Публічна позиція УАІБ та АУФТ щодо опублікованих деякими Інтернет-ЗМІ непідтверджених обвинувачень керівництва та співробітників НКЦПФР

Професійні учасники фондового ринку України та інвестори вкрай стурбовані ситуацією, що склалася навколо оприлюднених деякими Інтернет-ЗМІ звинувачень керівництва та співробітників НКЦПФР у порушенні конфіденційності інформації, яка потрапляє до НКЦПФР, і передачі її представникам ЗМІ та народним депутатам України, а також замовлення публікацій у ЗМІ. Напевне, це перший випадок висунення таких звинувачень за усі 20 років існування регулятора фондового ринку в Україні.

Незважаючи на досить оперативне та публічне висловлення регулятором своєї позиції щодо безпідставності таких звинувачень, ця проблема продовжує активно обговорюватися в ЗМІ та соціальних мережах. Це може розглядатися як чергова інформаційна диверсія, спрямована на дискредитацію української влади та впроваджуваних у державі реформ.

Продовження цієї інформаційної компанії може створювати значні репутаційні ризики для регулятора та національного фондового ринку. При цьому саме довіра до ринку та репутація його учасників (як емітентів, інвесторів, фінансових посередників, так і регулятора) є важливою складовою ефективного функціонування національного ринку капіталу та його інтеграції у світовий економічний простір.

Більше того, ситуація, що склалася, на жаль, проходить на тлі інших публічних скандалів навколо органів державної влади та посадових осіб. Ринок обурений сумнівними відомостями та коментарями у ЗМІ та соціальних мережах, оскільки негативний інформаційний фон може не кращим чином  вплинути на сприйняття України інвесторами, в т.ч. іноземними, призвести до суттєвого зростання репутаційних ризиків для держави загалом, зашкодити в рівній мірі і регулятору, і ринку, заблокувати інвестиційні процеси, а також створити складнощі для сталої роботи державного органу, вкрай значущого для провадження невідкладних реформ у фінансовому секторі.

Аби покласти край всім інсинуаціям навколо висунутих в ЗМІ закидів щодо, начебто,  неналежного поводження з конфіденційною інформації, регулятор та учасники фондового ринку зацікавлені у об’єктивному аналізі таких звинувачень, формалізованому висновку щодо ступеню їх обґрунтованості. Очевидно, що найбільш зацікавленою стороною вбачається саме НКЦПФР.

Наразі для фондового ринку будь-якої розвиненої країни немає альтернативи наданню учасниками ринку регулятору широкого кола інформації, значна частка якої є конфіденційною (має обмежений доступ). Такі зобов’язання встановлені законодавчо як на міжнародному так і національному рівнях. В той же час у регулятора альтернативи щодо застосування такої інформації існують. Саме тому, на наш погляд, було б цілком доцільне комплексне врегулювання питань збереження та нерозголошення конфіденційної інформації на фондовому ринку України як на законодавчому рівні, так і на рівні внутрішніх процедур регулятора.

Це тим більш важливо, якщо зважати на публічно анонсовані законодавчі ініціативи щодо подальшого розширення повноважень регулятора в частині одержання додаткової інформації, які, зокрема, спрямовані на отримання НКЦПФР можливості вимагати надання інформації від будь-якої юридичної або фізичної особи, одержувати доступ до інформації з обмеженим доступом (банківська таємниця) тощо. Натомість, можна констатувати, що ані в межах поточної правової основи, ані в проектах перспективного законодавства учасники ринку не бачать адекватної імплементації відповідної персональної відповідальності представників регулятора (а не аморфної відповідальності державного органу загалом) за розголошення конфіденційної інформації. Хоча наявність таких норм могла б суттєво підвищити рівень довіри інвесторів.

Якщо оперативно та безумовно не спростувати звинувачення в недотриманні представниками регулятора належного рівня збереження та нерозголошення конфіденційної інформації, то можуть бути значною мірою змарновані загальні зусилля щодо реформування фінансового сектору, поліпшення інвестиційного клімату, залучення внутрішніх та іноземних інвесторів.

Вважаємо за необхідне цілком підтримати зважену публічну позицію регулятора, висловлену в релізі НКЦПФР від 25.10.2016 стосовно того, що «захист репутації НКЦПФР як державного органу та репутації його керівництва і окремих співробітників здійснюватиметься виключно в рамках чинного законодавства України» На наш погляд, саме в рамках чинного законодавства ситуація має бути ретельно проаналізована, із залученням відповідних компетентних органів. Зокрема, такими органами мали б стати Генеральна Прокуратура України та Національне антикорупційне бюро України, які за наслідками відповідних правових дій, можуть винести максимально об’єктивний публічний вердикт щодо висунутих звинувачень у рамках чинного законодавства, аби уникнути будь-яких подальших інсинуацій та репутаційної дискредитації української влади.

Якщо за наслідками співпраці НКЦПФР із зазначеними компетентними органами та громадськістю щодо аналізу ситуації, буде остаточно, публічно та документально доведено безпідставність звинувачень, всі учасники ринку капіталу, широка інвестиційна спільнота висловлять громадський осуд ЗМІ, авторам звинувачень та всім, хто їх підтримує. Якщо звинувачення будуть в тій чи іншій мірі підтверджені, то необхідно показово та публічно  притягнути осіб, винних у розголошенні конфіденційної інформації, до відповідальності та, більш важливо, створити умови щодо унеможливлення повторення подібних ситуацій в майбутньому, в т.ч., як вже зазначалося, і на законодавчому рівні.

Об’єктивний розгляд ситуації надасть ринку безумовний сигнал про зацікавленість усієї системи державної влади в Україні, та, зокрема, регулятора фондового ринку  у забезпеченні належного рівня збереження та нерозголошення конфіденційної інформації як умови розвитку бізнес-середовища національної економіки, вітчизняного ринку капіталу та захисту прав інвесторів.

Понад те, прозорість та ефективна співпраця органів влади з метою усунення будь-яких перешкод та проблем для інвестиційних процесів, має сприяти не тільки позитивному сприйняттю оновленої державної влади, але й суттєво допомогти в ефективному та скорішому становленні новоствореним інститутам для залучення інвестицій (Національній інвестиційній раді, Офісу супроводження інвестицій), а також забезпечити зміцнення інвестиційного іміджу України напередодні масштабної приватизації і залучення вкрай важливих для стабілізації та розвитку національної економіки зарубіжних інвестицій.