Єврокомісія оприлюднила звіт про відповідність України законодавству ЄС. Оцінка стосовно ринків цінних паперів та інвестиційних послуг дуже поміркована

На початку лютого 2023 року Єврокомісія опублікувала черговий щорічний звіт про виконання Угоди про асоціацію з Україною та, відповідно, прогрес у наближенні українського законодавства до права ЄС, за секторами.

Commission Analytical report on Ukraine's alignment with the EU acquis, розміщений за цим посиланням (англ.), містить оцінку, зокрема, таких секторів:

Chapter 4: Free movement of capital – Вільний рух капіталу (зі стор. 20/21);

Chapter 9: Financial services – Фінансові послуги (зі стор. 25/26), у т.ч. ринки цінних паперів та інвестиційні послуги (security markets and investment services) – на стор. 28/29, а саме:

«Що стосується ринків цінних паперів та інвестиційних послуг, закон «Про інститути спільного інвестування» від 2012 року встановлює правові основи створення, діяльності та припинення діяльності інститутів спільного інвестування, особливості управління активами, вимоги до складу, структури та зберігання таких активів, особливості випуску, обігу, обліку та погашення цінних паперів інститутів спільного інвестування, а також порядок оприлюднення інформації про їхню діяльність. Закон про ринки капіталу визначає діяльність інвестиційних компаній із торгівлі фінансовими інструментами. Іноземні особи можуть торгувати фінансовими інструментами за ліцензією, виданою НКЦПФР. Відповідно до закону про ринки капіталу, НКЦПФР відповідає за встановлення пруденційних нормативів економічної діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках.

Існує потреба у кращому узгодженні національного законодавства з acquis (правом) ЄС щодо підприємств колективного інвестування у цінні папери, що знаходяться в обігу (перевідні ЦП). Українське законодавство містить деякі аспекти законодавства ЄС щодо вимог до управління підприємствами колективного інвестування в перевідні цінні папери (UCITS) та альтернативними інвестиційними фондами (AIF), таких як до депозитарних установ та зберігачів. Однак необхідно чіткіше розрізняти продукти, які регулюються як UCITS або AIF, і нерегульовані продукти. В українському законодавстві відсутні положення щодо продуктових правил, що відповідають Європейським довгостроковим інвестиційним фондам (ELTIF), Європейським фондам венчурного капіталу (EUVECA) чи Європейським фондам соціального підприємництва (EUSEF).»

Розділ про фінансові послуги завершується таким резюме:

«Україна має певний рівень підготовки у сфері фінансових послуг. Загалом, вона наблизила частину свого законодавства до acquis ЄС на основі Угоди про асоціацію між Україною та ЄС/ПВЗВТ. НБУ дотримується рекомендацій Базельського комітету щодо банківського нагляду та нормативно-наглядової бази ЄС. Завдяки зусиллям із реформування з 2014 року банківський сектор показав свою стійкість, а фінансовий сектор залишався загалом стабільним під час кризи. Що стосується інфраструктури фінансового ринку, основні акти acquis ЄС діють, а імплементація додаткових законів усе ще триває. Необхідне подальше узгодження з правилами ЄС у сферах банківського регулювання та нагляду, відновлення та закриття (банків), страхових ринків, пенсій та нагляду за ринками капіталу. Загалом, ринки страхування та капіталу залишаються недорозвиненими.»