Юридична практика: Порядок оподаткування інвестиційного доходу фізичної особи

«Вісник. Офіційно про податки», N 11 (869), 18 березня 2016 року

http://www.visnuk.com.ua/ua/pubs/id/9517

Суть справи

ДПІ проведено позапланову документальну невиїзну перевірку з питань дотримання вимог законодавства з податку на доходи фізичних осіб платника податку «Ю» за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р., за результатами якої було складено акт.

Відповідно до відомостей з Центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДФС України про суми виплачених доходів та утриманих з них податків форми № 1ДФ за період, що перевіряється, платник податку «Ю» отримав дохід за ознакою «112» (інвестиційний прибуток) на суму 100 000 грн. від ПАТ «П».

Як свідчать обставини справи, платником податку «Ю» подано до ДПІ декларацію про майновий стан і доходи за 2014 р., в якій зазначено згідно з додатком 3 до податкової декларації про майновий стан і доходи:

    суму доходу від продажу інвестиційного активу в 2014 р. — 100 000 грн.;
    суму витрат на придбання інвестиційного активу в 2014 р. — 100 000 грн.;
    фінансовий результат від операцій з інвестиційними активами в 2014 р. — 0,00 грн.

В акті перевірки зазначено, що платником податку «Ю» до податкової декларації про майновий стан та доходи надано договір про обов’язковий викуп акцій № 09 від 19.12.2014 р. та довідку від ПАТ «П» № 40 від 16.02.2015 р.

Платником податків не надано платіжні (розрахункові) документи на придбання цінних паперів. Відповідно до довідки ПАТ «П» № 40 від 16.02.2015 р. акції в кількості 10 000 шт. загальною номінальною вартістю 100 000 грн. було отримано платником податку «Ю» протягом 1994 — 2002 рр.

Перевіркою встановлено, що у порушення підпунктів 170.2.1 та 170.2.2 п. 170.2 ст. 170 Податкового кодексу платником податку «Ю» завищено витрати на придбання інвестиційних активів на загальну суму 100 000 грн.

Актом перевірки констатовано порушення платником податку «Ю» пп. 164.2.9 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, пп. 170.2.1 п. 170.2 ст. 170 Податкового кодексу, що призвело до заниження ПДФО.

За результатами перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення про нарахування ПДФО.

Позиція платника

Платник податків не погоджується з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, з висновками акта перевірки, вважає їх безпідставними та неправомірними і просить скасувати. Платник податків наполягає, що кошти, отримані від продажу інвестиційного активу, дорівнюють сумі витрат на придбання цього активу, тому об’єкт оподаткування відсутній. При цьому платник податку не зобов’язаний подавати разом з декларацією підтвердні документи, а лише вести облік доходів і витрат і зберігати протягом строку давності документи первинного обліку.

Витяг з рішення

Підпунктом 168.1.3 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу передбачено, що окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування чи виплати, але не є звільненими від оподаткування. Платник податку зобов’язаний самостійно включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку.

Порядок оподаткування інвестиційного прибутку регламентується п. 170.2 ст. 170 Податкового кодексу.

Відповідно до пп. 170.2.1 цього пункту облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік.

При здійсненні фізичними особами операцій з інвестиційними активами (зокрема, корпоративними правами) оподаткуванню підлягає інвестиційний прибуток від таких операцій, який відповідно до пп. 170.2.2 вищезазначеного пункту розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4 — 170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).

Згідно з пп. 170.2.3 п. 170.2 ст. 170 Податкового кодексу у разі якщо в результаті розрахунку інвестиційного прибутку за правилами, встановленими цією статтею, виникає від’ємне значення, воно вважається інвестиційним збитком.

При цьому відповідно до пп. 170.2.6 зазначеного пункту до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року. Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року. Якщо загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами має від’ємне значення, його сума переноситься у зменшення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами наступних років до його повного погашення, крім фінансових результатів, зазначених в абзаці першому п. 29 підрозділу 4 розділу XX цього Кодексу.

Згідно з пп. 164.2.9 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.40 та 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 цього Кодексу.

Відповідно до п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ставка податку становить 15% від бази оподаткування щодо доходів, одержаних (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 — 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які виплачуються (надаються) платнику у зв’язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу у державну та недержавну грошову лотерею, виграшу гравця (учасника), отриманого від організатора азартної гри.

Відповідно до частини першої ст. 1087 Цивільного кодексу розрахунки за участю фізичних осіб, не пов’язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, можуть провадитися у готівковій або в безготівковій формі за допомогою розрахункових документів у електронному або паперовому вигляді.

Пунктом 1.2 Положення № 637 визначено, що готівкові розрахунки — це платежі готівкою підприємства (підприємців) та фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги), а також за операціями, які безпосередньо не пов’язані з реалізацією продукції та іншого майна.

При цьому необхідно враховувати, що до касових документів, за допомогою яких відповідно до законодавства України оформляються касові операції, тобто операції підприємств між собою та з фізичними особами, що пов’язані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу, належать, зокрема, касові ордери та платіжні чи розрахунково-платіжні відомості, розрахункові документи, інші прибуткові та видаткові касові документи.

У свою чергу, розрахунковим є документ встановлених форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених Законом про РРО, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Відповідно до п. 1.4 Інструкції № 22 безготівкові розрахунки — перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.

При цьому згідно з п. 1.35 ст. 1 Закону № 2346 розрахунковий документ — документ на переказ коштів, що використовується для ініціювання переказу з рахунку платника на рахунок отримувача.

Отже, документами, що підтверджують фактично понесені витрати на попереднє придбання цінних паперів фізичною особою — платником податку, крім договорів купівлі-продажу цінних паперів, актів приймання-передачі цінних паперів, є в обов’язковому порядку касові документи при готівкових розрахунках через касу або розрахункові документи при безготівкових розрахунках.

Контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму грошових зобов’язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток або від’ємного значення суми ПДВ платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов’язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках (пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Кодексу).

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов’язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від’ємного значення суми ПДВ платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4 — 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25% від суми визначеного податкового зобов’язання, завищеної суми бюджетного відшкодування; при повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов’язання з цього податку зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50% від суми нарахованого податкового зобов’язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Доводи, викладені в скарзі платника податків «Ю», не спростовують висновків акта перевірки, тому підстави для задоволення скарги відсутні.

Враховуючи вищезазначене, рішенням, прийнятим за розглядом повторної скарги, податкове повідомлення-рішення про нарахування податку на доходи фізичних осіб залишено без змін, а скаргу платника податків — без задоволення.

 Дмитро Чаленко
начальник управління досудового врегулювання спорів доходів і зборів з фізичних осіб Департаменту адміністративного оскарження та судового супроводження ДФС України