Бенефіціари: розкрити чи приховати

Наталя Ульянова, Forbes, 05.12.2014

http://forbes.ua/ua/opinions/1384286-beneficiari-rozkriti-chi-prihovati

Наскільки реальною є реалізація в Україні закону про розкриття інформації щодо кінцевих власників бізнесу

Підписана парламентаріями коаліційна угода обіцяє українцям реформи, боротьбу з корупцією і довгоочікуваний перехід від адміністративного контролю до підтримки бізнесу. Один із її пунктів – створення єдиної бази відкритої інформації з реєстрів прав на нерухомість за участю чиновників і «пов'язаних осіб», а також незалежного держоргану з нагляду у сфері забезпечення права на доступ до цих публічних даних.

Однак поки новий уряд і парламент будують плани, з 25 листопада 2014 року до вітчизняних компаній вже застосовують норму про розкриття інформації щодо своїх кінцевих бенефіціарів. Це має відбуватися на підставі норм закону №1701-18 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення кінцевих вигодоодержувачів юридичних осіб та публічних діячів». Цей документ змінює правила реєстрації бізнесу, доступу до реєстру прав на нерухоме майно та протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом.

Відкриють усіх

Відповідно до згаданого закону, відтепер українські компанії зобов'язані розкривати інформацію про своїх кінцевих бенефіціарів. Це означає, що інформація доступна про всіх фізичних осіб, які мають можливість безпосередньо чи опосередковано здійснювати вирішальний вплив на управління бізнесом. Прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), країна громадянства, паспортні дані, місце проживання та реєстраційний номер облікової картки платника податків – все це тепер частина Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб.

Причому, інформація про бенефіціарів повинна регулярно оновлюватися. У разі порушення цієї процедури може бути накладено адміністративний штраф у розмірі від 5100 до 8500 грн. Вже зареєстровані компанії повинні подати державному реєстратору дані про своїх бенефіціарів та бенефіціарів своїх учасників і акціонерів. Для цього у бізнесу є шість місяців. Санкції будуть застосовуватися не раніше 25 травня 2015 року.

Крім того, відповідно до закону №1701-18 дані в Реєстрі прав на нерухоме майно є відкритими і загальнодоступними. Інформація може бути отримана фізичними та юридичними особами, так само як і державними службовцями, суддями, адвокатами та нотаріусами. Однак можливим став і зворотний процес. Тепер, наприклад, і власник нерухомості має право отримати інформацію про осіб, що запитали відомості про нього і його майно.

Зміни також торкнулися законодавства у сфері протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом. Так, серед іншого, дане нове визначення «публічних діячів» і пов'язаних з ними осіб. Зокрема, ними є президент України, прем'єр-міністр, члени уряду, судді, голова Нацбанку та його заступники і т.д. Закон зобов'язує їх детальніше інформувати про свої доходи. Покарання за приховування інформації – штрафи від 300 до 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Зрозуміло, для держслужбовців такого рівня це безболісно, але несе в собі безліч репутаційних ризиків.

А що в них?

В інших країнах питання розкриття бенефіціарів часто також визначено не до кінця. Проте в загальних рисах усі проекти, спрямовані на прозорість і публічність інформації про власників бізнесу, досить схожі.

Так, наприклад, у квітні 2014 року Велика Британія захотіла стати першою з країн ЄС, яка зробить реєстри бенефіціарів загальнодоступними. Інформацію про осіб мають вносити в центральний реєстр, який перебуватиме під громадським контролем. Пам'ятаючи про те, що Велика Британія має значний вплив на багато офшорних юрисдикцій, можна припустити, що місцева влада офшорів перейматиме підходи у регулюванні бізнес-середовища.

І справді, Велика Британія вирішила зобов'язати свої підконтрольні території вчинити так само. Хоч наразі це питання все ще перебуває на етапі обговорень і законопроектів. При цьому є ймовірність того, що якщо на парламентських виборах 2015 року прем'єр-міністром повторно оберуть Кемерона, то швидше за все проект відкритого реєстру бенефіціарів буде реалізовано.

У континентальній Європі до останнього часу теж не поспішали з розкриттям бенефіціарів. Так, тільки після заяв країн G20 про необхідність підвищити прозорість у бізнесі європейський парламент вирішив внести зміни в попередній проект «антивідмивного закону» (Fourth Anti-Money Laundering Directive). Спочатку цей документ не передбачав введення публічних реєстрів бенефіціарних власників компаній. Але тепер такий пункт додано.

Згідно з проектом, бенефіціар – це особа, яка є кінцевим власником структури або на користь якої така структура здійснює свою діяльність.

І навіть у США прозорість поки що схвалюють не всі. У деяких штатах місцеві закони все ще дозволяють власникам бізнесу зберігати анонімність. І хоча з серпня 2013 року на розгляд у сенат було внесено новий законопроект про прозорість бенефіціарних власників компаній (Incorporation Transparency and Law Enforcement Assistance Act), він досі перебуває в процесі розгляду.

Якщо його ухвалять, влада кожного штату повинна буде створити систему реєстру осіб, які засновують корпоративні структури. На практиці це виражатиметься внесенням до місцевого реєстру імені бенефіціарного власника компанії, коли її реєструватимуть. Нюанс у тому, що робити такі реєстри публічно доступними наразі не планують.

Останній шанс

Незважаючи на цілком здорове бажання української влади розкрити «таємницю» бізнесу, залишаються великі сумніви, що закон №1701-18 зможе запрацювати в тому вигляді, в якому його було ухвалено.

Поки що не ясно, які механізми створення реєстру бенефіціарів. Не зовсім зрозуміло, чи закладено в бюджет витрати на його створення і чи виправдане утримання декількох органів, які контролюватимуть усі ці процеси.

Також варто зазначити, що у зв'язку з посиленням правил роботи для бізнесу власників компаній цілком можлива поява так званого додаткового «корупційного вікна». За неподання інформації, звичайно, є відповідальність, але як перевірятимуть, чи інформація достовірна, залишається таємницею.

Можливо, простіше і краще переформатувати роботу органів нагляду, які вже існують (Державної фіскальної служби, Національного банку, Держфінмоніторингу), і надати додаткові можливості з контролю з боку громадськості. Це, з одного боку, посилить нагляд за роботою і прозорістю українського бізнесу, а з другого – вітчизняні компанії, нарешті, матимуть виразне податкове й конкурентне середовище, рівні умови для розвитку. А також шанс для створення зони з найкращими в Європі умовами для doing business.