Про зменшення фінансового результату до оподаткування на суму доходів у вигляді дивідендів

УАІБ звертає увагу членів Асоціації на неоднозначне трактування змісту положень Податкового кодексу України, а саме п.п. 140.4.1 п.140.4 статті 140 стосовно зменшення фінансового результату до оподаткування на суму доходів у вигляді дивідендів.

Позиція Міністерства фінансів України висловлена у листі №31-11130-09-10/21370 від 25.07.2016 року:

платник податку на прибуток зменшує фінансовий результат до оподаткування на суму нарахованих доходів у вигляді дивідендів, що підлягають виплаті на його користь від:

-платників податку на прибуток, для яких підпунктами 57.1-1.2 та 57.1-1.3 пункту 57.1-1 статті 57 Кодексу передбачено особливості сплати авансових внесків при виплаті дивідендів, крім, платників, прибуток яких звільнений від оподаткування, та інститутів спільного інвестування;

-платників єдиного податку, які сплачують авансові внески з податку на прибуток.

ДФС України у своєму листі №26581/7/99-99-15-02-02-17 від 04.08.2016року «Про зменшення фінансового результату до оподаткування на суму доходів у вигляді дивідендів» повідомляє, що для застосування положень щодо коригування фінансового результату до оподаткування платниками податку на прибуток слід керуватись листом Міністерства фінансів України від 25.07.2016 року №31-11130-09-10/21370

У той же час, Комітет з питань податкової та митної політики ВРУ висловив свою позицію улисті №04-27/10-465 від 10.05.2016 року, яким визначено, що для запобігання подвійного оподаткування одного й того самого фінансового результату платник податку на прибуток (отримувач дивідендів) має право зменшити фінансовий результат до оподаткування на суму нарахованих доходів у вигляді дивідендів від будь-якого платника податку на прибуток.

Водночас, пунктом 56.21 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що «у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків»

Дирекція УАІБ