Держава має визначити пріоритети в сфері залучення інвестицій - експерт

Валерій Іваськів, УКРІНФОРМ, 14.11.2011

http://www.ukrinform.ua/ukr/order/?id=1056319

Держава не має конкретного вектору докладання зусиль в сфері залучення іноземних інвестицій. Україні не варто витрачати марно сили і кошти на пошук і розробку особливого національного шляху економічного розвитку. Таку думку висловив в інтерв'ю УКРІНФОРМу директор Міжрегіонального центру з інвестицій і розвитку (структури Державного агентства України з інвестицій і управління національними проектами) Володимир Нікітченко.

- Володимире Володимировичу, які чинники сьогодні негативно впливають на стан інвестиційного клімату в країні?

- Інвестиційний процес в Україні стримується негативними показниками п'яти основних складових частин інвестиційного клімату: недосконалістю законодавчої бази; несприятливим і нестабільним податковим законодавством, складним адмініструванням податків; декларативністю преференцій, пільг, підтримки інвесторам з боку держави; зарегульованістю господарської діяльності; відсутністю цивілізованої судової системи захисту інвестицій.

Крім того, маємо в Україні дефіцит якісного чиновника-управлінця, а також дефіцит, певною мірою, патріотизму. Бере гору, часто, містечковий або клановий патріотизм. Ситуація посилюється постійною зміною ставлення до питання взаємозв'язку інноваційної і інвестиційної діяльності, підосновою в якій є банальне "перетягування ковдри" між зацікавленими відомствами.

Наприклад, в жовтні експерти Проекту технічної допомоги Єврокомісії "Удосконалення стратегій, політики і регулювання інновацій в Україні" представили звіт про свої дослідження, де, зокрема, констатується, що сферою інновацій займаються в країні 6 центральних органів виконавчої влади, які ніяк не можуть домовитися між собою, хто головніший у цій сфері. Плюс 4 комітети Верховної Ради, які не можуть прийти до єдиної думки, як створювати ефективне законодавче поле для надання сприятливих умов для залучення інвестицій та інноваційного розвитку.

На жаль, доводиться констатувати, що в сфері залучення іноземного інвестування в Україну з боку представників влади дуже багато популізму, порожніх обіцянок, коли бажане видається за дійсне. І це проблема не окремих чиновників або відомств - це проблема системи.

Нашій державі протягом всієї її недовгої історії чиновники і депутати не дають можливості визначитися і ЖОРСТКО закріпити свою позицію з трьох ключових питань інвестиційно-инноваційного розвитку. А саме: пріоритети (куди рухаємося?) - у нас їх 42, для порівняння в США - 7, у Росії - 6; стратегія (як рухаємося?) - її у нас просто немає, є десятки постанов, програм тощо., а стратегії, простої і однозначної - немає; інструменти (за допомогою чого рухаємося?) - окрема сумна історія, що характеризує приклад, наведений нижче. На цьому аспекті, як на жодному іншому, видно вплив горезвісного "перетягання ковдри" і "містечкових інтересів".

Отже, про інструменти. Спочатку, на більш ніж обгрунтованих очікуваннях припливу інвестицій після 2004 року, при відповідному Агентстві були створені регіональні центри інвестицій і новацій, за допомогою яких планувалося здійснювати всі види підтримки (в т.ч. і фінансової) конкретним підприємствам і проектам, що мали інноваційну складову. Поки їх створювали, робили перші проекти, влада змінилася, і фінансову підтримку анулювали. Потім вирішили розділити інновації і інвестиції (нонсенс сам по собі) і центри були перейменовані в центри інвестицій і розвитку. На виконання указу про адміністративну реформу агентство в черговий раз перейменовано, а центрам змінено завдання і пріоритети. Водночас нинішнє керівництво Державного агентства України з інвестицій і управління національними проектами проектний підхід в своїй діяльності визначає як єдиний можливий. Що і зрозуміло - переважна більшість співробітників орієнтовані на реалізацію національних проектів. Але як бути зі словом "інвестиції" в назві агентства? Адже центральний орган виконавчої влади в сфері інвестицій повинен, передусім, визначати політику в сфері інвестицій і займатися розвитком інституційної інфраструктури. Тобто, де-факто, системна робота над формуванням і розвитком інфраструктури викреслюється з порядку денного. Образно кажучи, будемо забивати "проектні" цвяхи голими руками.

- На Вашу думку, які сфери, галузі національної економіки найбільш привабливі для інвесторів?

- В наш час інвестор став суперобережним і вкрай розбірливим. Сьогодні інвесторів цікавлять проекти з високою нормою прибутковості, з і гарантованим періодом повернення інвестицій, що прогнозується. В Україні їх залучають ті сфери і галузі економіки, в яких наша країна традиційно сильна або має розвинуті матеріальні, людські та інші ресурси, що відповідають сучасним вимогам розвитку глобальної економіки.

Зокрема, великий інтерес до проектів в аграрному секторі - в Україні є і надлишок сільгоспугідь, і досить кваліфіковані селяни, і традиційно висока культура сільгоспвиробництва. Той факт, що Україна як і раніше входить в сімку країн, які визначають розвиток аерокосмічної науки і техніки, визначає наш серйозний потенціал для продуктивної співпраці зі світовими лідерами цієї галузі. Також присутній трохи обережніший, але стійкий інтерес до транзитних і транспортних проектів. Є серйозна зацікавленість в проектах в сфері інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ). Адже відомо, що Україна за аутсорсингом в ІКТ посідає п'яте місце в світі.

Додам, що, за фактом, сьогодні значна частина іноземного капіталу, який заходить в Україну, по суті, є реінвестуванням українського капіталу, який перебував і ще перебуває в різних офшорах. Інші іноземні інвестиції приходять в нашу країну як підтримка (рекапиталізація) дочірніх структур зарубіжних банків, компанії. Що ж до реальних прямих іноземних інвестицій, то їх менше за третину від загального числа.

Є ряд цільових інвестицій для організації ряду виробництв, реалізації конкретних проектів в Україні. Наприклад, є вільна економічна зона "Закарпаття" (с.Соломонове), де було створено ряд виробництв, зокрема автозавод "Єврокар", підприємства "Джебіл", "Ядзакі-Україна". Тисячі створених робочих місць, багатотисячні перерахунки до бюджету - ось результат приходу іноземних інвесторів. Однак керівництво країни в 2007 р. в черговий раз змінило вектор докладання своїх зусиль в залученні іноземних інвестицій і ліквідувало преференції вільних економічних зон в країні. Природно, господарська активність у вільній економічній зоні в Закарпаття впала в рази. Іноземні інвестори, власники підприємств-суб'єктів ВЕЗ перевели вектори докладання своїх інвестицій в інші, більш привабливий з точки зору інвестиційного клімату країни, в ту ж Румунію.

- Яка роль мережі регіональних центрів інвестицій і розвитку (РЦІР) в інвестиційному процесі в країні, які конкретні результати роботи цих центрів можна назвати?

- Діяльність центрів була направлена на формування дієздатної інфраструктури залучення інвесторів, реалізацію інвестиційних та інноваційних проектів регіонального розвитку, а також на забезпечення інформаційно-аналітичної, методичної, організаційної та іншої підтримки розвитку регіонів, окремих галузей економіки України. Центри активно беруть участь у розробці і подальшій реалізації регіональних програм інвестиційно-інноваційного розвитку.

Протягом 2010 року представники мережі РЦІР провели більше ніж 550 консультацій і зустрічей з потенційними інвесторами, представниками міжнародних компаній і різних інвестиційних фондів з питань реалізації спільних проектів, залучення інвестицій в свої регіони, впровадження вітчизняних і зарубіжних технологій в реальний сектор економіки.

Результатом проведених заходів стало залучення іноземних інвестицій в обсязі $10,97 млн (розраховано за курсом валют НБУ за станом на 10.02.2011). За сприяння Львівського РЦІР на реалізацію проекту з видобутку піску на кар'єрах Львівської області і створення спільного україно-німецького підприємства з виробництва силікатних цегельних блоків з використанням місцевої сировини загальною інвестиційною вартістю $20,15 млн в 2010 році надійшов перший транш в розмірі $10,8 млн. За сприяння Чернівецького РЦІР було залучено $0,17 млн на реалізацію проекту "Відродження особистих селянських господарств в Глибоцькому районі Чернівецької області".

Центри також активно спрацювали щодо залучення внутрішніх інвестицій в обсязі $23,05 млн. Зокрема, за сприяння Вінницького РЦІР спільно з Вінницькою обласною держадміністрацією надішли інвестиції для будівництва нової фабрики корпорації "Рошен" в обсязі $9,25 млн, а також для будівництва комплексу з виробництва курячого м'яса в Ладижині Вінницькій області ВАТ "Миронівський хлібопродукт" в обсязі $13,8 млн.

Зазначу особливо, що мережа регіональних центрів інвестицій і розвитку здійснює супровід інвестиційних та інноваційних проектів і пропозицій, загальна кількість яких в 2010 році перевищила 400 одиниць. Центрами також проводиться робота з впровадження і супроводу 62 нових технологій на підприємствах в регіонах України.

На сьогодні центри співробітничають з більш ніж 1180 суб'єктами, з якими підписано 327 договорів про співпрацю.

Окремо зазначу, що вся підтримка здійснюється РЦІР на безоплатній основі.

З січня 2012 року мережа регіональних центрів інвестицій і розвитку мають почати роботу як "єдине вікно" при реалізації інвестиційних проектів.

Підбиваючи підсумок, ще раз підкреслюю, що державі потрібно нарешті визначити конкретний вектор докладання зусиль у сфері залучення іноземних інвестицій, активніше попрацювати над поліпшенням інвестиційного клімату, тоді і результати будемо мати більш вагомі. Україні не варто витрачати марно зусилля і кошти на пошук і розробку особливого національного шляху економічного розвитку.

- Дякую за інтерв'ю.