УАІБ не підтримує законопроект «Про фонд гарантування інвестицій на фондовому ринку», оскільки той не відповідає Директивам ЄС

   Українська асоціація інвестиційного бізнесу направила листа до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, в якому пропонує розробити нову редакцію законопроекту «Про фонд гарантування інвестицій  на фондовому ринку», дія якого б не поширювалася на інститути спільного інвестування. 

   Проаналізувавши Директиви ЄС, які стосуються компенсацій на ринках фінансових послуг, УАІБ звертає увагу регулятора на те, компанії з управління активами відповідно до законодавства України не  залучають кошти або фінансові інструменти інвесторів на засадах позики чи в довірче управління на власні рахунки з метою їх подальшого інвестування від свого імені. Тому КУА не беруть зобов’язань щодо повернення інвестору інвестованих коштів, а також не гарантують (і не мають права гарантувати) певного розміру прибутку і його забезпечення. Більше того, інвестиційні ризики, пов’язані з втратою інвестованих коштів та (або) неотриманням інвестиційного прибутку, покладаються на інвестора, окрім випадків, передбачених законом.

   Відповідно до Закону України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)" "компанія з управління активами несе майнову відповідальність за збитки, що були завдані ІСІ її діями (бездіяльністю), згідно із законом та відповідно до умов договору". При цьому, КУА "відшкодовує втрати, понесені ІСІ, який здійснює відкриту підписку на свої цінні папери, якщо протягом року вартість чистих активів ІСІ у розрахунку на один цінний папір ІСІ зменшилася нижче його номінальної вартості більш ніж на 20 відсотків внаслідок порушення компанією з управління активами норм цього Закону".

   З цією метою в компанії формується резервний фонд, за рахунок якого відбувається відшкодування таких втрат. "Якщо компанія з управління активами перевищить свої повноваження або укладе договір не від імені ІСІ (корпоративного інвестиційного фонду), то вона несе відповідальність за зобов'язаннями, які виникають внаслідок виконання таких договорів, лише майном, що належить їй на праві власності, якщо інше не встановлено законом". УАІБ звертає увагу, що при цьому, "у разі визнання компанії з управління активами банкрутом активи ІСІ не включаються до ліквідаційної маси компанії з управління активами". 

  Тому стосовно КУА некоректні компенсаційні механізми, що запозичені розробниками Законопроекту із Закону України "Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб", який поширюється на банківські установи. Останні, залучаючи кошти на депозити, дійсно гарантують вкладникам як повернення основної суми вкладу, так і виплату обумовлених договором банківського вкладу відсотків.

   Викликають заперечення і визначені у законопроекті підстави для здійснення виплат інвесторам, а саме «втрата коштів внаслідок реорганізації або ліквідації, у тому числі у разі банкрутства учасника Фонду" (ст.4 Законопроекту).

   На відміну від банку, банкрутство КУА безпосереднім чином не позначається на стані активів інвестиційного фонду, якими вона управляє. При чому, це стосується не лише корпоративного фонду, який є самостійною юридичною особою, але й пайового інвестиційного фонду, який існує у формі активів, "що належать інвесторам на праві спільної часткової власності, перебувають в управлінні компанії з управління активами та обліковуються останньою окремо від результатів її господарської діяльності". При цьому "фізичне" зберігання активів ІСІ в обох випадках здійснюється спеціалізованою установою – зберігачем, який контролює здійснення усіх операцій з активами ІСІ та законність їхнього використання.

   У листі звертається увага ще на одну обставину. Згідно із законодавством України про банкрутство визнати банкрутом юридичну особу можна в судовому порядку за заявою кредитора у разі неспроможності боржника виконати свої зобов’язання (наприклад, за позикою), тоді як інвестори ІСІ (учасники ПІФу, акціонери КІФу) не мають статусу кредитора, адже їхні відносини з емітентом опосередковуються пайовими (а не борговими) цінними паперами, що засвідчують відносини власності (а не відносини боргу).