Консультація УАІБ щодо оподаткування витрат на недержавне пенсійне забезпечення з 01 січня 2017 року

1 січня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» № 1797-VІІІ (далі – Закон 1797).

Законом 1797 з ПКУ виключено пункт 141.7, який передбачав особливості оподаткування витрат на недержавне пенсійне забезпечення, а саме:

«платник податку, який здійснює виплати на користь своїх працівників як внески до недержавних пенсійних фондів відповідно до укладених договорів, має право включити до складу витрат кожного податкового (звітного) періоду (наростаючим підсумком) суму таких внесків у повному обсязі».

Українська асоціація інвестиційного бізнесу (УАІБ) звертає увагу на те, що зазначена норма ПКУ лише дублювала загальні норми податкового законодавства, встановлені іншими статтями ПКУ щодо формування витрат платників податку на прибуток підприємств, тому з 01.01.2017 платники податку на прибуток, які здійснюють виплати на користь своїх працівників як внески до недержавних пенсійних фондів відповідно до укладених договорів, не втратили право включити до складу витрат кожного податкового (звітного) періоду (наростаючим підсумком) суму таких внесків у повному обсязі.

Згідно з підпунктом 14.1.160 ПКУ пенсійний внесок – це кошти, внесені до недержавного пенсійного фонду, страхової організації або на пенсійний депозитний рахунок до банківської установи у межах недержавного пенсійного забезпечення чи сплачені до Накопичувального пенсійного фонду загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - Накопичувальний фонд) відповідно до закону. Для цілей оподаткування пенсійний внесок не є єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Виплати підприємства на користь своїх працівників як внески до недержавних пенсійних фондів відносяться до програм з визначеним внеском.

Згідно з параграфом 14 НП(С)БО 26 «Виплати працівникам», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №601 від 28.10.2003 року, нарахована сума внесків за програмою з визначеним внеском визнається поточним зобов'язанням у періоді, протягом якого працівники виконували роботу.

НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затверджений наказом Міністерства фінансів України №73 від 07.02.2013 року, визначено, що витрати – це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу.

Пунктом б) параграфу 51 МСБО 19 «Виплати працівникам» для програми з визначеним внеском встановлено: якщо працівник надав послуги суб’єктові господарювання протягом періоду, то суб’єктові господарювання слід визнати внески, що підлягають сплаті до програми з визначеним внеском в обмін на цю послугу як витрати, якщо інший МСФЗ не вимагає або не дозволяє включення виплат у собівартість активу.

Отже, виплати, які здійснюють на користь своїх працівників платники податку на прибуток як внески до недержавних пенсійних фондів є витратами такого платника відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та міжнародних стандартів фінансової звітності.

Фінансовий результат до оподаткування в бухгалтерському обліку формується шляхом визначення різниці між доходами та витратами підприємства.

Згідно з абзацем першим підпункту 134.1.1 ПКУ об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

При цьому ПКУ визначає кінцевий перелік різниць, на які здійснюється коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування. а саме:

• Різниці, які виникають при нарахуванні амортизації необоротних активів (стаття 138 ПКУ);
• Різниці, що виникають при формуванні резервів (забезпечень) (стаття 139 ПКУ);
• Різниці, які виникають при здійсненні фінансових операцій (стаття 140 ПКУ).

Отже, норми ПКУ не передбачають коригування фінансового результату до оподаткування шляхом його збільшення на суму витрат роботодавця, понесених на здійснення виплат на користь своїх працівників як внески до недержавних пенсійних фондів.

Таким чином, витрати роботодавця, понесені на здійснення виплат на користь своїх працівників як внески до недержавних пенсійних фондів в повному обсязі враховуються роботодавцем при визначенні фінансового результату до оподаткування.роботодавця, понесені на здійснення виплат на користь своїх працівників як внески до недержавних пенсійних фондів