Адаптація українського законодавства у сфері регулювання діяльності інвестиційних фондів до європейського права має враховувати вітчизняні особливості

26 листопада 2015 року в Українському кризовому медіа-центрі за організації Української асоціації інвестиційного бізнесу відбувся круглий стіл на тему: «Досвід ЄС у регулюванні фондів прямого та венчурного інвестування та можливості його використання в Україні».

Він був покликаний привернути увагу суспільства і регуляторних органів до реальних шляхів залучення інвестицій в Україну, які може відкрити адаптація українського законодавства у сфері регулювання діяльності інвестиційних фондів до європейського права.

Як зазначив, відкриваючи засідання круглого столу, Головуючий Ради УАІБ Дмитро Леонов, в Україні задано вектор на європейську інтеграцію та поставлено завдання адаптувати вітчизняне правове поле до європейських норм у відповідності з Угодою про Асоціацію між Україною та ЄС. Важливим елементом при цьому є імплементація вимог щодо регулювання фінансових ринків загалом і фондового ринку, зокрема.

Ключовим питанням у цьому зв’язку має стати забезпечення функціонування відповідної інфраструктури, яка б стимулювала залучення інвестицій та здійснення інвестиційних процесів. В тому числі, йдеться про ефективний розвиток фондів прямих та венчурних інвестицій.

Аналогом інвестфондів групи UCITS (за європейською класифікацією) в Україні є відкриті ІСІ, а фондів групи AIF - інтервальні, закриті та венчурні ІСІ. За даними УАІБ, станом на кінець вересня 2015 року, співвідношення кількості фондів UCITS та AIF у нашій країні дорівнювало 2,3% та 97,7%, в той час як в ЄС – 52,7% та 47,3%. Крім того, якщо в Україні обсяги активів фондів UCITS становили лише 0,03% від загального обсягу активів усіх ІСІ, а фондів AIF – 99,97%, то в Євросоюзі – 64,54% та 35,46% відповідно.

Згідно Угоди про Асоціацію між Україною та ЄС на вітчизняному ринку необхідно імплементувати Директиву №2009/65/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 13 липня 2009 р. про узгодження законів, підзаконних та адміністративних положень, що стосуються інститутів спільного (колективного) інвестування в цінні папери, що підлягають обігу (UCITS).

Однак, з наведених вище даних випливає, що вона стосується лише 2,3% українських інвестфондів. Інші українські ІСІ (альтернативні фонди за європейською класифікацією), активи яких сягають 220 млрд. грн. і які кредитують реальний сектор на суму 150 млрд. грн., підпадають під норми нової Директиви ЄС під назвою «AIFMD» і не повинні виконувати регуляторні норми зазначеного вище документа.

Враховуючи це, на думку Дмитра Леонова, впровадження євродиректив не повинно порушувати економічні процеси в Україні. На імплементацію згідно із Угодою про Асоціацію відведено чотири-шість років. Європейське законодавство в цей період також буде вдосконалюватися і необхідно враховувати його нові тенденції. Адже, умови функціонування вітчизняних інвестфондів не мають бути гіршими за умови функціонування іноземних фондів у їхніх країнах. В іншому випадку на українському ринку будуть працювати виключно зарубіжні установи.

Член Ради Європейської асоціації управління фондами та активами (EFAMA), голова з правових та міжнародних питань Австрійської асоціації компаній-управляючих інвестиційними фондами (VÖIG) Армін Каммел, який брав участь у круглому столі, наголосив на важливості для України чітко дотримуватися регулювання діяльності фондів прямих та венчурних інвестицій.

За його словами, європейське законодавство доволі складне. Воно складається з двох основних рівнів – наднаціонального та національного законодавства і передбачає значний перелік різних інструментів і механізмів. При цьому прийняття законодавчих норм завжди є результатом компромісу.

Держави-члени Євросоюзу мають впроваджувати норми євродиректив у національне законодавство. Після фінансової кризи виникла потреба у серйозному вдосконаленні європейського правового поля. Зараз в ЄС приймаються правові акти, які мають обов’язковий характер, зокрема, щодо управління активами.

Імплементація євродиректив у національне законодавство відбувається у кілька етапів. Спочатку визначаються рамки регулювання у відповідній сфері, потім безпосередньо відбувається процес впровадження норм директив, враховуються додаткові технічні чинники наглядової практики, а після цього гармонізуються усі дії, здійснені на попередніх етапах. Особлива увага останнім часом приділяється посиленню співпраці між регуляторами різних країн для розвитку законодавства.

Одним з правових наслідків світової фінансової кризи стало прийняття Директиви «AIFMD» (DIRECTIVE 2011/61/EU of 8 June 2011 on Alternative Investment Fund Managers). Єврокомісія розробила цей документ лише протягом одного місяця у 2009 році. Натомість, до його проекту надійшло 1,6 тис. поправок.

Ця Директива, яка регулює діяльність фондів альтернативних інвестицій (хедж-фондів, фондів нерухомості тощо), була ухвалена у 2011 році. У зв’язку із політичними змінами у нинішньому році передбачена можливість її перегляду. При цьому у 2018 році ця Директива має бути повністю впроваджена та імплементована у національне законодавство країн-членів ЄС.

Основний акцент у документі робиться на відповідальності менеджменту фондів та виконанні нових норм та правил. Крім того, його положення стосуються здійснення пруденційного нагляду та стрес-тестів щодо якості інвестиційних продуктів, вимог щодо капіталу, управління ризиками та ліквідністю.

Як зазначив член НКЦПФР Дмитро Тарабакін, Комісія досить зважено підходить до впровадження європейських директив у вітчизняне законодавство. Зокрема імплементація Директиви «UCITS»планується тільки у наступному році.

На перше півріччя 2016 року передбачено послаблення вимог щодо виконання пруденційних нормативів для компаній з управління активами, зокрема, вимог до капіталу. Це є важливим чинником для інвестиційного бізнесу. У подальшому регулятор шукатиме розумний компроміс з учасниками ринку з цього питання. Треба розвивати ринок для того, щоб на нього повернулись інвестори. Але відповідальність за порушення правил підвищуватиметься та застосовуватимуться жорсткі покарання.

Також, за повідомленням Дмитра Тарабакіна, Комісія домовилися з УАІБ про те, що з другого півріччя наступного року (ще до імплементації євродиректив) буде здійснено розподіл регулювання щодо тих інвестфондів, які працюють з публічними грошима, та ІСІ, які обслуговують бізнес.

На думку професора НаУКМА Олександра Мертенса,між публічними та альтернативними фондами існує значна різниця. В Європі вже давно є чітке розуміння необхідності застосування різних підходів до їх регулювання. Однак, там особливий акцент робиться на діяльності хедж-фондів. В Україні, насамперед, необхідно звернути увагу на фонди прямого інвестування та венчурні фонди, регулювання яких потребує окремих норм.

За останні п'ятнадцять років в Україні сформувалися певні особливості діяльності інвестфондів, відбувався ефективний процес акумулювання коштів та їх інвестування, зокрема, у будівельній галузі. Ці позитивні чинники необхідно взяти до уваги.

Експерт Українського товариства фінансових аналітиків Віталій Шапран вважає, що Комісії потрібно переходити до розрахунку пруденційних нормативів на основі реальних ризиків. Ризик активів не може визначатися їхнім походженням. Наприклад, не можна вважати безризиковими муніципальні облігації, за якими відбулося стільки дефолтів.

Першим етапом здійснення реформ на фондовому ринку має стати якісне покращення системи розкриття інформації, а наступним – вдосконалення системи ідентифікаторів ризиків (рейтингів та індексів) на основі європейського та американського досвіду.

Крім того, доцільно розглянути питання щодо можливості придбання інвестфондами великих пакетів акцій комерційних банків, якої вони зараз позбавлені. Сьогодні Національний банк, з одного боку, вимагає збільшення капіталу банківських установ, а з іншого боку, не дає розвиватися відповідним механізмам залучення коштів.

Комісія має більш активно захищати галузеві інтереси ринку та орієнтуватися на європейський досвід, де інвестфонди виступають в якості крупних акціонерів багатьох банків.