Чому Україні потрібен Пенсійний фонд із зарубіжними партнерами

Драшко Ачимович, Forbes.ua, 18 червня 2015 року

http://forbes.ua/ua/opinions/1395752-chomu-ukrayini-potriben-pensijnij-fond-iz-zarubizhnimi-partnerami

Як залучити до реформування пенсійної системи міжнародні фінансові кола

Уродженець Боснії та Герцеговини Драшко Ачимович – засновник однієї з найбільших у Східній Європі та найбільшої в Україні мережі фінансових посередників, компанії EU Life. До неї Ачимович був одним із топ-менеджерів іншої найбільшої мережі з продажу страхування життя – «Євролайв». У колонці для Forbes Драшко Ачимович аналізує ситуацію, що склалася з українською пенсійною системою, і пояснює, чому вона потребує реформування.

Ось вже близько 10 років в Україні дискутують на тему проведення пенсійної реформи і щороку дають «ще два» роки, через які реформа стартує. Як людина, яка 20 років розвиває в Україні бізнес фінансового консалтингу (в основі якого лежить просування накопичувального страхування життя чи, інакше кажучи, добровільного пенсійного страхування), зазначу: сьогодні настав той момент, коли реформування пенсійної системи за відсутності відкритого громадського/професійного діалогу на базі державної монополії без залучення приватного бізнесу спричинить катастрофічні наслідки для репутації України, для української системи соціального захисту в цілому та Пенсійного фонду України зокрема. Проаналізуймо, чому це так.

Пенсійна система морально застаріла

Почнімо з того, що чинна пенсійна система морально застаріла. Вона, крім того, несправедлива. Солідарний принцип не дає можливості накопичувати пенсійні кошти на свій особистий рахунок, контролюючи їх; а мінімальна пенсія на рівні 949 грн ніяк не корелює з реальними витратами й абсолютно аморально виглядає на тлі спецпенсій, що сягають десятків тисяч гривень (їхнє збереження, до речі, є наріжним каменем у гальмуванні реформи).

Чинна модель не дає жодних соціальних гарантій захищеності пенсіонерів. І, зрештою, ця пенсійна модель не має майбутнього – як через зростання навантаження на тих, хто працює і годує пенсіонерів, так і збільшення дефіциту Пенсійного фонду.

Згідно з офіційними даними, 2004 року трансферти держбюджету Пенсійному фонду становили 5,9 млрд грн, а 2015-го – вже 81 млрд грн. Витрати самого ПФ за останні 10 років також зросли в рази: якщо 2004 року вони становили 36,2 млрд грн, то 2014-го – 249 млрд грн. Видатки ПФ сьогодні – це 16% ВВП за аналогічного показника у світі 8% ВВП. При цьому дефіцит ПФУ, який покривають із держбюджету, постійно збільшується: 2014 року він дорівнював 18 млрд грн. І все це на тлі зростання кількості пенсіонерів, при цьому рівень тих, хто працює, знижується.

У найближчій перспективі ситуація суттєво погіршиться, оскільки на пенсію масово почнуть виходити представники «бебі-бумерів», народжених у 1950–1960-х. За прогнозами, до 2020 року в Україні на одного працюючого припадатимуть уже два пенсіонери. При цьому переломний тренд зниження кількості працюючих починає свій відлік із нинішнього року. Ну а до 2050-го кількість працездатних зменшиться до 14,4 млн осіб (2007-го їх було 22,4 млн).

Усе це свідчить про те, що ситуація з Пенсійним фондом і чинною пенсійною системою зазнає системної кризи, яка поступово переходить у колапс. Тому єдиним виходом може стати радикальна реформа пенсійної сфери – шлях, який пройшли всі розвинені країни.

Маркер радикальних реформ

Сьогодні пенсійна реформа є маркером проведення радикальних реформ в Україні й однією з ключових умов фінансування України з боку МВФ. Тому зволікання з пенсійною реформою може як зашкодити іміджу України, так і уповільнити стабілізацію економіки. Причому хочу акцентувати на важливості залучення до діалогу та процесу реформування експертів і учасників професіонального ринку.

Дуже позитивно, що таким представником у складі робочої групи з опрацювання пенсійної реформи стала Галина Третьякова, генеральний директор Української федерації убезпечення. Проте пул таких експертів необхідно розширювати, залучаючи учасників із досвідом роботи на європейських ринках, які побудували в Україні успішний бізнес і працюють у сфері фінансового консалтингу. Утім, досі не створено процедури вільного доступу до експертного пулу для професіональних учасників ринку.

Стабільність пенсійної системи – таке ж важливе питання, як і обслуговування зовнішнього боргу, адже йдеться про обіг приблизно 250 млрд грн пенсійних грошей. Такий глобальний реформаторський проект не може бути об'єктом монополії та полем для корупційних закулісних схемНіхто не цікавиться також думкою тих, хто будував галузь фінансового консалтингу протягом двох десятків років. І це навряд чи відображає запит суспільства на партнерські відносини з державою й активну участь у формуванні нової економіки та системи соціального захисту та соціальних цінностей.

До того ж, відкрито обговорюється питання створення державного монополіста, який керуватиме накопиченнями громадян у разі реалізації реформи. Що порушує право приватного бізнесу на партнерство і професійну участь. Не хочеться думати, що все знову впирається у створення можливостей для нових корупційних схем, залучення адмінресурсу і просто черговий дерибан грошей українців без жодних гарантій для них і побудови системи контролю такого монополіста.

Очевидно, що сьогодні, коли за Україною стежить весь світ, і кожен реформаторський прозорий крок має колосальне значення для країни загалом, роздуми на тему чергових не підконтрольних суспільству монополій, які до того ж розпоряджаються мільярдними оборотами соціальних накопичень громадян, є неприпустимими.

Має йтися виключно про партнерство держави та бізнесу з доброю репутацією й міжнародним досвідом. Моя пропозиція полягає у створенні керівного фонду з мінімальною участю держави (на рівні 20%) і максимальною участю бізнесу, який має досвід роботи на міжнародних ринках, і відібраного з дотриманням прозорих процедур (на рівні 80%), із чіткою системою контролю його діяльності.

Створення й функціонування такого фонду дозволить, з одного боку, професійно управляти накопиченнями громадян, а з іншого – дасть можливість уникнути зловживань і водночас здійснювати адміністрування фонду за рахунок прозорого розподілу прибутку.

Ключові принципи

З огляду на сказане, вкрай важливим є негайний запуск пенсійної реформи з дотриманням таких ключових принципів:

•Реалізація реформи на умовах партнерства держави і приватного капіталу з чітко прописаною системою контролю (створення фонду для управління накопиченнями другого рівня). Йдеться про те, щоб уникнути монополії держави на рівні управління коштами накопичувального фонду у другому рівні та залучити до проекту професійних міжнародних гравців із досвідом управління пенсійним капіталом.

•Створення прозорого діалогу навколо теми реформування пенсійної системи й розширення можливостей участі в обговоренні для всіх професійних гравців, громадськості та експертного спільноти.

•Максимальне залучення в реформу всіх вікових категорій населення на рівноправній основі (без обмежень 25 і 35-річним віком).

Терміново необхідно

Реформування має відбуватися швидко – ситуація є такою, що в нас немає тих 10 років, які були в Польщі. У цьому зв’язку сьогодні терміново потрібні:

•Кардинальні зміни та реструктуризація першого солідарного рівня (очищення й аудит структури ПФУ).

•Налагодження й запуск другого накопичувального рівня з усіма супутніми реформами (зокрема, детінізацією зарплат – а це приблизно 200 млрд гривень щорічно, об’єднанням фондів соцстрахування, поетапним зниженням ЄСВ), а також допуск до участі в управлінні персоналізованими накопиченнями громадян на конкурентній ринковій основі пенсійних фондів і приватних інституцій із міжнародним досвідом та капіталом.

•Стимулювання третього добровільного рівня, зокрема, пенсійного страхування: у цьому зв’язку важливою є нова редакція закону «Про страхування», а також мотивація (пільгове оподаткування) роботодавця й індивідуума.

Має йтися виключно про партнерство держави та бізнесу з доброю репутацією й міжнародним досвідом. Потрібно створити керівний фонд із мінімальною участю держави (на рівні 20%) і максимальною участю бізнесу, який має досвід роботи на міжнародних ринках, і відібраного з дотриманням прозорих процедур (на рівні 80%), із чіткою системою контролю його діяльностіТільки за умови всіх цих складників (рівнів) пенсійної системи українські громадяни зможуть консолідувати достатній обсяг пенсійних накопичень, щоб забезпечити собі безбідну старість, а держава отримає довгостроковий ресурс, котрий як повітря потрібен економіці. Причому, як я зазначав вище, це стане можливим тільки за умови комплексного реформування фінансової системи, створення прозорого діалогу із залученням громадськості/експертної спільноти та участю приватного капіталу на умовах партнерства з державою.

Хоч як складно буде провести всі ці реформи, потрібно зібрати в кулак політичну волю і зробити цей життєво важливий для української економіки та системи соціального забезпечення крок. Адже Україна прагне стати повноцінним гравцем на світовому ринку, і має створити у своїй економіці гідний пенсійний плацдарм, який працює за найкращими європейськими стандартами.

Хочеться сподіватися на позитивні зрушення в питанні прозорості діалогу в темі реалізації пенсійної реформи, а також на залучення до цього питання громадськості та всіх професійних учасників.

Стабільність пенсійної системи – таке ж важливе питання, як і обслуговування зовнішнього боргу, адже йдеться про обіг приблизно у 250 млрд гривень пенсійних грошей. Такий глобальний реформаторський проект не може бути об’єктом монополії й полем для корупційних закулісних схем.