Чи все так погано з фінансовою грамотністю українців?

Юлія Вітка, StockWorld, 10 липня 2016 року

https://www.stockworld.com.ua/ru/column/chi-vsie-tak-poghano-z-finansovo-ghramotnistiu-ukrayintsiv

Чому фінансова грамотність – не самоціль, або погляд у контексті довіри до фінансового сектору.

Доволі часто можна почути нарікання на низький рівень фінансової грамотності українців. Мовляв, були б розумніші, можна було б уникнути багатьох кризових явищ у фінансовому секторі. Насправді ж, рівень фінансової грамотності українців є доволі типовим серед більшості інших країн. Крім того, грамотний споживач - не означає такий, що довіряє фінансовим установам. Довіра - те, на що маємо спрямувати основні зусилля.

Коли говоримо про рівень фінансової грамотності, важливо розуміти, як ми його вимірюємо і з чим порівнюємо. Загальновизнана методика вимірювання фінансової грамотності розроблена під егідою ОЕСР. Деякі країни, наприклад, Індія, використовують власні методики визначення фінансової грамотності, що ускладнює порівняння з іншими країнами. В Україні дослідження фінансової грамотності за методикою ОЕСР не проводилося. Єдине проведене дослідження – за підтримки USAID/FINREP у 2010 році – проводилося за методикою Світового банку. І часу минуло достатньо, що не дозволяє нам наразі вважати ці результати релевантними.

Отже, що слід розуміти під фінансовою грамотністю? Це фінансові знання (базові знання фінансової математики), фінансова поведінка та фінансове ставлення. Фінансова поведінка – це способи поводження людей із власними грошима: на що звертають увагу при придбанні послуг, чи вчасно сплачують рахунки, чи слідкують за витратами тощо. Фінансове ставлення – це пріоритезація між довгостроковою фінансовою безпекою та короткостроковими «бажаннями».

Повертаючись до дослідження USAID/FINREP (поки що інших даних немає), яким був типовий портрет українця-споживача фінансових послуг? Знання з фінансової математики виявилися на рівні 22 % (надали відповідь на «добре»), і лише 13 % не знали нічого. У питаннях фінансової поведінки та фінансового ставлення середньостатистичний українець «погано веде сімейний бюджет» (22 % не ведуть взагалі, 18 % ведуть облік всього), «не хоче отримати більше інформації», «схильний витрачати, ніж заощаджувати» (27 % витрачають всі свої гроші на повсякденні потреби і нічого не заощаджують, 13 % спочатку заощаджують, а потім витрачають).

Чи означає це, що рівень фінансової грамотності українців низький? Я б сказала, що він не гірший, ніж у багатьох інших країнах, а доволі ТИПОВИЙ. Так, результати повторного дослідження рівня фінансової грамотності, проведені ОЕСР серед 17 країн у 2015 році (попереднє було у 2010 році), свідчать про те, що рівень фінансової грамотності практично не змінився і залишається низьким. Більшість людей мають базові фінансові знання, однак значна частина населення у кожній країні не розуміє базові концепції, такі, як процентна ставка, диверсифікація тощо. Залежно від країни, оцінку «добре» з фінансової математики отримали від 33 % до 69 % населення. Кожен третій у кожній країні демонструє негативну фінансову поведінку (обчислену на основі критеріїв, таких, як усвідомлені покупки, вчасні платежі, заощадження, постановка довгострокових цілей, кредити тільки у разі крайньої необхідності тощо). Підсумкові результати по кожній країні взагалі є досить несподіваними. Так, Польща потрапила до країн із найнижчим рівнем фінансової грамотності, Норвегія та Великобританія – нижче середнього, а Угорщина – до країн із високим рівнем фінансової грамотності.

Тобто, типовий портрет споживача фінансових послуг у європейських (і не лише) країнах є дуже подібним до українського: низький рівень фінансових знань, мінімальні зусилля при обранні фінансового продукту, лише незначна частина населення здійснює довгострокове фінансове планування. Зауважу, що така тенденція зберігається на фоні затвердження і впровадження Стратегій фінансової грамотності більшістю країн, що взяли участь в опитуванні. Тобто, далеко не завжди стратегія сама по собі приносить результати.

Чи будуть більш фінансово грамотні споживачі більше довіряти фінансовому сектору? Як на мене, прямої залежності тут немає. До речі, ми часто говоримо про низький рівень довіри до фінансового сектору в Україні, забуваючи, що аналогічну тенденцію переживають і інші країни, особливо впродовж 2007 – 2012 років. Із 43 країн, що були предметом дослідження ОЕСР, лише у трьох рівень довіри впродовж зазначеного періоду підвищився. Серед країн із найбільшим падінням довіри до фінансових установ опинилися Ірландія, Бельгія, Іспанія, Португалія, Нідерланди та CША. В Угорщині, де зафіксовано один із найвищих рівнів фінансової грамотності, рівень довіри впав у два рази більше, ніж у Польщі, де рівень фінансової грамотності – один із найнижчих. Норвегія, де рівень фінансової грамотності нижче середнього, є однією з трьох країн, у яких рівень довіри до фінансових установ зростав (!). Найбільше зріс рівень довіри в Ісландії (ця країна може здивувати не тільки футбольними успіхами...).

Можна було б сказати, що більш обізнані споживачі менше довіряють фінансовому сектору. Але це лише половина правди. Насправді, для довіри визначальне значення мають ринковий нагляд та верховенство права. Знання з фінансової математики не настільки важливі для споживача, який впевнений, що (а) надавачі фінансових послуг поводяться обачливо (prudently) завдяки належному регулюванню і невідворотності санкцій; (б) у разі проблемної ситуації спір буде справедливо вирішено у правовому полі за допомогою позасудових чи судових механізмів. За словами представника відділу захисту прав споживачів та інвесторів AMF Франції (Орган нагляду за фінансовим ринком), їхні надавачі послуг стають більш обачливими, ніж інвестори, та намагаються відмовити клієнтів від надто ризикованих операцій. Голова Центрального банку Нідерландів зазначив, що в цій країні довіру до фінансового сектору після значного падіння вдалося відновити завдяки пруденційному нагляду та захисту прав споживачів.

Уроки для України очевидні. Без пруденційного нагляду, захисту прав та ефективної судової системи будь-які зусилля щодо підвищення фінансової грамотності не дадуть результатів. Довіра там, де чіткі правила гри і невідворотність покарання.