Антикризові заходи в Україні: міфи та реальність

Юрій Гаврилечко, для «Главреда»

  У період, коли практично всі країни світу реалізують власні або навіть колективні заходи з порятунку своїх економік і виходу зі світової фінансової кризи – Україна, схоже, вичікує якогось сприятливого періоду для таких дій.
  На перший погляд, все йде нормально: прийнято пакет антикризових заходів, готується новий варіант Бюджету-2009, активно обговорюються шляхи розв’язання фінансових проблем, уряд здійснює нові зовнішні запозичення для стабілізації економіки. Все це активно обговорюється як у пресі, так і в політикумі, породжує хвилю чуток і домислів, які своєю чергою формують нову, антикризову міфологію.
  Міф перший: Бюджет-2009 вирішить проблеми фінансової стабілізації і спаду в економіці.
  Реальність: так, ухвалення Бюджету є необхідне, і при цьому, зовсім не достатня умова для порятунку ситуації. Бюджет – це фінансовий інструмент. В період кризи він повинен бути орієнтований на виконання цілого ряду додаткових (порівняно зі стабільним періодом завдань). А також прийнятий вчасно! Тобто до Нового Року. Також Бюджет повинен включати пріоритетні програми фінансування галузей господарювання і напрямів у держполітиці. Що ж відбувається зараз?
  Проект нового Бюджету-2009 Уряд повинен був представити 27.11.2009 р. Зараз вже грудень. Проекту досі немає.
  З усього переліку можливих програм зараз активно обговорюється в ЗМІ лише одна – будівництво доріг. За словами прем'єр-міністра, загалом має бути побудовано 3,5 тис. км автодоріг, 239 шляхопроводів і 94 мости і 2 тунелі. Загальна вартість цих проектів становить 118 млрд. грн. Незрозуміло тільки, на який період розраховані ці проекти і для яких цілей будуватимуться дороги і шляхопроводи – в рамках підготовки до Євро-2012, в рамках реалізації концепції «Україна – транзитна держава»? Відповідей поки що немає. Слід також зазначити, що, враховуючи тенденцію збільшення розмірів держбюджету, а також зважаючи на показник інфляції в 2008 році, навряд чи слід розраховувати, що Бюджет-2009 буде набагато більший, ніж 300–350 млрд. грн. Отже, в задум витратити третину Бюджету тільки на будівництво доріг складно повірити. Але згадок про інші програми досі немає.
  Згідно з положенням прийнятого антикризового закону Бюджет-2009 повинен бути бездефіцитним. Проте 26 листопада на засіданні Уряду прем'єр-міністр заявила: «Сьогодні підписано угоду зі Світовим банком на залучення на 30 років 3 млрд. грн. для покриття планового дефіциту бюджету, і це найкраще запозичення з тих, які брали уряди для покриття дефіциту держбюджету, оскільки вартість цих грошей до 5 % річних і на 30 років». Який саме дефіцит мався на увазі? Адже раніше міністерство фінансів повідомляло: за 10 місяців 2008 року Бюджет перевиконаний на 6,5%, додатково до Бюджету надійшло – 9,1 млрд. грн. Виникає кілька питань: чи буде за листопад-грудень витрачено ці 9,1 млрд. грн. і ще не вистачило 3 млрд. доларів США, щоб покрити дефіцит? Або ж додатковими надходженнями закриють витрати цього року, а кредит покриє витрати Бюджету-2009? Ясності поки що теж немає. Зрозуміло одне: набравши кредитів майже на 20 млрд. доларів США – Україна на даний момент не має чіткого і прозорого для громадян плану з їх використання.
  Міф другий: ухвалення пакету антикризових законів допоможе швидкому виходу з кризи.
  Реальність: так, допомогти вийти з кризи така дія може, але тільки у разі наявності збалансованої програми щодо виходу з кризи (повинні бути розроблені концепції, стратегії). Інакше поодинокі заходи або навіть ухвалення пакету законів різноспрямованої дії ні до чого не приведуть. Нагадаємо, що на даний момент прийнято лише один закон. Це Закон України «Про першочергові заходи із запобігання негативним наслідкам фінансової кризи і внесення змін до деяких законодавчих актів України ». Він має вельми загальну і декларативну форму:
• жодного пріоритету в порядку фінансування в ньому не прописано;
• терміни по виконанню закону (один місяць на підготовку Урядом всіх необхідних змін у нормативну базу) явно не реальні;
• вимога до Уряду підготувати бездефіцитний проект Бюджету-2009 здається мало здійсненною в поточній ситуації.
  Практично всі заходи, передбачені цим законом, стосуються виключно фінансової і фіскальної політики. Цей закон не пов'язаний із жодною державною або урядовою програмою, окрім як в порядку участі держави в капіталізації банків .
  Створення Стабілізаційного Фонду в 50 млрд. грн. за рахунок позапланових надходжень від приватизації і розміщення державних цінних паперів видається просто смішним на тлі таких фактів:
• Фонд державного майна України в 2008 р. планово дав Бюджету-2008 за 9 місяців своєї роботи всього лише 380,07 млн. грн.;
• фондовий ринок України впав більш ніж на 70 %;
• міжнародні рейтингові агентства протягом року поступово знижували кредитний рейтинг України, і в листопаді зупинилися на показнику «негативний».
  Цілковита відсутність єдиної програми (концепції або стратегії) по виходу з кризи може привести до ухвалення надалі таких самих за якістю законів – можливо, що добре попрацювали тактично, але при цьому достатньо різнопланових і мало пов'язаних між собою.
  Крім того, на даний момент до Парламенту подаються законопроекти, ухвалення яких може не лише не поліпшити ситуацію, але й посилити її. Наприклад, «Проект Закону про внесення змін до статті 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб (щодо зміни ставки податку)» передбачає повернення до прогресивної шкали оподаткування доходів фізичних осіб. В умовах кризи це може призвести до такого:
• з метою мінімізації навантаження на фонд оплати праці буде запущено процес масової «конвертизації» зарплат;
• зниження рівня середньої заробітної плати призведе до зменшення доходів як місцевих бюджетів, так і бюджету Пенсійного фонду;
• як наслідок з вище переліченого – підвищиться навантаження на держбюджет (збільшаться об'єми міжбюджетних трансфертів для погашення дефіциту платіжного балансу).
  Слід зауважити, що в умовах стабільності – впровадження прогресивної шкали оподаткування могло б стати абсолютно обґрунтованим кроком. В умовах фінансової кризи і зростання заборгованості по зарплаті збільшення навантаження на фонд оплати праці – це ще один крок на шляху до безробіття.
  Міф третій: обрання спікера Парламенту дозволить прискорити процес вживання антикризових заходів.
  Реальність: так, обрання спікера може допомогти, але тільки не в ухваленні, а в підписанні законів. Оскільки спікером повинен обиратися представник коаліції, без її створення легітимність всіх підписаних ним законів може бути оскаржена в Конституційному Суді України. А значить, прискорення може виявитися уявним.
  Міф четвертий: створення нової парламентської коаліції виведе країну з кризи.
  Реальність: безумовно, створення нової правлячої коаліції може допомогти вивести Україну з кризи. Питання полягає в термінах і можливості створення нових домовленостей між елітами. Будь-який новий формат коаліції передбачає зміни в Уряді. Поки відбуватиметься формування нового Уряду – знову-таки йтиме час. Як мінімум, ще 2 місяці буде потрібно на підготовку нового варіанту Бюджету-2009. При цьому повернення до старої коаліції також видається малоймовірним. Виникає патова ситуація, яка може вирішитися двома шляхами: створенням тимчасової (ситуативної) антикризової коаліції або перевиборами.
  Міф п’ятий: перевибори нам допоможуть… і, хоча в цей міф з кожним днем вірить все менше людей, він продовжує жити і впливати на політику.
  Реальність: можливо, перевибори і допоможуть, питання лише, коли і за яких умов. Реальну допомогу перевибори могли б принести у разі беззастережної підтримки більш ніж половиною всіх виборців якоїсь політсили (партії, блоку). На даний момент соціологічні прогнози такої ситуації не показують. Так, можна не вірити соціологам, але і тоді залишається ще одна дуже важлива проблема – час. В умовах кризи це не просто гроші, а великі гроші. Навіть якщо уявити, що перевибори оголошуються завтра, простий підрахунок дає такі цифри:
• передвиборна кампанія триває 2 місяці;
• новий склад Парламенту збирається на першу сесію не пізніше за один місяць після дати виборів;
• протягом одного місяця формується коаліція;
• оскільки регламент роботи Парламенту не діє на даний момент, на обрання голови Парламенту може знадобитися ще як мінімум місяць;
• новий Уряд формується протягом двох місяців;
• як мінімум місяць він входить у курс справ і проводить кадрові перестановки.
  Загалом: 6-8 місяців до початку нормальної роботи. Навіть якщо уявити собі, що паралельно з формуванням нової коаліції і узгодженням персонального складу Уряду розроблятиметься антикризова стратегія і готуватиметься новий Бюджет, то раніше, ніж у вересні 2009 року вони не будуть прийняті. Нагадаю: на той час кредит МФВ лежатиме без діла вже 10 місяців.
  За рамками статті залишилося ще досить багато різних антикризових дій та ініціатив, таких як:
• надання НБУ фізичним особам можливості погашати відсотки по валютних кредитах в гривнях;
• ініціатива Міністерства фінансів із надання фізичним особам можливості погашення 3/5 тіла валютного кредиту за фіксованим курсом 5,05 грн. за 1 долар;
• ініціатива Конфедерації працедавців України з тимчасового мораторію на застосування кримінального покарання проти керівників підприємств, що не мають можливості виплатити заробітну плату вчасно.
  Проте на даний момент всі факти свідчать про те, що єдиної програми по виходу з кризи Україна не має. На жаль, це реальність, а вона не завжди відповідає прогнозам і вносить свої корективи. Дуже б хотілося сподіватися, що від розмов, декларацій і заяв влада перейде до усвідомлених і планомірних дій. Інакше виникає дуже велика вірогідність повторення ситуації 1992-1994 років. Тоді криза триватиме явно довше, ніж обіцяні більшістю експертів 1,5 року. І причини цієї кризи в Україні будуть вже суто внутрішні.

http://ua.glavred.info/archive/2008/12/04/112252-1.html