для певного клієнта або транзакції.

По-друге, саме третя директива закріпила визначення політично значущих осіб і кроки, які треба вживати щодо них.

По-третє, було впроваджено оновлені правила щодо ідентифікації, які передбачали розкриття кінцевих бенефіціарів юридичних осіб.

По-четверте, було практично заборонено ведення анонімних рахунків, а також вчергове розширено перелік осіб, на яких покладалося зобов’язання відслідковувати операції клієнтів і повідомляти про них. Так, крім кредитних і фінансових установ, казино, агентів із нерухомості, аудиторів, бухгалтерів, податкових радників, нотаріусів та юристів, до цього кола потрапили компанії, що надають послуги зі створення і юридичного супроводу компаній та трастів.

Плюс до всього, якщо друга директива ЄС зобов’язувала посилено контролювати клієнтів лише у разі операцій, які не проводяться «віч-на-віч» (non-face to face operations), то згідно з директивою 2005/60/ЄС заходи посиленого контролю мають також застосовуватися під час кореспондентських відношень фінансових установ із партнерами, які перебувають в інших юрисдикціях. Це, фактично, розширило вплив законодавчих вимог Євросоюзу далеко за його межі і стало прообразом методики «знай свого клієнта».

Новий початок

Кілька років тому стався черговий перегляд та оновлення рекомендацій FATF. Це підштовхнуло Раду ЄС знову переглянути свої вимоги до запобігання легалізації коштів та фінансування тероризму, що і втілилося в грудні 2014 року в прийняту Європарламентом четверту директиву.

Її можна охарактеризувати однією фразою: «Більше обмежень, жорсткіші наслідки». Багато чого змінюється в підходах до оцінки ризиків у цілому. Зокрема, країни-члени ЄС повинні не тільки виявляти ймовірність легалізації доходів і мінімізувати її, але й передавати свої напрацювання іншим державам. Також четверта директива посилює заходи обачності при стосунках контрагентів із клієнтами і не допускає винятків, а також спрощує обмін інформацією між країнами.

Ну і, безумовно, посилюється розкриття детальної інформації про бенефіціарів. Директива передбачає, що дані про власників бізнесу будуть доступнішими й прозорішими, для чого необхідно сформувати спеціальні публічні реєстри.

Відкриють чи ні?

Поки що важко сказати, як саме нові законодавчі реалії ЄС позначаться на українському бізнесі. Наша країна не є членом Євросоюзу, тому вимоги директиви на вітчизняні компанії безпосередньо не впливають.

Однак, наприклад, українські банки вже відчули, як їхні колеги з Європи дотримуються настанов FATF та процедури «Знай свого клієнта». Принаймні, в останні роки запити про бенефіціарних власників і даних за окремими платежами стали буденним явищем. І велика ймовірність, що тепер таких запитів стане ще більше. А значить, питання конфіденційності володіння бізнесом і захищеності операцій стає все актуальнішим.

Крім цього, як вже згадувалося раніше, в реєстрі бенефіціарів будуть вказуватися імена, дати народження, національність і місце постійного проживання реальних власників компаній, трастів та інших юридичних осіб, зареєстрованих на території будь-якої з країн ЄС. Це неминуче торкнеться власників компаній, які зареєстровані в Європі.

Поки що мова йде про те, щоб інформацію про бенефіціарів розкривати обмеженому колу осіб, які доведуть свою потребу в її отриманні. З одного боку, це дійсно полегшить виявлення людей і структур, які займаються відкрито незаконною діяльністю. З іншого − позбавить бізнес від зайвої уваги правоохоронних та фіскальних органів, мінімізує їх втручання в його роботу. До того ж на даний момент все ще немає єдиної думки, хто матиме доступ до реєстрів.

Наприклад, Німеччина, Польща, Іспанія ще на момент прийняття директиви виступили проти того, щоб зробити дані про бенефіціарів повністю відкритими, оскільки побоюються корупційних дій та використання цих даних у протизаконних цілях. Поки всі члени Євросоюзу не підтримають той чи інший механізм розкриття власників, його повноцінна імплементація буде під питанням.

До того ж дієвий інструментарій, який дозволяє виявити саме фактичних, а не номінальних власників компаній, у багатьох країнах досі відсутній. Тому бізнесу доведеться хвилюватися тільки в 2017 році. І то не факт, що умови директиви до того часу не зміняться під тиском країн, які противляться зайвій відкритості та прозорості.

У будь-якому разі, грамотне структурування бізнесу з урахуванням особливостей законодавства окремо взятих країн дозволяє мінімізувати ризики, які виникають з новими правилами роботи в країнах Євросоюзу.