Екс-президент Bionic Hill: «Щоб інвестори вкладали кошти в IT, однієї дерегуляції мало»

Сергій Мишко, Forbes, 08.09.2014

http://forbes.ua/ua/business/1378436-eks-prezident-bionic-hill-shchob-investori-vkladali-koshti-v-it-odnieyi-deregulyaciyi-malo

Віктор Галасюк не бачить альтернативи рішенню девелоперського холдингу UDP заморозити проект. І тепер збирається направити зусилля на розвиток високотехнологічного потенціалу України

Віктор Галасюк відповідав за стратегію, управління і міжурядові відносини проекту Bionic Hill із 2011 року. Однак знайти спільну мову з міською владою так і не вдалося − технопарк зупинився в своєму розвитку на рівні забитих тестових паль і витрачених кількох десятків мільйонів доларів інвестицій. При цьому менш ресурсномісткий освітній проект Bionic University продовжить своє існування.

Професійну громадську діяльність Галасюк вважає основним інструментом у досягненні цілей. Тепер топ-менеджер продовжить свою кар'єру в якості економічного радника лідера Радикальної партії Олега Ляшка. Екс-президента так і не збудованого технопарку надихає приклад злагодженої роботи уряду Сінгапуру, який він хоче взяти на озброєння в проведенні реформ і залученні інвесторів у високотехнологічний бізнес в Україні.

− Ви переходите з технопарку в політику. Це рішення склалося під впливом обставин у зв'язку з припиненням розвитку проекту Bionic Hill?

− Так. Я прагну до втілення своїх ідей. Звик все робити на повну силу. Основний інструмент − професійна громадська діяльність. Політична діяльність − це інструмент, а не мета.

− Одночасно з керівництвом Bionic Hill ви прагнули брати участь в політичному житті країни. Зокрема, пам'ятаю ваш виступ у складі політичної партії «Об'єднання «Самопоміч». Чому вам це цікаво?

− Мене цікавить співпраця з думаючими, активними, україноцентричними людьми. Один у полі не воїн. Для втілення будь-яких ідей потрібні союзники, особливо якщо ці ідеї стосуються економічного реформування країни. Я радий, коли моя думка має значення, і є можливість вплинути на вибір шляху розвитку.

− Як виникла ідея приєднатися до команди лідера Радикальної партії?

− Олег Ляшко почув мій виступ. Після цього ми не раз обговорювали економічну стратегію країни. Я поділяю його погляди на економічну політику та економічну програму партії, у формуванні якої є і мій вклад. Він запросив мене стати його економічним радником, і я погодився. Вважаю, що Ляшко має і стратегію, і рішучість у її реалізації.

Приплив піднімає всі човни

− Вас надихають схожі приклади Дмитра Шимківа або Павла Шеремети, які прийшли в політику без досвіду роботи на державних постах?

− Мене надихає приклад злагодженої роботи уряду Сінгапуру під керівництвом самовідданого патріота і справжнього лідера − Лі Кван Ю. Я бажаю українським колегам не менших успіхів. Поки що я не бачу тих кардинальних реформ, які потрібні країні, щоб вирватися з порочного кола сировинної залежності та витоку талантів за кордон. Напевно, йде підготовча робота. Звісно, потрібно робити поправку на воєнний час, але люди спитають за результатами.

− Наскільки правильною вам здається поширена останнім часом тенденція, коли у владу і політику йдуть представники бізнесу? Досить згадати Бориса Ложкіна, Юрія Косюка, Ігоря Коломойського, Геннадія Корбана, Сергія Таруту...

− Гадаю, для поточного моменту це − позитивна практика. Коли людина, яка успішно побудувала систему в бізнесі, якій є що втрачати і фінансово, і репутаційно, ризикує усім, щоб реалізувати своє бачення − це заслуговує на повагу. З іншого боку, потрібно радикально реформувати систему державного управління, щоб вона залучала талановитих молодих управлінців без капіталів за плечима не лише як спосіб служіння країні, але і як шлях самореалізації.

− Ви розглядали варіанти працевлаштування в IТ-галузі? Чому політична кар'єра здалася більш важливою?

− Я прагну до максимальної реалізації того досвіду, який отримав у корпоративному секторі. Приплив піднімає всі човни. Сьогодні час інвестувати свою енергію і зусилля у створення цього припливу і для України і, перш за все, для її високотехнологічного сектору.

Десятки мільйонів у землю

− Ви поділяєте рішення про замороження проекту Bionic Hill?

− Так, на жаль, альтернатив цьому рішенню в поточних умовах немає.

− У сучасних реаліях Україні взагалі потрібні технопарки?

− Звісно. З їх допомогою інші країни виборсувались з бідності, технологічної відсталості, закритості економіки, інвестиційної непривабливості. Це точки зростання нової економіки, які поступово змінюють і загальний «ландшафт».

− Здавалося б, після зміни влади якраз і настає дуже вдалий час для розвитку таких проектів, як Bionic Hill, але на ділі будівництво інноваційного парку заморожується.

− Ви знаєте, у проекту є все, що потрібно було для його успішної реалізації в будь-якій країні, яка піклується про економічний розвиток. Розвинута галузь, інвестор, ділянка, управлінська команда, партнери в Україні й за кордоном... Вузьке місце − державна політика, відсутність розуміння і віри в необхідність проекту при владі. Проект не провалено, не припинено, його просто заморозили. Я вірю в його майбутній успіх.

− Чому будівництво парку не почалося в обумовлені раніше терміни − ще наприкінці 2012 – на початку 2013 років?

− Ми не готові були йти на ризик будівництва до того, як почнеться прокладання дороги. І мали рацію. Ви уявляєте собі інноваційний парк без під'їзної дороги та інженерних комунікацій?

− Який обсяг коштів потрібен столичній владі для виконання зобов'язань щодо підведення інженерних та інших комунікацій?

− Думаю, після нинішньої девальвації потрібно актуалізувати розрахунки, інакше складно сказати. Але позитивний бюджетний ефект для міста від податкових надходжень резидентів парку набагато більший, і він має регулярний характер.

− Що вже було побудовано на місці майбутнього інноваційного парку? Скільки грошей на це витрачено?

− На проект витрачено десятки мільйонів доларів. Уже забили тестові палі.

− 4 серпня Київський апеляційний адміністративний суд у результаті визнав відчуження частини земель під будівництво технопарку незаконним. Це вплинуло на рішення заморозити будівництво інноваційного парку?

− Правовий статус земельної ділянки незмінний. Компанія, що володіє землею інноваційного парку, є її добросовісним покупцем і має всі необхідні документи. Замороження пов'язано із тим, що місто затримує будівництво дороги.

− Недавно в ЗМІ проходила інформація, що будівництво може початися в іншому місці, і тут несподівана заява про заморожування проекту. Чому так різко змінюються рішення?

− Будівництво в Києві заморожено до прокладання під'їзної дороги. Це пов'язано з виконанням зобов'язань міської влади. І це зовсім не виключає реалізації проекту в іншому місті. Тут немає протиріччя.

– Як розв’язали ситуацію з проникненням 15 серпня на територію будівництва Bionic Hill групи людей, озброєних арматурою?

– Ніяк. Це політичні інсинуації, які неприємно навіть обговорювати. Вони не мають нічого спільного з реальністю і ні до чого не призведуть.

– Чи реальним видається відродження проекту Bionic Hill?

– Я переконаний, що колись проект обов'язково буде реалізовано. Такі проекти дуже потрібні країні, яка прагне у «вищу лігу». Із таких «цеглинок» будується нова економіка.

І мільйони на освіту

– Які реальні досягнення Bionic University на сьогодні? У чому вони виражаються?

– Успіх Bionic University – в успіху його випускників. Вони успішно працюють більш ніж у 40 IТ-компаніях в Україні та за кордоном. За два роки роботи налагоджено систему підготовки, збільшено масштаб – близько 800 осіб на рік, запускаємо все нові й нові програми, з'явилися потужні міжнародні корпоративні та освітні партнери – Cisco, Coursera, HP, Infopulse, Intel тощо.

Гадаю, найближчим часом ви почуєте ще про одне вельми значуще досягнення проекту на міжнародній арені. Але це буде трохи пізніше.

– Який обсяг інвестицій у Bionic University вже освоєно і куди вони спрямовані?

– У проект вкладено мільйони доларів – у реконструкцію будівлі Києво-Могилянської академії, навчальний процес, міжнародні партнерства.

– Чи життєздатний проект Bionic University без спорудження інноваційного парку?

– Життєздатний. До того ж я не сумніваюся, що на певному етапі парк обов'язково буде. Інакше Україна перетвориться на «світовий університет», який готує кадри для розвитку економік інших країн. Це було б украй нерозумно.

Зміщення пріоритетів

– У вас є різноманітний досвід співпраці з державними органами влади. Нині ви радник міністра освіти і науки України, радник голови Державного агентства з інвестицій та управління національними проектами України. Які саме кроки треба зробити в напрямку реформування галузі? Які об'єктивні труднощі на цьому шляху?

– В Україні потрібно створити режим максимального сприяння не сировинній олігархії, а національним і зарубіжним інвесторам у високотехнологічний бізнес, сучасні виробничі

підприємства. Для цього потрібна активна промислова та інноваційна політика держави, а не тільки дерегуляція. Потрібні конкретні інструменти: справжній державний банк розвитку, агентство стимулювання експорту, індустріальні та технологічні парки, конкурентні податкові стимули, завершення реформи освіти, ринкові механізми інвестування енергозбереження, створення внутрішнього попиту на високотехнологічну продукцію, зокрема через розвиток ВПК. Головна перешкода – наразі ще недостатнє розуміння влади, що без цього економічний розвиток залишиться лише мрією.

– Ви також є членом громадської ради при Міністерстві фінансів України, головою Комісії з оцінювання інвестиційних проектів і членом виконавчого комітету Українського товариства фінансових аналітиків. Що необхідно зробити для збільшення потоку інвестицій в український високотехнологічний сектор? Чи реалістичні ці кроки в наших умовах?

– Потрібно паралельно створити для хай-теку (я кажу не тільки про IТ) потужні інвестиційні стимули – податкові, кредитні, регуляторні, інфраструктурні – й усунути побудовані за багато років корупційні бар'єри, які консервують сировинну олігархічну модель економіки. Треба провести переговори з міжнародними високотехнологічними корпораціями на рівні перших осіб країни, дати інвесторам чіткі гарантії й залучити в Україну не офіси продажів і представництва, а науково-дослідні центри, центри розроблення та обслуговування клієнтів. Із приходом не тільки зарубіжного капіталу, а й управлінського досвіду, етики ведення бізнесу починається спіраль економічного розвитку. І, звичайно ж, потрібно максимально орієнтувати освітню систему на потреби побудови нової економіки України.

– Чи виправданим було щоденне ослаблення курсу гривні в серпні і як це вплинуло на IT-компанії в Україні?

– Одна справа – очікувана керована девальвація, яка дає експортерам перевагу на зовнішніх ринках, інша справа – непередбачувані обвали, які шокують бізнес і громадян. IT-компаніям у цьому сенсі пощастило: більшість працюють на зовнішній ринок і не дуже страждають від зниження курсу гривні, чого не скажеш про українських громадян і підприємців, які виплачують валютні кредити.

– На який ефект можна очікувати від проведення в жовтні Київського міжнародного економічного форуму, до складу оргкомітету якого ви входите?

– Його завданням є насамперед консолідація однодумців: інвесторів, підприємців, науковців, експертів, громадських активістів, які розуміють, що майбутнє України – не в сировинному «третьому світі», а серед розвинених успішних країн.

У Києві та регіонах проводять круглі столи, триває пошук найсильніших ліків від сировинної залежності та шляхів виходу на нову економічну орбіту. Ми зобов'язані скористатися тими інструментами структурних економічних реформ, які вивели інші країни з убогості до процвітання. Про ці рецепти й інструменти і говоритимуть досвідчені зарубіжні реформатори, український бізнес, економічні експерти та іноземні інвестори.

З одного боку, бізнесу потрібні рецепти виживання в нових реаліях, із другого – настав час формувати економічну політику країни.

– Чи реально говорити про підвищення інвестиційної привабливості України та її високотехнологічного сектору в умовах війни, коли багато хто живе «одним днем»?

– Щоб збирати урожай восени, навесні потрібно посіяти. Тому створення потужних інвестиційних стимулів уже сьогодні – пріоритет №1 після забезпечення цілісності країни і встановлення миру.

Розраховувати на прихід приватних іноземних інвесторів нині, звичайно, вкрай важко. Сьогодні потрібно говорити про порятунок промисловості й того хай-теку, який є, про направлення закордонних кредитів і національного державного замовлення для потреб вітчизняного ВПК, потрібно плекати і розвивати IТ-галузь. Треба допомагати українським експортерам вбудовуватися в нові глобальні ланцюжки створення цінності, стимулювати експорт. І не можна списувати з рахунків величезний потенціал імпортозаміщення, який може бути цікавим як національним, так і зарубіжним інвесторам.