Банки-поганки

Юрій Сколотяний, Олександр Дубинський, "Дзеркало тижня", №47, 2009

http://www.dt.ua/2000/2040/67916/

Довіра населення до банків, усупереч кризі і стабільно поганому стану економіки, починає повертатися. Міцнішає курс гривні, не збільшується кількість проблемних банків, розпочався процес повернення вкладів із банків-банкрутів.

Аби підтримати щойно розпочате відновлення стосунків між системою та вкладником, банківська «отара» потребує якнайшвидшого лікування «поганих овець», котрі її псують. У такій ситуації вкрай важлива готовність і здатність «вівчаря» — Нацбанку — уважніше стежити за станом «пацієнтів», їхньою ринковою політикою. І рішучіше добиватися їх одужання, щоб не допустити нового масового зараження системи.

Тяжкі уроки і несміливе зближення

12 місяців після падіння Промінвестбанку стали важливим уроком фінансової грамотності для українців, котрі тримали свої заощадження в банках. Найтяжче ці уроки далися мільйонам вкладників банків, які вже померли (на стані ліквідації), перебувають у гарячці (тимчасова адміністрація) і нібито одужують — рекапіталізовані державою проблемні банки.

При цьому, повертаючи з бюджету мільярди постраждалим вкладникам, держава якось не дуже переймається притягненням до відповідальності злодійкуватих власників і менеджерів тих установ, факти зловживань у яких очевидні.

Найбільш кричущий приклад — ситуація навколо Укрпромбанку, про цинізм якої «ДТ» неодмінно докладніше напише в одному з найближчих номерів. Адже факт зникнення кількох мільярдів гривень із установи аж ніяк не став підставою для відкриття кримінальної справи та оголошення когось у розшук. Проте ця установа — далеко не єдиний приклад банків-поганок, котрі працювали як пилососи зі збору грошей населення для фінансування бізнесу власників.

Скільки слідчих дій проводиться щодо таких установ і як рухаються оперативно-розшукові заходи, «ДТ» вже поцікавилося, надіславши офіційний запит у компетентні органи. Відповіді з органів чекаємо. А поки що вдалося з’ясувати, що місцезнаходження оголошеного в розшук пана Гіленка, екс-президента сумнозвісного банку «Надра», силовикам відоме. Ось тільки дістати його з-за кордону, як уже засвідчила практика, вкрай проблематично...

Такі «паршиві вівці» не просто кинули тінь, а мало не знищили репутацію порядних і достойних колег-банкірів, яким довелося поділити відповідальність за події, що розпочалися в жовтні минулого року. У масовій свідомості став культивуватися стійкий образ банкіра-злодія і ворога, причому без розбору. Але ж хтось цупив і наживався, а хтось — будував цивілізований і стійкий банківський бізнес.

І все ж таки життя поступово розставляє все на свої місця, і після річної перерви зближення вкладників та банкірів розпочалося. Так, відповідно до недавно опублікованих результатів досліджень GfK-Ukraine, знову готові довірити свої заощадження банкам 13% наших співвітчизників. Порівняно з аналогом піврічної давності (5%), цей показник зріс у 2,6 разу.

Звісно, до показників дворічної давності, коли банківська система перебувала на третьому місці з довіри українців, поступаючись лише церкві й армії, теж поки що далеко.

У листопаді депозити наших співвітчизників у банківських установах зростали вже другий місяць поспіль. За отриманими «ДТ» із джерел у НБУ оперативними даними про стан грошово-кредитного ринку, на 30 листопада депозити фізосіб у банківській системі сягнули 206,8 млрд. грн., зрісши за минулий місяць на 2,4 млрд. (1,1%). Всього за останніх два місяці приріст становив уже 4,4 млрд. (2,2%). Порівняно з початком року, відплив депозитів неухильно скорочується, становлячи на цей момент уже менше 10 млрд. грн. (8,8 млрд., або 4,1% до показника на 1 січня ц.р. — 215,6 млрд.).

Про повернення до докризових показників можна говорити поки що лише умовно: приріст депозитів фізосіб відносно 1 жовтня 2008-го існує лише номінально, через девальвацію, що сталася наприкінці минулого року. Реальний відплив валютних вкладів населення в доларовому еквіваленті перевищує 1,6 млрд., а гривневих — 32 млрд. грн.

Криза навчила вкладників, що висока відсоткова ставка з депозиту — це не перевага і не можливість заробити, а міра ризику. Чим вища ставка — тим гостріше банк потребує грошей «тут і тепер». А отже, тим вищий ризик для вкладника, що менеджери банку, змушені день у день вирішувати свої фінансові проблеми, спіткнуться на черговому кроці.

Спираючись на це розуміння, банки стали активно використовувати рівень відсоткових ставок (передусім із дефіцитних гривневих ресурсів) у зв’язці зі своєю надійністю. Це дозволило фінансистам навіть трохи знизити ставки залучення коштів у населення: за три осінніх місяці середня вартість три-шестимісячних депозитів опустилася з 22—24 до 18—20% річних у гривні.

З іншого боку, кінець листопада — початок жовтня — традиційний період активізації зусиль банків із залучення ресурсів населення. Активно ведуться рекламні кампанії, ЗМІ рясніють логотипами і привабливими пропозиціями — потенційним вкладникам пропонуються подарунки, поїздки, бонуси тощо. Ринок є ринок, але, як і наприкінці минулого року, коли багато несумлінних фінустанов використовували кризу як привід для невиконання своїх зобов’язань, зараз значно зріс ризик того, що під загальний шумок розпочнеться черговий загін депозитних «оленів».

Насамперед, побоювання в самих банкірів викликають ті фінустанови, які активно завищують ставки з депозитів. У зв’язку з цим деякі фінансисти дотримуються дуже жорсткої позиції.

— Я думаю, що повинна регулюватися не лише кількість інститутів, які мають можливість працювати з депозитами, а й нормативи депозитної роботи, у тому числі й відсоткова ставка, яка є для всіх досить чутливою, тому що окремі нечесні або непрофесійні банкіри заганяють її на таку висоту, що руйнують у вкладників уявлення про те, яким може бути надійний вклад. І спровоковані такими ставками люди — ми не можемо їх звинувачувати — довіряють свої кошти цим фінансово ненадійним інститутам, — заявив під час недавньої публічної дискусії, організованої з участю «ДТ», голова правління «Райффайзен Банку Аваль» Володимир Лавренчук.

— Потрібно переглянути підходи до регулювання діяльності, пов’язаної із залученням депозитів, — погоджується з ним заступник голови НБУ Василь Пасічник. — Адже, на мою думку, немає для населення, для клієнтів банку більшого лиха, ніж упевненість у тому, що проблему за них хтось вирішить. Наше населення за багато років відвикло враховувати ризики, можливі в тих чи інших випадках, і дуже важливо навчити вкладників банків їх прораховувати — щоб вони могли самі регулювати ці процеси.

Тим часом як нові кредити практично не видаються («Нафтогаз України» до уваги не беремо), гостра потреба в ресурсах того чи іншого банку може означати, що фінустанова працює як піраміда, якій гостро необхідні гроші, аби повертати їх вкладникам, котрі забирають свої депозити.

При цьому не конче йдеться про клієнтську паніку: у банку може просто банально не бути грошей для виконання зобов’язань вчасно. Виникнути така проблема може через недотримання правил управління ліквідністю або слабку оцінку ризиків при кредитуванні, яке здійснювалося до кризи. Наприклад, у нинішніх умовах фінустанова не зможе повертати депозити, якщо позичальники перестали платити за своїми обов’язками. Практично неможливо повернути старі вклади без залучення нових і в тому разі, якщо банк роздавав своїм клієнтам довгі кредити за рахунок дуже коротких депозитів.

Благодійники чи маніпулятори?

Проглянувши найвищі ставки з гривневих депозитів населення серед великих і найбільших банків за даними «Простобанк Консалтинг» та інших інтернет-ресурсів, ми виділили відразу кілька установ, які дуже вирізняються на загальному тлі. Це — VAB Банк (ставка 25,5% річних), Кредитпромбанк (25%), а також банки «Дельта» (ставка 25,5%) і «Фінансова ініціатива» (ставка 23,5%). Середня вартість аналогічних депозитів у конкурентів на рівні 16—19%.

Про труднощі Кредитпромбанку «ДТ» вже писало. Що стосується «Дельти», то цю структуру взагалі складно назвати класичним банком. Дітище Миколи Лагуна, видаючи за рахунок залучених коштів споживчі кредити з дохідністю близько 80—110% річних, звісно, може й тепер залишатися дуже і дуже високодохідним бізнесом. Але ризики, на які наражається така діяльність, виходять далеко за рамки традиційного розуміння банківського бізнесу. Тому, якщо частка приватних вкладів у пасивах цієї установи становить 40%, то чи не потребує ця структура додаткової уваги регулятора?

Добре, якщо вкладники банку — це поки що переважно великі бізнесмени, які усвідомлюють пов’язані з такими вкладами ризики. Але як зміниться ситуація, коли в «Дельту» з часом піде масовий вкладник?

«Фінансову ініціативу», як стверджують деякі ЗМІ, на 99,6% прямо й опосередковано контролює колишній заступник голови НАК «Нафтогазу України» Олег Бахматюк, якому приписують ще й 5% ринку яєць України. Ще у січні в банку розпочалися проблеми з поверненням депозитів населенню, і він був близький до впровадження тимчасової адміністрації. Проте установа змогла відбутися тільки куратором, отримавши рефінансування НБУ, яке на 06.09.2009 року становило 2,035 млрд. грн.

За підсумками першого півріччя цього року, цей банк був у п’ятірці лідерів за обсягами відпливу депозитів — «мінус» 40,32%. У принципі, в нього теж поки що немає масового клієнта, а приватні вклади становлять усього 3% пасивів. Тому ситуація в установі не викликала б побоювань, навіть попри те, що в жовтні на різних веб-ресурсах почала з’являтися інформація про нові проблеми з виконанням зобов’язань із депозитних договорів. Але якби при цьому банк дуже активно не заманював нових вкладників, рекламуючи свої депозити і пропонуючи високі відсотки із вкладів...

Осібно в цій трійці стоїть VAB Банк (основний акціонер — Сергій Максимов). Частка депозитів фізосіб у зобов’язаннях установи становить майже 44% (1,989 млрд. на 01.10.2009 року), тому залучення масових вкладників для нього — питання життєво важливе. І банк справді багато робить для підвищення своєї репутації. Так, VAB Банк посів перше місце в рейтингу інформаційної прозорості серед 30 найбільших банків України, опублікованому 3 грудня ц.р. міжнародним рейтинговим агентством Standard&Poor’s та Агентством фінансових ініціатив (АФІ).

З іншого боку, прозорість банка не є достатньою умовою його надійності. Так, незадовго до виникнення серйозних проблем такої честі удостоювався й Укргазбанк, який нещодавно перейшов у руки держави.

Крім того, якщо вклади залучаються під 25% річних, то після фактичного припинення роздрібного кредитування будь-який універсальний банк для прибуткової діяльності повинен знаходити корпоративних клієнтів, здатних підняти кредитну ставку на рівні понад 30% річних. Екс-заступник голови НБУ Сергій Яременко стверджує, що в Україні немає бізнесу, здатного обслуговувати такий дорогий ресурс, а отже, причину таких високих ставок потрібно шукати у фінансовій звітності банку.

«ДТ» звернулося до джерел у Національному банку й отримало досить багато цікавої інформації про фінансовий стан VAB Банку. Так, за 10 місяців поточного року ресурсна база фінустанови серйозно скоротилася через відплив коштів із клієнтських рахунків (на 1,2 млрд. грн.). Крім того, як стверджують результати нацбанківської перевірки, з початку року більш ніж удвічі впало покриття зобов’язань банку високоліквідними активами (з 90,6 до 44,4%). Що, власне, і пояснює високу потребу банку в «живих» грошах.

Покривати нестачу коштів довелося з допомогою Нацбанку. Загальна заборгованість VAB Банку із кредитів, отриманих від НБУ, становить 1,077 млрд. грн., із яких 973,1 млн. були отримані як стабілізаційна позика, а ще 104 млн. грн. — у вигляді кредиту рефінансування. При цьому погасити 97% свого боргу перед НБУ VAB Банк повинен до 23 грудня поточного року.

У цій даті й криється основна небезпека для фінустанови: формально, Національний банк не зможе продовжити термін дії стабілізаційної кредитної лінії, якщо банк своєчасно не виконав вимогу зі збільшення статутного капіталу відповідно до кредитного договору між НБУ і банком (№145 від 26.12.2008 р.). З Зі 150 млн. грн., яких вимагав Нацбанк до середини червня, на середину вересня з допомогою відкритого розміщення акцій було залучено всього близько 3 тис. грн.

Фактично, це означає порушення програми фінансового оздоровлення, взятої на себе банком. За що Нацбанк цілком міг би ввести у фінустанову тимчасову адміністрацію.

Ми подали запит в установу з проханням роз’яснити цю ситуацію. У відповідь отримали інформацію, що на час закінчення терміну відкритого розміщення акцій (до 20.11.2009) у банк надійшла сума на 150 млн. грн.

Також «ДТ» звернулося по роз’яснення в НБУ, попросивши заступника голови Василя Пасічника розповісти, наскільки масові в банківській системі такі явища.

— На даний момент капіталізація українських банків не викликає в нас побоювань, — повідомив пан Пасічник. — Із 56 установ, які повинні були підвищити капіталізацію після проведення діагностичного обстеження НБУ, 31 вже виконало програму капіталізації. Вибиваються з графіка чотири банки, але я не хотів би їх називати. Ще 21 банк не зміг виконати програму капіталізації вчасно, проте ці банки запропонували різні варіанти пролонгації терміни збільшення капіталу, — ми працюємо з кожним із них. Щодо VAB Банку — ми працюємо над тим, аби продовжити йому рефінансування. Вони запропонували свою програму збільшення капіталу, але трохи в інші терміни, ніж вимагав Національний банк.

Нагадаємо, що під час уже згадуваної вище публічної дискусії Василь Васильович запевнив спільноту, що «найближчим часом істотної кількості банків, у які буде введено тимчасову адміністрація, не очікується, і масового банкрутства банків не буде жодним чином». Але водночас заявив: він не вважає, «що треба різко змінювати всю систему регулювання вкладів, несподівано ставлячи наших людей в умови, коли їм доведеться нервово аналізувати ситуацію, щоб прийняти відповідне рішення».

— Наше населення ще не готове до того, аби його просто зараз поставили в однакові умови із суб’єктами господарювання, в яких набагато більше можливостей для прорахунку ризиків, оцінки ситуації, аналізу діяльності того чи іншого банку, — абсолютно справедливо зазначив заступник голови Нацбанку. Тому хто як не регулятор повинен уважно стежити за політикою підопічних із залучення депозитів населення. Особливо тих, у яких діє програма фінансового оздоровлення.