Чим буде корисний Вищий суд з питань інтелектуальної власності

Марія Коваль, Forbes-Україна, 8 серпня 2016 року

http://forbes.net.ua/ua/opinions/1419572-chim-bude-korisnij-vishchij-sud-z-pitan-intelektualnoyi-vlasnosti

Українські перспективи і досвід іноземних держав

 30 вересня нинішнього року вступає в силу Закон України «Про судоустрій і статус суддів», прийнятий парламентаріями 2 червня 2016-го і підписаний президентом Петром Порошенком через півтора місяці. Згідно з нормами цього Закону, протягом року після початку його дії в країні повинен бути створений Вищий суд з питань інтелектуальної власності (далі ─ Вищий суд). Про те, які зміни чекають вітчизняне правове поле в зв'язку з цим нововведенням, з якими труднощами ризикують зіткнутися юристи і бізнесмени, і на досвід яких країн можна орієнтуватися Україні, спеціально для Forbes роз'яснює адвокат юридичної фірми «Ілляшев та Партнери» Марія Коваль.

Спеціалізовані суди з інтелектуальної власності існують у багатьох державах, серед яких ─ Німеччина, Австрія, Швейцарія, Великобританія і Російська федерація. У всіх цих країнах функціонування таких спеціалізованих судів позитивно вплинуло на якість розгляду справ з інтелектуальної власності та значно скоротило терміни їх розгляду.

Позитивні зміни

Питання створення в Україні спеціалізованого суду з питань інтелектуальної власності дуже активно обговорювалося останні два роки. І думки розділилися: багато юристів і патентних повірених вважали, що склад спеціалізованого суду, а разом з ним і якість розгляду справ з інтелектуальної власності, навряд чи можуть істотно змінитися. Однак, безперечно, такий крок має чимало позитивних моментів.

По-перше, сьогодні справи з інтелектуальної власності розглядаються судами різних юрисдикцій, що призводить до різного застосування одних і тих самих норм законодавства, яке регулює інтелектуальну власність. А отже, породжує різну судову практику ─ часто абсолютно протилежну.

В даному аспекті створення Вищого суду дасть можливість уникнути різної правозастосовної практики й уніфікувати судову практику.

По-друге, незважаючи на те, що в судах різних юрисдикцій була введена спеціалізація суддів у справах інтелектуальної власності, судді, як і раніше, перевантажені розглядом справ, які не мають відношення до даної сфери, що не дає їм можливості глибоко вникати в досить специфічні питання. Це, в свою чергу, призводить до затяжного розгляду таких справ ─ від двох до п'яти років.

Для прикладу, терміни розгляду патентними судами іноземних держав, в середньому, складають один рік. Так, Патентний суд Великобританії, як правило, розглядає подібні справи за 12-14 місяців, Федеральний Патентний Суд Швейцарії та Суд з інтелектуальних прав РФ ─ за 12 місяців, Федеральний патентний суд Німеччини ─ максимум за 18 місяців.

Передбачається, що Вищий суд буде діяти як суд першої інстанції, рішення якого можна буде оскаржити тільки в Касаційному господарському суді, що входить до складу Верховного суду. Тобто вже без апеляційного провадження, що, безумовно, значно скоротить терміни розгляду суперечок з інтелектуальної власності.

Більше того, з огляду на вузьку спеціалізацію Вищого суду, суддям не потрібно буде «розпорошуватися» на інші справи, що гарантовано підвищить якість розгляду справ з інтелектуальної власності та кваліфікацію суддів.

По-третє, відповідно до Закону, суддями Вищого суду можуть бути особи, які, крім проходження кваліфікаційного оцінювання, мають досвід професійної діяльності в сфері інтелектуальної власності (патентний повірений або адвокат) не менше п'яти років. Входження до складу суддівського корпусу Вищого суду професійних юристів і патентних повірених, які мають значний досвід у цій сфері, також сприятиме більш глибинному і компетентному підходу до розгляду таких специфічних справ.

Можна також сподіватися, що вузька спеціалізація суддів Вищого суду дасть їм можливість не брати висновки судових експертиз за абсолютний базис рішень (як це відбувається сьогодні), а розглядати справи об'єктивно, з урахуванням усіх доказів.

Законодавчі прогалини

Створення Вищого суду, швидше за все, не призведе до скорочення витрат сторін на розгляд справ з інтелектуальної власності: Закон не зобов'язує суддів мати або отримувати додатково технічну освіту, а значить, як і раніше, потрібно буде проводити судові експертизи в кожній справі.

Наявність технічної освіти у суддів Вищого суду була б доцільною і логічною, оскільки практично у всіх патентних судах іноземних держав така вимога для суддів існує, що значно економить гроші і час сторін у процесі.

Наприклад, в Німеччині до складу суддівського корпусу Федерального патентного суду входять так звані «технічні судді» (technische Richter), які мають технічну і юридичну освіту. Судді патентних судів Великобританії та Швейцарії також повинні мати дві освіти: юридичну і технічну.

Незрозумілим також залишається питання про те, які категорії справ розглядатиме Вищий суд. Наприклад, Федеральний патентний суд Німеччини, Суд з інтелектуальних прав РФ не розглядають справи про порушення прав інтелектуальної власності, а Федеральний патентний суд Швейцарії розглядає всі категорії справ, але тільки щодо патентів.

Зрозуміло, що після початку роботи Вищого суду з інтелектуальної власності виникне багато питань, в тому числі щодо його повноважень, але в будь-якому випадку наявність спеціалізованого суду в цій сфері ─ це позитивний і серйозний крок для України щодо належного захисту прав інтелектуальної власності та інвестиційної привабливості.